Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №202/1608/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6111/26 Справа № 202/1608/20 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

29.10.2025 року до Індустріального районного суду м. Дніпра надійшла скарга ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив суд визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) Берковської М.С. щодо несвоєчасного проведення виконавчих дій у зв`язку з передачею функцій призначення та виплати соціальних допомог ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України; визнати підвійне стягнення аліментів з ОСОБА_1 за липень серпень та вересень у сумі 4706,21 грн протиправним та визнати протиправним стягнення державним виконавцем Берковською М.С. при проведенні виконавчих дій з ОП №62214156 коштів у розмірі 100% що надходило на рахунок НОМЕР_1 за період 01.10.2024 року – 25.11.2025 року.

В обґрунтування скарги зазначав, що 03 жовтня 2024 року він став на облік як безробітний у Дніпровській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, де отримував соціальну допомогу по безробіттю та допомогу за навчання на курсах підвищення кваліфікації.

29 січня 2025 року йому присвоєна третя група інвалідності.

3 01 жовтня 2024 року йому було встановлено державну соціальну допомогу інвалідам у розмірі 2361,00 грн, що підтверджуєтеся довідкою Лівобережною УСЗН Дніпровської міської ради №OP 653498 ЦБ/ПБ 50046/4400. Означені кошти були єдиним джерелом для його існування.

Незважаючи на те, що утримання аліментів при нарахуванні соціальних виплат Лівобережне управління соціальної захисту Дніпровської міської ради здійснювало автоматично і на спеціальний банківський рахунок надходили лише залишки коштів, які повинні були використовуватись на проживання людини з інвалідністю, державний виконавець Берковська М.С арештувала ці гроші. Його заперечення, що аліменти з нього утримує Лівобережне управління соціальної захисту Дніпровської міської ради, про що свідчить і стан арештованого рахунка, до уваги державним виконавцем не приймалися. Кошти були списані як аліменти за липень, серпень, вересень 2025 р у сумі 4706,21 грн, та 2974,29 грн штраф на користь стягувача.

Протягом 30.06.2025 року до 02.10.25 року державний виконавець не зробив жодних дій, щоб заборгованості аліментів не було і саме через її бездіяльність було створено заборгованість з оплати аліментів більше ніж за три місяці. Що стало причиною для винесення постанови про арешт коштів боржника від 19.09.2025 року.

Станом 16.10.2025 року з боржника стягнуто аліменти за липень, серпень, вересень 2025 року на суму 4706,21 грн. І така сама сума, з нього, як аліменти стягнута повторно, за ті самі місяці, Пенсійним фондом України.

Дізнавшись, що він звернувся зі скаргою до суду на дії державного виконавця, державний виконавець звернувся до Пенсійного фонду України щодо повернення коштів, які були стягнуті пенсійним фондом як аліменти, і 06.11.2025 року на рахунок заявника було повернуто 2361,00 грн. Але вже 19.11.2025 року ці кошти разом з соціальними виплатами за жовтень та листопад у розмірі 4722,00 грн знову були стягнуті у розмірі 100% і це не зважаючи на те що ще 18.11.2025 року ОСОБА_1 повідомив що на рахунку збираються лише соціальні виплати, що і було підтверджено довідкою «Приват банку» від 25.11.2025 року.

Отже, що з 03.10.2024 року скаржник не отримав жодних грошових коштів в якості державної соціальної допомоги інвалідам.

Наголошує, що державний виконавець, стягнувши 100% всіх коштів, які отримував ОСОБА_1 , грубо порушила закон.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу Державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Берковської М.С. щодо несвоєчасного проведення виконавчих дій у зв`язку з передачею функцій призначення та виплати соціальних допомог ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України.

В іншій частині скарги – відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

01.04.2026 року від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування ухвали Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 березня 2026 року в частинах відмови у задоволенні вимог скарги про визнання подвійного стягнення аліментів за липень, серпень та вересень протиправним та щодо протиправності стягнення 100% коштів що надходили на рахунок НОМЕР_1 за період 01.10.2024 року - 25.11.2025 року та винесення в цій частині нового судового рішення про задоволення цих вимог скарги.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що перерозподіл коштів було проведено вже після звернення ОСОБА_1 , зі скаргою до суду і мало на меті виправдати вже скоєнні незаконні дії державного виконавця. А станом на час подання скарги подвійне стягнення аліментів вже було в наявності і права скаржника вже було порушено, більш того продовжувалось до грудня 2025, навіть після звернення скаржника до суду. Що в ухвалі двічі було визнано і самою суддею ОСОБА_2 .

Державний виконавець вводить суд в оману що їй нібито був невідомий статус рахунку UA523052990262006400969626357.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с. 48-53).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

02.06.2020 року державним виконавцем Михайленко Ю.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62214156 з примусового виконання судового наказу №2-н/202/45/2020 від 03.04.2020 року, що видав Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі частини від доходу але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку на утримання сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) починаючи стягнення з 16.03.2020 року.

25.09.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 72530,54 грн.

28.09.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про внесення змін до постанови про накладення штрафу від 25.09.2023 року. Сума штрафу, що підлягала стягненню на користь стягувача склала – 31482,32 грн.

На підставі доручення начальника відділу від 02.08.2024 року №20 здійснено передачу матеріалів виконавчого провадження, відповідно до п.5 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 від державного виконавця Михайленко Ю.В. державному виконавцю Берковській М.С. 18.09.2024 року.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берковською Мариною Сергіївною від 28 листопада 2024 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях): НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ ПРИВАТБАНК, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунку(ах)/електронному(их) гаманці(ях), що має(ють) спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 53975,15 гривня (UAH).

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берковською Мариною Сергіївною від 07 квітня 2025 року звернуто стягнення на доходи боржника: ОСОБА_1 , що отримує дохід у Дніпропетровському обласному центрі зайнятості, та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця: з них 25% фактичного доходу - чергові аліменти, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а решту - на погашення заборгованості з виплати аліментів, яка станом на 31.03.2025 року складає 17250,55 гривня (UAH).

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берковською Мариною Сергіївною від 23 травня 2025 року звернуто стягнення на доходи боржника: ОСОБА_1 , що отримує дохід в ПП «Рось», та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця: з них 25% фактичного доходу - чергові аліменти, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а решту - на утримання заборгованості з виплати аліментів, яку бухгалтеру нарахувати відповідно до фактичних доходів боржника, починаючи з 01.05.2025 року. Заборгованість станом на 30.04.2025 року відсутня. Після повного утримання заборгованості з виплати аліментів проводити стягнення в такому порядку: утримувати 50% фактичного доходу боржника щомісяця: з них 25% фактичного доходу - чергові аліменти, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а решту - на сплату штрафу на користь стягувача в розмірі 28148,84 грн. та виконавчого збору в розмірі 12179,38 грн, а всього - 40328,22 грн.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берковською Мариною Сергіївною від 29 травня 2025 року звернуто стягнення на доходи боржника: ОСОБА_1 , що отримує дохід у Дніпропетровському обласному центрі зайнятості, та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50 % фактичних доходів щомісячно: з них 25 % чергових аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а решту - на утримання заборгованості зі сплати аліментів, яку бухгалтеру нарахувати самостійно, відповідно до фактичних доходів боржника, починаючи з 01.05.2025 року. Заборгованість станом на 30.04.2025 року відсутня.

19.09.2025 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника на суму залишку штрафу на користь стягувача та виконавчого збору, як «ОТП Банк», в якому, відповідно до інформації ДПС України, боржником відкрито розрахунковий рахунок 13.07.2025 року.

Заборгованість з виплати аліментів станом на 31.10.2025 року складає 1598,00 грн., штраф на користь стягувача складає 24898,88 грн., виконавчий збір – 12151,81 грн.

До 19.11.2025 року ОСОБА_1 не звертався до Індустріального ВДВС у місті Дніпрі із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, і не звертався із відповідною заявою про зняття арешту з коштів.

Згідно матеріалів виконавчого провадження 19.11.2025 року, надійшла заява ОСОБА_1 про зняття арешту з розрахункового рахунку для виплати пенсії.

Згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17.11.2025 року ОСОБА_1 , станом на 17.11.2025 має в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , на який отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

25.11.2025 року ОСОБА_1 на електронну пошту направлено лист (вих. №95065 від 25.11.2025 року), в якому роз`яснено, що для прийняття рішення про зняття арешту з коштів необхідно надати до відділу виписку про рух коштів по вищевказаному рахунку за період з 04.10.2024 року, як підтвердження факту, що на розрахунковий рахунок надходять виключно соціальні виплати.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берковською Мариною Сергіївною від 24 грудня 2025 року знято арешт з НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що належить боржнику: ОСОБА_1 . У постанові зазначено, що до державного виконавця 10.12.2025 року надійшла заява боржника ОСОБА_1 щодо зняття арешту з коштів на рахунку разом з інформаційною довідкою від АТ КБ «ПриватБанк» та випискою про рух коштів по рахунку за період з 01.10.2024 року по 25.11.2025 року. Розглянувши надані документи встановлено, що на розрахунковий рахунок надходять виключно соціальні виплати.

Також під час розгляду справи було встановлено, що 28.11.2025 року на депозитний рахунок відділу надійшли кошти з Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, які утримані з доходів ОСОБА_1 в сумі 5902, 50 грн, як аліменти за період з липня по листопад 2025 року, по 1180, 50 грн за кожний місяць.

03.12.2025 року розпорядженням державного виконавця кошти було розподілено та перераховано: 1598,00 грн – аліменти за грудень 2025 року на користь ОСОБА_3 та 4304,50 грн - штраф на користь стягувача.

Після отримання документального підтвердження, що рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ ПРИВАТБАНК, що належить боржнику: ОСОБА_1 є рахунком, на який фактично нараховуються тільки соціальні виплати, і в разі отримання документального підтвердження, на нього існують заборони звертати стягнення.

Саме після направлення заяви ОСОБА_1 державному виконавцю та надання ним документів, що підтверджують, що на рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ ПРИВАТБАНК надходять виключно соціальні виплати, державним виконавцем винесено відповідну постанову та знято арешт.

У даному випадку накладання арешту та звернення стягнення на доходи боржника здійснено державним виконавцем у зв`язку із стягненням у примусовому порядку аліментів на утримання його дитини та наявності заборгованості по їх сплаті, та за відсутності документального підтвердження, що рахунок, на який накладено арешт має спеціальний режим використання, та відповідно на нього надходять тільки соціальні виплати.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що скарга в частині визнання протиправним стягнення державним виконавцем Берковською М.С. при проведенні виконавчих дій з ОП №62214156 коштів у розмірі 100% що надходило на рахунок НОМЕР_1 за період 01.10.2024 року – 25.11.2025 року, не підлягає задоволенню.

Водночас, суд першої інстанції погодився з доводами боржника, що внаслідок бездіяльності державного виконавця, а саме несвоєчасного винесення та направлення постанови до Головного управління Пенсійного фонду України, відбулось стягнення аліментів за липень, серпень, вересень 2025 року, як державним виконавцем, так і Головним управлінням Пенсійного Фонду України.

Так, згідно матеріалів виконавчого провадження 30.06.2025 року до Індустріального відділу державної виконавчої служби від Лівобережного УСЗН Дніпровської міської ради надійшов лист, в якому повідомлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 року№ 695 «Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом з 01.07.2025 року до ПФУ передаються функції призначення та виплати державних соціальних допомог, а отже управління не матиме можливості здійснювати утримання сум аліментів, зокрема, з ОСОБА_1 , так як виплата допомоги буде здійснюватись Пенсійним фондом України.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Берковською Мариною Сергіївною від 05 серпня 2025 року звернуто стягнення на доходи боржника: ОСОБА_1 , що отримує дохід в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області, та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця: з них 25% фактичного доходу - чергові аліменти, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а решту - на утримання заборгованості з виплати аліментів, яку бухгалтеру нарахувати відповідно до фактичних доходів боржника, починаючи з 01.07.2025 року. Заборгованість станом на 30.06.2025 року відсутня. Після повного утримання заборгованості з виплати аліментів проводити стягнення в такому порядку: утримувати 50% фактичного доходу боржника щомісяця: з них 25% фактичного доходу - чергові аліменти, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку ( ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а решту - на сплату штрафу на користь стягувача в розмірі 28148,84 грн та виконавчого збору в розмірі 12179,38 грн, а всього - 40328,22 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, дійсно з боржника за липень, серпень та вересень 2025 року державним виконавцем було стягнуто аліменти з рахунку боржника № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ ПРИВАТБАНК. У той же аліменти були стягнуті за зазначений період і Головним управлінням Пенсійного фонду України.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини та положення законодавства, суд першої інстанції прийшов до висновку, що несвоєчасне вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішень призвело до порушення майнових прав боржника, а тому скарга у цій частині підлягає задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 року у справі №905/361/19.

Також відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Окрім того, пунктом 102 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX : фізичні особи боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що з матеріалів справи вбачається, що згідно довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17.11.2025 року ОСОБА_1 , станом на 17.11.2025 має в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , на який отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 188). Тобто, у даному випадку накладання арешту та звернення стягнення на доходи боржника здійснено державним виконавцем у зв`язку із стягненням у примусовому порядку аліментів на утримання його дитини та наявності заборгованості по їх сплаті, та за відсутності документального підтвердження, що рахунок, на який накладено арешт має спеціальний режим використання, та відповідно на нього надходять тільки соціальні виплати. Саме 24.12.2025 року, після надання боржником виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , що є дійсним підтвердженням факту отримання на вищевказаний рахунок виключно пенсійних виплат, державним виконавцем було винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, яку направлено до АТ КБ «ПриватБанк» через Автоматизовану систему виконавчих проваджень.

Окрім того, як правильно визначив суд першої інстанції, вимога ОСОБА_1 визнати протиправним подвійне стягнення аліментів за період з липня по вересень 2025 року є безпідставною, оскільки кошти, які надійшли з Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області 28.11.2025 року, було розподілено та перераховано як аліменти на користь ОСОБА_3 та штраф на користь ОСОБА_3 , згідно постанови державного виконавця від 25.09.2023 року, з врахуванням постанови про внесення змін від 28.09.2023 року, а отже аліменти стягнуто без задвоєнь та відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, на переконання колегії суддів апеляційного суду, зазначена ухвала суду першої інстанції винесена з додержанням норм процесуального законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

При таких обставинах апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпра від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 16.06.2026 року.

Судді: