Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №214/4357/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4357/26

3/214/1122/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого – судді Євтушенка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли від ВП №4 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянство – України, яка має вищу освіту, працюючої головним фахівцем ДТЕК «Дніпровські електромережі», одруженої, яка має на утриманні сина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою:

АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 о 13 год. 47 хв. ОСОБА_3 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходячись на зупинці громадського транспорту по просп. 200-річчя Кривого Рогу, біля буд. 12Б, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, курив електронний пристрій, чим порушив ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України.

Присутня в судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення визнала. Крім того, пояснила, що досудового розгляду справи вона провела виховну бесіду із сином та усвідомлює протиправність дій останнього.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, виходячи з такого.

Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення як сукупності передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).

Об`єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об`єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.

Суб`єктивна сторона правопорушення – це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Положеннями ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до п.п.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989 (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України№789-XIIвід 27.02.1991 та яка набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

А диспозицією ч.3 цієї статті передбачена адміністративна відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №962172 від 13.04.2026, 09.04.2026 о 13 год. 47 хв. неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходячись на зупинці громадського транспорту по просп. 200-річчя Кривого Рогу, біля буд. 12Б, в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, курив електронний пристрій.

Окрім вищезазначеного, вказані вище обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, які суд вважає належними та допустимими, а саме: поясненнями ОСОБА_3 , які надані під час судового розгляду справи, рапортом працівника поліції від 09.04.2026 та відеозаписом подій від 09.04.2026.

В свою чергу, ч.1 ст.175-1 КУпАП визначена відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до змісту п.16 ч.2 ст.13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів на зупинках громадського транспорту.

За встановлени обставин, суд приходить до висновку про вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який досягнув п`ятнадцятирічного віку, адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175-1 КУпАП, за ознакою: куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом.

Виходячи з наведеного, з дотриманням вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, надаючи оцінку встановленим судом обставинам, що мали місце 09.04.2026, встановивши рівень вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, надавши оцінку діям неповнолітнього ОСОБА_2 та його вчинку, суд приходить до висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, за ознаками: вчинення неповнолітніми віком п`ятнадцять років правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.175-1 КУпАП.

Обираючи вид і міру стягнення, суд враховує, що ОСОБА_3 вину визнала, має повноцінну сім`ю, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, а також з огляду на характер вчиненого нею адміністративного правопорушення та нейтрального відношення до девіантної поведінки сина, тому вважає за необхідне застосувати відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.23,24, 26, 33-35, 40-1, ч.1 ст.184, 268, 283, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено та захисником упродовж 10 днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя О.І. Євтушенко