Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №510/564/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/564/25

Провадження № 2/510/554/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Лабановой С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 позовні вимоги про зміну розміру аліментів не визнав, надав відзив на позов, згідно яких вважав, що під час ухвалення рішення Ренійським районним судом Одеської області від 26.04.2018р. про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання 4-х неповнолітніх дітей були враховані всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 182 СК України, вони мали істотне значення та відповідали матеріальному та сімейному стану сторін у справі, інтересам дітей. Вищевказане рішення суду про стягнення аліментів, незважаючи на життєві обставини ОСОБА_2 , які випали на його долю у зв`язку із здійсненням захисту Батьківщини у зв`язку із збройною агресією РФ проти України, потрапляння його в полон противника, перебування у полоні протягом двох з половиною років, отримання численних поранень, погіршення стану здоров`я та ін., ОСОБА_2 сумлінно виконував, будь-яких дій для ухилення від виконання батьківського обов`язку щодо утримання дітей він не вчиняв, більш того, сама стягувач постійно контролювала це питання та зверталась до керівництва військової частини, за якою ОСОБА_2 був закріплений до потрапляння у полон, внаслідок чого аліменти безперервно та належним чином сплачувались на утримання дітей у той період, коли боржник вважався безвісно зниклим. Як зазначає представник відповідача, за період перебування у полоні відповідача (з 11.08.2022р. по 05.02.2025р.) позивачка отримала на утримання неповнолітніх дітей 3 720 261 грн. Представник стягувача зазначає, що в даний час позивачка посилається на те, що її сімейний та матеріальний стан погіршився, діти хворіють та потребують лікування, витрат на навчання та ін., але і сам відповідач після повернення з полону зазнав змін у житті: внаслідок отриманих поранень, перебування у полоні він отримав фізичні та психологічні травми, подальше проходження ним служби та отримання грошового забезпечення знаходиться під сумнівом, працездатність відповідача – також. Отже, зміни у сімейному та матеріальному стані відбулись обопільно, в даний час сам відповідач потребує матеріальної підтримки та соціальної допомоги, йому потрібно лікування, проведення реанімаційних заходів та фізичного відновлення. На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає, що розмір його заробітку є нестабільним, не може бути прогнозованим на майбутнє, у зв`язку із чим слід залишити той розмір аліментів на дітей, який був визнаний рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 26.04.2018р. та відмовити у задоволені позовних вимог позивачці.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Арабаджи І.А. пред`явлені позивачкою позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на їх задоволенні наполягав. Наполягав на тому, що стягнена за рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 26.04.2018р. сума аліментів наразі є заниженою та недостатньою для належного матеріального утримання дітей , їх виховання та їх гармонійного розвитку, оскільки на даний час неповнолітні діти потребують значно більшого догляду: збільшуються потреби на одяг, продукти харчування, навчання, відвідування гуртків та ін.

Зазначив, що дійсно, згідно наданих суду квитанцій вбачається перерахування певних грошових коштів відповідачем та його матір`ю позивачці, але ці кошти не можуть вважатися такими, що були перераховані на рахунок виплати аліментних платежів дітям, оскільки перераховувались не через орган ДВС, а особисто. Позивачка та її представник також зазначили, що встановлений судом розмір аліментів не є співмірним розміру витрат позивачки на утримання дітей, який, наприклад, за 2024р. та 2025р. склав орієнтовно 350 000 грн. Щодо тверджень представника відповідача щодо погіршення стану його здоров`я внаслідок отримання поранень, перебування у полоні зазначає, що на даний час будь-яких доказів про втрату відповідачем працездатності, отримання інвалідності, втрату здатності самообслуговуватися , потребу у постійному сторонньому догляді представником відповідача не надано. Відповідач на дату по теперішній час продовжує проходити військову службу та отримувати дохід. З урахуванням вищенаведеного, представник позивачки вважає, що будь-яких належних підстав для того, щоб стверджувати, що у відповідача – платника аліментів погіршився сімейний і матеріальний стан – немає. Просить задовольнити позовні вимоги позивачки і змінити розмір аліментів з твердої суми на стягнення у відповідних частках від заробітку (доходу) відповідача на утримання дітей щомісячно.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: матеріали цивільної справи № 510/564/25 (провадження № 2/510/1388/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів; матеріали цивільної справи № 510/564/25 (провадження №2-п/510/2/25) за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, що включають до себе: копію акту Чабанівської селищної ради від 07.05.2025р. обстеження матеріально-житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 ; копію акту Чабанівської селищної ради від 28.05.2025р. обстеження матеріально-житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 ; копію довідки ТВО командира в/ч НОМЕР_1 від 01.03.2025р. про безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією РФ проти України; копію витягу з ЄРДР від 05.09.2022р. про реєстрацію кримінального провадження за ч. 1 ст. 115 КК України; копію сповіщення сім`ї №42 від 27.02.2023р.; копії 4-х квитанцій від 2020р. про переказ грошей на ім`я ОСОБА_1 на суми по 2500 грн., 2530 грн., 2524 грн., 3050 грн; копія ТТН відділення «Нова Пошта» від 28.01.2020р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копії платіжних інструкцій (14 штук) за 2022-2024р.р. від ОСОБА_4 на ім`я одержувача ОСОБА_1 про переказ коштів; копію звернення ОСОБА_1 від 24.01.2023р. до командира в/ч про перерахування коштів на картковий рахунок; копії відомостей зарахування заробітної плати від в/ч на рахунок ОСОБА_1 за період з 01.02.2023р. по 31.01.2025р.; копію витягу наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 19.02.2025р. №52 про припинення виплат законному представнику неповнолітніх дітей ОСОБА_2 – ОСОБА_1 у зв`язку із поверненням з полону ОСОБА_2 ; копію довідки ДП «Український національний центр розбудови миру» від 10.02.2025р. про звільнення ОСОБА_2 з полону; копію довідки СБУ від 13.02.2025р. про перебування ОСОБА_2 у полоні; копію довідки № 191 від 10.02.2025р. про фіксацію тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 ; копію виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №248.25 від 08.03.2025р. щодо ОСОБА_2 ; копію довідки – витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни від 07.05.2025р. щодо ОСОБА_2 (УБД); копію посвідчення УБД, оформленого на ім`я ОСОБА_2 ; копію рішення Ренійського районного суду Одеської області від 26.04.2018р. про розірвання шлюбу та стягнення аліментів; копію проєкту договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців; копії чеків, квитанцій, платіжних інструкцій на оплату аналізів та медичних послуг щодо дітей (липень 2025р.); копії медичних документів щодо стану здоров`я ОСОБА_5 ; копії медичних документів щодо стану здоров`я та фотографії ОСОБА_6 ; копії медичних документів щодо стану здоров`я та фотографії ОСОБА_7 ; копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого №18789 – ОСОБА_2 від 02.09.2025р.; копію довідки ВЛК №2025-0902-0945-1900-0 від 02.09.2025р.; копію довідки командира в/ч НОМЕР_1 від 14.10.2025р. про безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією РФ проти України; копію довідки командира в/ч НОМЕР_1 від 14.10.2025р.; копію довідки ВЛК №2026-0130-0939-3190-3 від 30.01.2026р.; копія висновку УЗД від 20.01.2026р.; копію ренгенологічного дослідження від 26.01.2026р. ОСОБА_2 ; копію запису лікаря-хірурга від 29.01.2026р.; копія протоколу ЕНМГ обстеження правої верхньої кінцівки ОСОБА_2 від 28.01.2026р.; копію консультаційного висновку спеціаліста щодо стану здоров`я ОСОБА_2 ; копію довідки про обставини травми №1390/ДТ від 24.12.2025р.; копію довідки ВЛК №2025-1219-1057-1229-3 від 19.12.2025р.; копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого №29384 – ОСОБА_2 від 19.12.2025р.; копію запису лікаря-психіатра від 08.05.2026р.; копію психологічної характеристики на ОСОБА_2 від 15.04.2026р.; копію довідки про обставини травми (отримана 19.08.2025р.) від 21.02.2026р.; копію витягу від 07.04.2026р. з підсистеми «ДІЯ» за послугою – отримання відстрочки від призову на військову службу на підставі витягу з наказу про виключення зі списків особового складу; копію розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 05.05.2026р. (за період з листопада 2020р. по квітень 2026 р. – 202 952,2 грн.); матеріали цивільної справи № 510/564/25 (провадження №2/510/554/26) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, що включають до себе: копію листування позивачки з відповідачем; роздруківку постанови суду від 12.10.2018р.; копію довідки Ренійського ліцею №2 від 05.06.2025р.; копії характеристик на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; копію довідки Центру позашкільної освіти Перлина від 09.06.2025р.; відомість з Реєстру про доходи позивачки; довідку про доходи позивача №14907 від 28.06.2025р.; середні споживчі ціни на товари (послуги) по Україні в період 2017-2025р.; базовий індекс споживчих цін за період 2017-2025р.; копію звернення позивачки про вирахування з аліментів періоду перебування відповідача в полоні; докази витрат позивачки на продукти, на комунальні послуги, на одяг та взуття, на лікування та послуги стоматолога, на тренування та спортзал, на репетитора англійської мови, на канцтовари, на мобільний зв`язок дітей, на побутову хімію та засоби особистої гігієни, на утримання будинку та ремонт, на заправку автомобіля, на кишенькові кошти дітям.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка звернулась до суду із позовом про зміну розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання чотирьох неповнолітніх дітей з твердої суми на часткове їх стягнення.

Так, 10.10.2007р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 був укладений шлюб. У шлюбі у сторін народилося четверо дітей: сини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Сімейне життя сторін не склалося, рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 26.04.2018р. (справа №510/2135/17) шлюб між сторонами було розірвано, також було вирішено питання про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - на кожну дитину. Рішення суду набрало законної сили та виконується по теперішній час. З моменту присудження відповідача до стягнення з нього аліментів, він несумлінно виконує аліментний обов`язок, аліменти сплачує нерегулярно та не в повному обсязі, внаслідок чого у нього склалась аліментна заборгованість, яка за період з листопада 2020р. по квітень 2026 р. склала 202 952,2 грн.

В даний час позивачка, посилаючись на вимоги СК України (ст. 192), а також враховуючи те, що діти ростуть, витрати на їхнє утримання збільшуються та з часу винесення судом рішення про стягнення аліментів збільшився мінімальний прожитковий мінімум на дітей відповідного віку, також враховуючи стан здоров`я дітей та додаткові витрати на їхнє лікування, посилаючись також на погіршення свого матеріального стану (позивачка народила п`яту дитину, перебуває у зв`язку із цим у відпустці по догляду за дитиною, отримує матеріальну допомогу на дитину, не працює), вважаючи, що відповідач більш матеріально забезпечений (є військовослужбовцем і в даний час ще не виключений з лав ЗСУ) просить змінити розмір аліментів на синів та доньку ОСОБА_16 , який був раніше встановлений судом, остаточно визначивши їх розмір у частковому відношення до заробітку відповідача, а саме: на утримання синів ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – в розмірі єдиної 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 17.03.2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до досягнення повноліття сином ОСОБА_14 , далі - у розмірі єдиної 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на кожну дитину, щомісячно - до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до досягнення повноліття сином ОСОБА_15 , далі - у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, - до ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто до досягнення повноліття донькою ОСОБА_16 .

На думку позивачки, визначення аліментів саме у частковому відношенні до заробітку відповідача буде забезпечувати достатні та необхідні потреби дітей, їхній нормальний розвиток та виховання, сприяти захисту їх прав та забезпеченню їх інтересів.

Вивчивши матеріали справи, надані суду документи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити, виходячи з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні, неповнолітні діти ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 народились у шлюбі сторін, після розірвання шлюбу за судовим рішенням відповідача було присуджено до стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: трьох синів та однієї доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - на кожну дитину щомісячно (до досягнення кожною з них повноліття).

На час винесення судом рішення про стягнення аліментів, матеріальний стан батька дозволяв сплачувати визначений судом розмір аліментних виплат, а вимоги матері (позивачки), пред`являлися у вищевказаному розмірі відповідали потребам дітей та витратам на їхнє утримання, у зв`язку із чим і були задоволені. В даний час позивачка вважає що її матеріальний стан погіршився, витрати на дітей збільшилися, у зв`язку із чим розмір аліментів, що стягуються, слід скорегувати, змінивши по суті спосіб стягнення аліментів з твердої суми на часткове їх стягнення відповідно до суми заробітку (доходу) відповідача на кожну дитину щомісячно.

У відповідності до ч.1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Як було вказано вище, оскільки між сторонами у справі після розпаду сім`ї не було досягнуто домовленості про матеріальне утримання спільних дітей, позивачкою було заявлено до суду вимогу про стягнення з відповідача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Оцінивши доводи сторін у спорі про стягнення аліментів, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги положення ст. 182 СК України, рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 26.04.2018р. було задоволено уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів та вирішено:

«Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.12.2017 року і до ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто до досягнення донькою ОСОБА_16 повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.12.2017 року і до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до досягнення сином ОСОБА_15 повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.12.2017 року і до ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до досягнення сином ОСОБА_14 повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.12.2017 року і до ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто до досягнення сином ОСОБА_17 повноліття.».

Як вбачається з вищезазначеного рішення Ренійського районного суду Одеської області від 26.04.2018р. у справі №510/2135/17 Позивач обрала спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Закон України «Про прожитковий мінімум» відповідно до статті 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Ч.2 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачає, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років.

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження (ч.3 ст.4 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлює у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 грудня у розмірі 1492 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років з 1 грудня- 1860 гривень.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлює у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня 1626 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлює у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня 1779 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлює у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня 1921 гривня, для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлює у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривен, для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлює у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлює з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років - 2272 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлює з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років - 2563 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлює з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років - 2563 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлює з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років - 2817 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

З вищезазначеного вбачається, що враховуючи рівні обов`язки щодо дітей сторін, розмір аліментів визначений рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 26.04.2018р. у справі №510/2135/17 постійно збільшувався, він був судом затверджений на рівні мінімальної гарантії розміру аліментів на дитину відповідного віку щомісячно і на той час (на час винесення рішенням суду) вважався необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, так як відповідав прожитковому мінімуму (вартісній величині достатній для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості).

Вочевидь, приймаючи рішення у справі про стягнення аліментів, суд на підставі доводів сторін та доказів, що були ними надані, а також виходячи з положень ст. 184 СК України, що діяли на час прийняття судом рішення, прийшов до висновку про стягнення аліментів саме в твердій сумі, беручи до уваги мінливий заробіток (доход) відповідача.

В даний час положення ст. 184 СК України щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі були змінені : «1. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. 2. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. {Частина друга статті 184 в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018}. 3. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. {Стаття 184 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2901-IV від 22.09.2005; текст статті 184 в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017}.». Таким чином, питання про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі в даний час регулюються зовсім по-іншому і залежать вже не від стабільності та мінливості заробітку платника аліментів, а від ініціативи стягувача.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Аналізуючи положення ч. 3 ст. 181 та положення ст. 184 СК України, суд в даному випадку, з урахуванням вимог та суті спору в даній цивільній справі, приходить до висновку, що в даному випадку позовні вимоги позивачки стосуються саме зміни способу стягнення аліментів, а не зміни їх розміру.

Згідно ч. 1ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Нормами ч. 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на наявність імперативного дозволу змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст. 183, 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у певній твердій грошовій сумі на аліменти у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та навпаки).

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13.

Отже, під час розгляду спору про зміну способу стягнення аліментів суд враховує всі обставини, що можуть впливати на зміну розміру аліментів, а саме вимоги ст. 192 СК України.

Виходячи з вищенаведеного, суд оцінює матеріальний та сімейний стан кожної зі сторін, враховуючі при цьому найвищі інтереси неповнолітніх дітей.

Так, позивачка на даний час має 4 неповнолітніх дітей, одна з яких не є дитиною відповідача, спільний син сторін – ОСОБА_13 вже досяг повноліття. Позивачка у справі не працює, перебуває у декретній відпустці по догляду за наймолодшою дитиною, отримує на неї від УПСЗН матеріальну допомогу. Позивачка постійно несе витрати на утримання дітей (на продукти, на комунальні послуги, на одяг та взуття, на лікування та послуги стоматолога, на тренування та спортзал, на репетитора англійської мови, на канцтовари, на мобільний зв`язок дітей, на побутову хімію та засоби особистої гігієни, на утримання будинку та ремонт, на заправку автомобіля, на кишенькові кошти дітям), вони значно перевищують встановлений судом розмір присуджених аліментів, не відповідають йому, не співвідносяться із ним, хоча тим часом встановлений судом розмір аліментів не є нижчим ніж мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також позивачкою було надано суду письмові докази щодо того, що хлопчики у зв`язку із виявленими в них захворюваннями потребують постійного лікування, обстеження, проходили вже ці обстеження, на що також були витрачені певні кошти.

Водночас, позивачкою зазначено про супутні, додаткові витрати на дітей, як кишенькові гроші, відвідування гуртків, тренувань, спортзалів, репетитора мобільний зв`язок, навіть гроші на бензин для заправлення автомобіля та ін.).

У зв`язку із цим, суд зазначає, що метою забезпечення аліментних виплат є підтримання належного рівня життя дитини та створення умов для її гармонійного розвитку, здоров`я і навчання. Також суд зазначає, що розмір аліментів не є універсальним та не може бути однаково гарантованим для всіх дітей із врахуванням їхніх додаткових потреб та забаганок, або взагалі, бажань їхніх батьків. Виходячи з цієї позиції, законодавцем і було передбачено право на стягнення з одного з батьків додаткових витрат на дитину, що оформлюється окремим позовом. Тому, в разі коли стягнені аліменти не становлять значно великого розміру, то як правило оцінюються базові потреби - харчування, необхідні ліки, одяг та взуття, іграшки та інші засоби для розвитку та навчання дитини, відповідно до її віку.Якщо розмір аліментів є більш значним – оцінюються та можуть гарантуватися більш значні потреби дитини наявність додаткових засобів для навчання чи розвитку (музичні інструменти, спортивне обладнання); відвідування дитиною гуртків, секцій, курсів; відкриття рахунку на ім`я дитини тощо. Тому, аліменти на дітей призначаються з урахуванням не тільки інтересів, потреб дітей, а і фінансової можливості батьків, їхнього заробітку, при цьому аліменти не можуть покладати надмірне фінансове навантаження на платника.

Аналізуючи матеріальний і сімейний стан відповідача, суд зазначає, що ОСОБА_2 на момент винесення судом рішення про стягнення аліментів не працював, мав нестабільний заробіток. Надалі, у періоди з 28.05.2022р. по 14.08.2022р., з 15.07.2025р. по 30.08.2025р. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією РФ проти України ( довідки командира в/ч НОМЕР_1 ). 11.08.2022р. потрапив у полон, 05.02.2025р. повернувся з полону. Після повернення з полону знаходився на стаціонарному лікуванні в періоди з 06.02.2025р. по 08.03.2025р., з 01.09.2025р. по 02.09.2025р., з 16.12.2025р. по 19.12.2025р., 15.12.2025р. отримав важке поранення.

Не потребує зайвого підтвердження той факт, що особи, які повернулися з полону, перебувають у стані фізичного та психоемоційного виснаження. Вони часто стикаються з посттравматичними розладами, порушеннями сну, втратою ваги та наслідками тортур. Їхня поведінка та реакції (часто звані "неадекватністю") — це нормальні захисні механізми психіки, яка намагається адаптуватися до безпечних умов після екстремальних загроз. Наслідком всіх цих обставин стали не тільки звернення за лікуванням фізичних ушкоджень, а й психічних розладів, з 08.05.2026р. ОСОБА_2 поставлений діагноз – посттравматичний стресовий розлад, необхідність консультації психотерапевта та призначення курсу психологічної реабілітації із психологічним супроводом. Отже, стан здоров`я ОСОБА_2 після участі у заходах з захисту вітчизни, знаходження в полоні значно погіршився, потребує медикаментозного підтримання, реабілітації, соціальної адаптації та ін. Причому, з урахуванням стану здоров`я відповідача невідомі подальші перспективи працевлаштування відповідача для забезпечення себе матеріальними коштами у житті. Щодо статусу ОСОБА_2 слід зазначити, що він на даний час не проходить службу у ЗСУ, оскільки у 2026р. ним було подано пакет документів про виключення зі списків особового складу, оформлено відстрочку від мобілізації у зв`язку із станом здоров`я та тим, що він перебував у полоні та буз звільнений з полону. Отже, в даний час, по суті відповідач є безробітним, немає стабільного доходу.

Звісно, порівняти матеріальний та сімейний стан сторін у справі неможливо, але очевидно, що у відповідача стан здоров`я погіршився, він зазнав фізичних та душевних страждань, потребує лікування та тривалої реабілітації, також в даний час він не працює.

Стосовно виконання обов`язку відповідача щодо сплати аліментів суд зазначає, що дійсно за відповідачем рахується заборгованість по аліментах, він їх сплачував нерегулярно та не в повному обсязі. Слід звернути увагу на те, що більший період несплати аліментів припав на період знаходження ОСОБА_2 у полоні. Але, хоча це і не відображається у розрахунку заборгованості по аліментах, як це було вказано вище, у період знаходження ОСОБА_2 у полоні ОСОБА_1 , як законний представник дітей, самостійно звернулась до командування в/ч із заявою про перерахування грошових коштів на відповідний картковий рахунок і ці кошти дійсно їй нараховувались. Згідно чинного законодавства України діти військовослужбовця, який перебуває у полоні, мають право на збереження його щомісячного грошового забезпечення (включно з усіма надбавками та додатковою винагородою у 100 000 грн), а також на щорічну державну грошову допомогу у розмірі 100 000 грн за кожен рік полону. Вочевидь, саме ці гроші і отримувала ОСОБА_1 у той період, коли ОСОБА_2 перебував у полоні. Так, дійсно, ці гроші не можуть вважатися аліментами, але вони є грошовим забезпеченням (доходом) ОСОБА_2 , з якого повинні були бути відраховані аліментні виплати. Обставин того, чи проводилось відрахування аліментів з цих виплат чи ні, суду не відомо, але як виходить з довідки про розрахунок заборгованості по аліментах, за період перебування ОСОБА_2 у полоні аліменти на утримування дітей ним не сплачувались. Крім цього, суду були також надані і докази того, як матір відповідача переказувала ОСОБА_1 гроші на утримання дітей.

З усього цьому можна зробити висновок, що можливо і не був в повному обсязі дотриманий порядок сплати аліментів на дітей, але вони все ж таки надходили до стягувача у різні способи, посильно забезпечуючи неповнолітніх на рахунок виконання обов`язку батька. Крім того, слід зазначити, що матеріальне забезпечення дітей є не тільки обов`язком батька, а й матері, і питання забезпечення дітей не повинно розглядатися однобічно . Проте позивачка також і не довела доводів: чому діти потребують утримання саме в такому обсязі; чи здатна вона сама нести свою частину витрат на дітей.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведених у позові доводів та наданих сторонами, їх представниками доказів, суд прийшов до висновку про те, що дійсно матеріальний стан позивачки змінився, але й змінився і матеріальний стан відповідача, отже, правових підстав для зміни способу аліментів на дітей суд не вбачає.

Залишення встановленого судом розміру аліментів, на думку суду, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом щодо захисту прав неповнолітніх дітей та платіжоспроможністю їх батька.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355, ЦПК України, ст. ст. 180-184, 192, Сімейного кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Дудник