Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №165/161/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/161/26

Провадження № 1-кп/165/260/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду розгляд кримінального провадження №62025170020009515 від 12 липня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нововолинська Волинської області, українець, громадянин України, освіта професійно-технічна, не одружений, інвалідом І-ІІ групи не являється, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року за ч.1 ст.263, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, суд

встановив:

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31 серпня 2024 року (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 з 31 серпня 2024 року призначено на посаду солдата кулеметника стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , який з 31 серпня 2024 року прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою шпк "солдат". Згідно з вимогами ст.17, ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України "Про оборону України", ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову служу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства. Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України", ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в України або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 222 №64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, дія якого продовжена станом на19 січня 2025 року. Будучи військовослужбовцем військової часини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.11, ст.16, ст.127, ст.128, ст.129, ст.130, ст.199, ст.216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Статті 129, 13,, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташування військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника). Згідно з п.1, п.п.3 ч.4 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника). Відповідно до ч.2 ст.24 закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба призупиняється для військовослужбовці, які самовільно залишити військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняється. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому звання та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, яким військову службу призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Однак, солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), 01 листопада 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , розташовану у населеному пункті АДРЕСА_3 . В подальшому 07 лютого 2025 року до солдата ОСОБА_4 слідчим суддею Нововолинського міського суду Волинської області було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою за підозрою у вчинення кримінальних правопорушень .передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України. У період часу з 11 листопада 2024 року по 07 лютого 2025 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов`язки в умовах воєнного стану, а службовий час проводив на власний розсуд. Таким чином, солдат ОСОБА_4 час проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст.17 Закону України "Про оборону України", ч.1 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст.11, ст.16, ст.127, ст.128, ст.129, ст.130, ст.199, ст.216

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив час, місце, обставини за яких він будучи військовослужбовцем ЗСУ 01 листопада 2024 самовільно без дозволу командира залишив військову частину НОМЕР_1 в населеному пункті Юрченкове Харківської області, та перебував за місцем свого проживання до затримання його працівниками поліції після вчинення ним кримінального правопорушення у м. Нововолинську. Розуміє, що вчинив протиправно, у вчиненому щиро розкаюється, щиро шкодує що так вчинив, просить суд його суворо не карати.

Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, і що вони правильно розуміють зміст обставин даного судового провадження, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а обмежився лише допитом обвинуваченого, та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів.

Суд визнає ОСОБА_4 винуватим в умисному самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч.5 ст.407 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 у судовому засіданні не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує наявність пом`якшуючих вину обставин, відсутність обтяжуючих вину обставин, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином, та дані про його особу: раніше неодноразово судимий (а.с.49-52, 57-60), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 56), має постійне місце проживання (а.с.39), маючи за мету виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покаранняу виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч.5 ст.407 КК України.

Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 07 жовтня 2024 року (а.с.57-60) ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.263, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного за вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року, призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць. Початок строку відбування покарання за даним вироком обчислено з часу його затримання, тобто з 07 лютого 2025 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_4 в строк відбування покарання період перебування його під вартою з 07 лютого 2025 року по день вступу вироку в законну силу включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_4 залишено без змін. Даний вирок набрав законної сили 09 лютого 2026 року (а.с.66-67).

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 винний ще і в іншому кримінальному правопорушення, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, тому йому слід призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі за правилами ч.4 ст.70 КК України.

У даному кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався.

Арешт на майно у даному кримінальному провадженні не накладався.

Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у даному провадженні не пред`являвся.

Керуючись ст.370, ст.373, ст.374, ст.474, ст.475 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років три місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу набрання даним вироком законної сили.

Зарахувати до строку покарання ОСОБА_4 відбуте ним покарання у виді позбавлення волі за вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 07 жовтня 2025 року, з 07 лютого 2025 року по день набрання даним вироком законної сили включно.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим щодо якого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, в той же строк з часу вручення йому копії вироку.

Після проголошення резолютивної частини вироку, в порядку передбаченому ч.15 ст.615 КПК України, вручити учасникам провадження копії повного тексту вироку в день його проголошення.

Головуючий суддя підпис ОСОБА_1