Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №161/994/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/994/26

Провадження № 2/161/2525/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої судді – Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань – Маєвської Х.Ю.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, -

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначила, що 25 вересня 2019 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Від даного шлюбу у них дітей немає. З моменту укладення шлюбу вони проживали разом на території м. Луцьк та вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільні витрати.У подальшому, вони вирішили придбати житловий будинок та земельну ділянку під ним. Так, відповідно до договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 18 серпня 2020 року вбачається, що цього ж дня відповідач ОСОБА_2 став власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .Даний факт підтверджується Витягом з Державного реєстру речового права на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №220710769 від 18 серпня 2020 року. Однак, наприкінці 2025 року після звернення до юристів їй було роз?яснено, що відповідно до цих документів вбачається, що єдиним власником квартири (юридично) є відповідач ОСОБА_2 . Разом з тим, зазначає, що грошові кошти на покупку цього майна та покращення в цій квартирі (ремонт, догляд, утримання) здійснювалось за спільні кошти. Однак, на даний час вона не має права розпоряджатись, володіти, зареєструватись у своєму ж майні.Крім того, згідно Витягу з Державного реєстру речового права на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №220734644 від 18 серпня 2020 року вбачається, що в день купівлі вищевказаної квартири ними було придбано земельну ділянку під цією квартирою за кадастровим номером0710100000:41:013:0009 площею 0,05 га. Однак, з юридичної сторони дана нерухомість оформлена також на її чоловіка ОСОБА_3 . Вказує, що на дані обставини вона не звертала увагу до того моменту, поки незвернулась до ЦНАПу м. Луцька з метою здійснити реєстрацію вїх житлі. Після подання оригіналів документів, що підтверджують право власності на квартиру та земельну ділянку працівники ЦНАПу їй повідомили, що без згоди власника житла (її чоловіка) вони таку реєстраціюпровести не можуть. Також, юрист цього органупорекомендувала їй звернутись до суду та поділити спільно нажите майно.У досудовому порядку вирішити складену ситуацію неможливо, оскільки їй невідоме місце перебування чи проживання відповідача, що унеможливлює дію щодо отримання згоди від нього на прописку в житлі або укладення в добровільному порядку договору поділу майна. Орієнтовно в кінці 2022 року ОСОБА_2 перебував на території Республіки Польща на заробітках. Певний час спілкування було нормальне, але згодом воно ставало все рідше і рідше. На даний час жодний із телефонів якими користувався ОСОБА_2 не працює. Зі спільними знайомими відповідач теж не спілкується. Фактично з середини 2022 року усі витрати щодо утримання нерухомого майна (комунальні послуги, дрібні ремонти та ін.) несе вона сама.На підставі викладеного просить суд: визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 ;судові витрати пов?язані із розглядом даної позовної заяви залишити за позивачем.

До початку судового засідання представником позивача було подано до суду заяву з проханням розгляд справи здійснювати у його відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся судом за адресою реєстрації судовим повідомленням/повісткою з рекомендованим повідомленням, які повернуті суду без вручення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 25 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Луцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області за актовим записом № 206. Зазначене підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 18 серпня 2020 року відповідач ОСОБА_2 набув у власність чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

18 серпня 2020 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 80, 2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №220710769 від 18 серпня 2020 року.

У своєму позові ОСОБА_1 ставить питання щодо розподілу спірного нерухомого майна, як спільного майна подружжя, яке в період зареєстрованого з ОСОБА_2 шлюбу було набуте останнім у власність, шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частку вказаної квартири.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Під час розгляду даної справи сторонами не було надано доказів того, що між сторонами існують будь-які домовленості щодо порядку володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступному.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.04.2017 року (справа № 6-399-цс17).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, суд зобов`язаний з`ясувати, чи це майно може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Статтею 57 СК України закріплений перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Разом з тим, ч. ч. 6, 7 ст. 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Зазначене дає підстави для висновку, що обов`язок доведення факту набуття за час шлюбу майна, як об`єкту права приватної власності, покладається на того з подружжя, який посилається на дану обставину, а його (факту) спростування – на іншого.

Під час розгляду справи судом не встановлено, а сторонами не надано жодних доказів на підтвердження тієї обставини, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на момент придбання спірної квартири фактично були припиненні шлюбні відносини.

За наведених обставин, суд вважає доведеним, що на квартиру, загальною площею 80, 2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Частинами 1 ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 СК України).

За наведених обставин, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за нею права приватної власності на 1/2 квартири, загальною площею 80, 2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є обгрунтованою.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна у повному обсязі.

На підставі ст. ст. 57, 60, 61, 65, 69-71 СК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 27, 77-81, 247, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна– задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 17 червня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій