Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №514/1801/23 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 20 квітня 2026 р.

Справа: №514/1801/23

Суддя: Лозко Ю. П.

Номер провадження: 22-ц/813/462/26

Справа № 514/1801/23

Головуючий у першій інстанції Кравченко П.А.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Лозко Ю.П.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Головного управління держгеокадастру в Одеській області

на рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 05 червня 2024 року

у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, про визнання незаконним та скасування наказу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку,

встановив:

У листопаді 2023 року виконувач обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до суду з вказаним вище позовом у якому просив:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-16645/13-20-СГ від 30.11.2020 «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення» щодо затвердження проекту та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 площею 0.4 га, розташованої на території Височанської сільської ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту).

2. Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0456 га шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 0,4 га з кадастровим номером 5124782600:01:001:1449, що розташована за межами населених пунктів Височанської сільської ради Болградського району Одеської області (запис про речове право № 39640150) від 08.12.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2245407951247) з одночасним припиненням права приватної власності.

3. Усунути перешкоди державі в особі Одеської обласної державної (військової адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0456 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 площею 0,4 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

4. Усунути перешкоди державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації (адреса м. Одеса, проспект Шевченка 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку площею 0.0456 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 та має 4 поворотних точок за наступними координатами:

№1-координати: Х- 5 141 555,805, Y- 3 263 633,616;

№2 – координати: Х – 5 141 554,847, Y- 3 263 620,137;

№3 - координати: Х – 5 141 588,823, Y- 3 263 619,761;

№4 - координати: Х – 5 140 589,473, Y- 3 263 633,243.

5. Вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №614/А-2012 від 05.09.2012 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Височанської сільської ради», зокрема ОСОБА_1 , надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Височанської сільської ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту).

На виконання вказаного вище розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 614/А-2012 від 05.09.2012 ТОВ «УКРЛЕНДКОНСАЛТИНГ» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Височанської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

Відомості про вказану земельну ділянку зареєстровані до Державного земельного кадастру відділом у Тарутинському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 07.07.2020 року, що вбачається з інформації про земельну ділянку з програмного модуля Державного земельного кадастру.

В подальшому, Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 30.11.2020 року за №15-16645/13-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення площею 0,4 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 (за межами населеного пункту) ОСОБА_1 та передано останній у приватну власність земельну ділянку площею 0,4 га для ведення особистого селянського господарства.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4 га з кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.12.2020 року, номер запису про речове право 39640150. Відповідні відомості внесені на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №55630829 від 10.12.2020.

07.07.2023 року Одеською обласною прокуратурою від ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано інформацію щодо результатів аудиту земельних ділянок, які прилягають до державного кордону України в межах Одеської області та входять в 50 метрову смугу, в межах якої здійснюються заходи з утримання та нарощування інженерної інфраструктури прикордонними загонами.

Вивченням матеріалів аудиту земель встановлено, що на території Болградського району Одеської області сформовано після 01.01.2020 року земельні ділянки державної, комунальної та приватної власності, межі яких повністю або частково входять до 50 метрової зони державного кордону України з Республікою Молдова, у тому числі ділянка з кадастровим номером 5124782600:01:001:1449.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 05 червня 2024 року задоволено вказаний вище позов виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Одеській області просить скасувати рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 05 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

За доводами апеляційної скарги поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що у матеріалах справі відсутні жодні докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону, надана позивачем схема розміщення меж земельних ділянок по відношенню до Державного кордону України та республіки Молдова на території Одеської області, розроблену Державним підприємством «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виключно на підставі архівних даних, вимірювань на місцевості не поводилось. Крім того, з вказаної схеми неможливо встановити на якій саме відстані до лінії державного кордону розташована оспорювана частина вказаної земельної ділянки площею 0,0456 га. - 30-50 метрів чи 1-29 метри.

Перебування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони в автоматичному порядку, адже перелік земельних ділянок, які відносяться до земель оборони та порядок їх використання та надання визначений чинним законодавством, вказаним вище, при цьому земельна ділянка з кадастровим номером 5124782600:01:001:1364, з якої пізніше шляхом поділу була сформована спірна земельна ділянка, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 20.12.2019 – до набрання чинності положеннями частини 3 статті 77 ЗК України та на таку не було оформлено ані прав користування, ані власності.

Наказ Головного управління від 30.11.2020 № 15-16645/13-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення» відповідає чинному на момент прийняття законодавству та не підлягає скасуванню.

Окремо скаржник звертає увагу на обрання позивачем неналежного способу захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Одеської обласної прокуратури, посилаючись обставини, якими обґрунтовано позов, законність та обґрунтованість рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 05 червня 2024 року, просить залишити таке без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області - Михайлов В.В. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, представник Одеської обласної прокуратури – прокурор Капустін М.В. заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, із заявами про відкладення розгляду справи не зверталась, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, тож з урахуванням змісту апеляційних скарг.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не відповідає вказаним вище нормам, виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що частина земельної ділянки із кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 відносно Державного кордону України із Республікою Молдова, частина вказаної земельної ділянки площею 0,0456 га знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону, при цьому заявлені позивачем вимоги про скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та усунення перешкод державі є належним способом захисту.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №614/А-2012 від 05.09.2012 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Височанської сільської ради», зокрема ОСОБА_1 , надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Височанської сільської ради Тарутинського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 30.11.2020 року за №15-16645/13-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення площею 0,4 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 (за межами населеного пункту) ОСОБА_1 та передано останній у приватну власність земельну ділянку площею 0,4 га для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.38).

Факт передачі у приватну власність та факт реєстрації земельних ділянок підтверджується копіями поземельних книг Відділу у Тарутинському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в паперовій формі та які сформовані щодо спірних земельних ділянок кадастрові номери - 5124782600010011449, площа 0,4000 га, (т.1 а.с.39-60)

01.02.2023 року Одеською обласною військовою адміністрацією надано відповідь на звернення Одеської обласної прокуратури, відповідно до якої розпоряджень щодо встановлення ширини прикордонної смуги не приймалось, так само як і не приймалось рішень про вилучення земельних ділянок уздовж прикордонної смуги з користування прикордонних загонів ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.75).

У листі від 30.08.2023 року ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» щодо надання інформації про те, чи знаходяться земельні ділянки, зазначені в листі Одеської обласної прокуратури, у тому числі поворотні точки з визначеними координатами в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону, ДП «Одеський інститут землеустрою», підприємством опрацьовано архівні матеріали інституту (проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування військовим частинам для розташування прикордонної смуги Державного кордону між Україною і Республікою Молдова на території Одеської області, альбом ортофотокарт масштабу 1:10000 Державного кордону між Україною і Республікою Молдова), координати поворотних точок земельних ділянок з кадастровими номерами вказаними в листі.

До вказаної відповіді також долучено схему розміщення, зокрема, земельної ділянки із кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 відносно Державного кордону України із Республікою Молдова, частина вказаної вище земельної ділянки площею 0,0456 га знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону. Поворотні точки накладення на 50 метрову смугу мають наступні координати:

№1-координати: Х- 5 141 555,805, Y- 3 263 633,616;

№2 – координати: Х – 5 141 554,847, Y- 3 263 620,137;

№3 - координати: Х – 5 141 588,823, Y- 3 263 619,761;

№4 - координати: Х – 5 140 589,473, Y- 3 263 633,243.

Окрім наведеного, в матеріалах справи містяться документи на підтвердження підстав для представництва прокурором у цій справі інтересів держави в особі Одеської військової адміністрації, зокрема, повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 25.10.2023 року N 59-5990-ВИХ-23.

Приписи статті 17 Конституції України передбачають, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Аналіз зазначеної правової норми дає підстави вважати, що:

- захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та завданням усіх суб`єктів публічної влади;

- оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються передовсім на Збройні Сили України, які є основним суб`єктом забезпечення оборони держави;

- захист державного кордону України як невід`ємна складова системи забезпечення оборони держави покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Прийняті на виконання Конституції України законодавчі акти конкретизують приписи Основного Закону України.

Так, Закон України "Про оборону України" (далі - Закон N 1932-XII) встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов`язки громадян України у сфері оборони.

Оборона України - це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту (стаття 1 Закону N 1932-XII).

Згідно з абзацом п`ятнадцятим частини першої статті 3 Закону N 1932-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підготовка держави до оборони в мирний час включає забезпечення охорони державного кордону України.

Наведені правила узгоджуються із приписами частини другої статті 2 Закону України "Про державний кордон України" (далі - Закон № 1777-XI I у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає, що охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні ДПС України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Отже, законодавством чітко визначено, що для забезпечення оборони держави органи публічної влади повинні використовувати всі наявні у державі матеріальні ресурси та засоби, включно із землями оборони.

Щодо умов належності земель до категорії "землі оборони" та правового режиму їх використання

За змістом статей 13 та 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою винятково відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частинами першою та другою статті 84 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття Наказу) передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (частини перша та друга статті 18 ЗК України).

Відповідно до пункту "ж" частини першої статті 19 ЗК України землі оборони є однією з категорій земель України за основним цільовим призначенням.

Частиною другою статті 77 ЗК України встановлено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Згідно із частинами першою та п`ятою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються винятково згідно із Законом N 1345-IV.

Основи правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідне регулювання містить також і статті 1 та 2 Закону N 1345-IV, якими передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

Також згідно з частиною третьою статті 77 ЗК України (в редакції Закону N 232-IX) навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі потреби створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Отже, приписи ЗК України та законодавства, яке визначає правовий режим земель оборони, передбачають належність земельних ділянок до земель оборони як за їх суб`єктною ознакою - надання їх для розташування і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, так і ознакою територіальної наближеності (прилеглості) до державного кордону України (безпосередньо вздовж державного кордону України та мети використання (облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків тощо). Такі землі на момент прийняття оскаржуваного у цій справі Наказу могли перебувати винятково в державній власності.

Щодо правового режиму земель прикордонної смуги

Навколо військових та інших оборонних об`єктів створюються зони особливого режиму використання земель, правовий режим яких врегульований у статті 115 ЗК України.

Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах (частина перша статті 115 ЗК України).

Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону (частини друга, третя статті 115 ЗК України).

Отже, метою створення зон особливого режиму використання земель є забезпечення належного функціонування військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Різновидом зон особливого режиму використання земель оборони є прикордонна смуга, у межах якої здійснюють діяльність з охорони державного кордону.

Відповідно до частини третьої статті 77 ЗК України у разі потреби навколо військових та інших оборонних об`єктів створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Правила щодо особливого режиму використання земель містяться також у статті 3 Закону N 1345-IV, частина перша якої визначає, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що землі в межах прикордонної смуги та інші землі, які потрібні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам ДПС України.

Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону. (частина третя і четверта цієї ж статті).

Згідно зі статтею 22 Закону N 1777-XII з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Відповідно до Закону N 1777-XII Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову N 1147, якою установив вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим.

З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. (далі - Положення; пункт 1 Постанови N 1147, у редакції чинній на день прийняття оспорюваного Наказу).

За термінологією, яка міститься в пункті 2 Положення про прикордонний режим, прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Організація інженерного забезпечення охорони державного кордону здійснюється відповідно до Інструкції з організації інженерного забезпечення державного кордону, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2019 року N 156 (далі - Інструкція N 156, у редакції чинній на день прийняття оспорюваного Наказу).

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 1 Інструкції N 156 інженерне забезпечення охорони державного кордону - це комплекс організаційних та практичних заходів, які здійснюються з метою створення необхідних умов для своєчасного виявлення порушників державного кордону (противника), ефективного застосування озброєння та техніки (заподіяння максимальних утрат противнику), несення служби прикордонними нарядами, прихованого висунення, маневру та розгортання своїх сил, успішного виконання поставлених перед ними завдань, а також підвищення захисту підрозділів (особового складу, бойової та спеціальної техніки) від засобів ураження, ускладнення дій порушників державного кордону (противника).

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу IV Інструкції N 156 в інтересах охорони державного кордону на ділянці відповідальності органу охорони державного кордону створюється прикордонна інженерна інфраструктура…. Лінія прикордонних інженерних споруд включає інженерні загородження, споруди для візуального спостереження, контрольно-слідову смугу, шляхи руху прикордонних нарядів (дорогу, стежку тощо). Залежно від умов місцевості та обстановки на державному кордоні на лінії прикордонних інженерних споруд можуть облаштовуватися інші елементи прикордонної інженерної інфраструктури.

Для забезпечення охорони державного кордону органи охорони державного кордону застосовують невибухові інженерні загородження. Основна їх кількість облаштовується на лінії прикордонних інженерних споруд (пункт 1 глави 3 розділу IV Інструкції N 156).

Земельні ділянки у її межах лінії інженерних прикордонних споруджень - це спеціальної смуги в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, на яких проводиться облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, відповідно до частини третьої статті 77 ЗК України віднесені до земель оборони, а отже, можуть належати на праві власності винятково державі та передаватися у постійне користування органам ДПС України.

Отже, законодавство України виокремлює із прикордонної смуги (в її межах) земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж державного кордону України для облаштування та утримання лінії прикордонних інженерних споруд.

Інші земельні ділянки в межах прикордонної смуги, які не використовуються для розташування прикордонної інженерної інфраструктури та не підлягають обов`язковому відведенню в постійне користування військовим частинам ДПС України, тобто мають інший правовий режим та не належать до земель оборони, можуть перебувати у комунальній та приватній власності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із зауваженнями скаржника про те, що приймаючи оскаржуваний наказ № 15-16645/13-20-СГ від 30.11.2020 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області діяло в межах наданих ним повноважень та відповідно до положень 151, 20, 22, 33, 118, 121, 122, 186-1 ЗК України, оскільки як було зазначено вище, перебування земельної ділянки в межах прикордонної смуги саме по собі не свідчить про наявність у такої статусу земель оборони. При цьому за обставинами цієї справа позивачем не надано суду жодних доказів того, що спірна земельна ділянка була передана у постійне користування військовим частинам ДПС чи на такій розташованні об`єкти прикордонної інженерної інфраструктури.

Приписами статті 18 Закону N 1777-XII визначено, що судноплавство, користування водними об`єктами для потреб лісосплаву та інші види водокористування, створення різних гідроспоруд, провадження інших робіт у внутрішніх водах України, користування землею, лісами, тваринним світом, ведення гірничої справи, геологічних розвідувань та інша господарська діяльність на державному кордоні України провадяться відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України і здійснюються так, щоб забезпечувався належний порядок на державному кордоні України. Компетентними органами України за погодженням з ДПС України з урахуванням місцевих умов установлюється порядок здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України.

Згідно з пунктом 17 Положення (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) авіаційні роботи, будь-яке будівництво, вирубка лісу, водокористування, геологічні, дорожні та інші дослідження в межах прикордонної смуги, а також гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов`язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео-, кіно- та фотознімання місцевості, туристичні подорожі і стрибки з усіх видів парашутів проводяться після інформування органу охорони державного кордону Держприкордонслужби, у зоні відповідальності якого провадиться така діяльність, із зазначенням початку і строку її провадження, прізвища, імені та по батькові осіб, що провадитимуть діяльність.

Отже, особливий режим використання земель у межах прикордонної смуги зумовлює неодмінність погодження фізичними та юридичними особами із ДПС України здійснення всіх видів господарської діяльності на державному кордоні України, зокрема й проведення землевпорядних робіт для встановлення меж суміжних земельних ділянок на місцевості з метою уникнення накладення таких земельних ділянок на земельні ділянки в межах прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону.

На виконання статті 19 ЗК України Державний комітет України із земельних ресурсів наказом від 23 липня 2010 року N 548 затвердив Класифікатор видів цільового призначення земель (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), у складі категорії земель оборони (пункт 15) визначив окремий вид цільового призначення землі - для розташування та постійної діяльності ДПС України (підпункт 15.03).

Тож, з системного тлумачення викладених вище положень національного законодавства убачається, що законодавець визначив як правовий режим земельних ділянок у межах прикордонної смуги, так і спеціальний правовий режим земельних ділянок у межах прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій тощо.

83. Помістивши відповідні правила про земельні ділянки в межах прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону у статтю 77 "Землі оборони" ЗК України, встановивши мету виокремлення такої категорії земель - для забезпечення національної безпеки та оборони, дотримання режиму державного кордону, законодавець відніс ці земельні ділянки у межах прикордонної смуги до категорії земель оборони, для яких передбачений особливий режим використання.

Отже, землі прикордонної смуги шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону належать до земель оборони і використовуються для забезпечення діяльності ДПС України, зокрема для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд, прикордонних знаків, просік, комунікацій та інших об`єктів. Ці землі мають особливий правовий режим, запроваджений законодавством, і використовуються з обмеженнями, передбаченими для забезпечення національної безпеки та оборони держави на кордоні.

Висновки щодо віднесення земельних ділянок у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів вздовж державного кордону України, до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже, мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі №902/122/24 (провадження N 12-15гс25).

Отже, зважаючи на викладені вище норми матеріального права та висновки Верховного Суду, апеляційний суд відхиляє доводи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про те, що розташування земельної ділянки в межах прикордонної смуги не відносить її до земель оборони в автоматичному порядку.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що, зважаючи на предмет та підстави позову прокурора, відповідно до положень ст.ст.77-81 ЦПК України, з метою доведення того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, позивач мав надати суду докази того, що така розташована у межах прикордонної смуги, встановленої шириною 30-50 метрів.

Так, щодо посилань скаржника на недоведеність позивачем того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 знаходиться в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону, апеляційний суд виходить з такого.

Обґрунтовуючи свою правову позицію на підтвердження позовних вимог, Прокурор керувався Схемою розміщення меж земельної ділянки відносно державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, виготовленою ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», на якій пунктирною лінією позначено лінію державного кордону України, а графічним позначенням на Схемі візуалізовано, зокрема, лінію перетину з 50 метровою зоною земельної ділянку кадастровим номером 5124782600:01:001:1449 відносно Державного кордону України із Республікою Молдова, 0,0456 га за наступними координатами:

№1-координати: Х- 5 141 555,805, Y- 3 263 633,616;

№2 – координати: Х – 5 141 554,847, Y- 3 263 620,137;

№3 - координати: Х – 5 141 588,823, Y- 3 263 619,761;

№4 - координати: Х – 5 140 589,473, Y- 3 263 633,243.

Дійсно, як слушно зазначено прокурором

Статтями 1, 2 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державний кордон України» державний кордон України на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України.

Затвердження документів демаркації державного кордону України здійснюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зберігання документів демаркації державного кордону України здійснює Державна прикордонна служба України в установленому законодавством України порядку.

Договір між Україною та Республікою Молдова про державний кордон (далі - Договір) укладено 18.08.1999 та ратифіковано Законом України від 06.04.2000 № 1633-ІІІ.

Згідно зі статтею 1 Договору державний кордон між Україною і Республікою Молдова встановлюється відповідно до документів делімітації, які є невід`ємною частиною цього Договору: Протоколу-опису проходження лінії державного кордону між Україною і Республікою Молдова; Альбому топографічних карт державного кордону між Україною і Республікою Молдова, складених в результаті делімітації українсько-молдовського кордону, проведеної у 1995-1999 роках.

Відповідно до статті 7 Договору Україна та Республіка Молдова для позначення лінії державного кордону на місцевості створили Спільну демаркаційну комісію.

Статтею 5 Договору передбачено, що державний кордон на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками.

Законом України від 10.12.2003 № 1372-IV ратифіковано Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова (далі - Положення про демаркацію).

Відповідно до статті 3 Положення про демаркацію для позначення лінії державного кордону на місцевості відводиться смуга кріплення прикордонних знаків завширшки 10 м (по 5 м в кожний бік від лінії кордону).

Згідно зі статтею 8 Положення про демаркацію підсумковими документами демаркації державного кордону між Україною і Республікою Молдова, є:

Протокол-опис проходження лінії державного кордону;

Альбом демаркаційних карт масштабу 1:5000 з нанесеними лінією державного кордону і прикордонними знаками;

Каталог координат і висот прикордонних знаків;

Протоколи прикордонних знаків;

Таблиця належності островів на річках, струмках та інших водоймах.

В той же час, будь-яких позначок, позначень, відомостей, зокрема щодо джерела вирахування координат, посилань на дослідження Каталогу координат і висот прикордонних знаків (як підсумкового документу демаркації державного кордону України і Республіки Молодова), дослідження на місцевості прикордонних знаків (за їх наявності) та відстаней від таких до досліджуваної земельної ділянки, вказівок про застосоване програмне забезпечення, сертифікатів відповідальних за виконання Схеми осіб, визначення похибки, тощо лист ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 30.08.2023 року не містить, не містять такі і інші матеріали справи, як не містять і будь-яких графічних матеріалів, зокрема, викопіювань з Публічної кадастрової карти, відповідного Каталогу координат і висот прикордонних знаків та доказів щодо встановлення прикордонних споруд, знаків, тощо.

Отже, відповідна Схема розміщення меж земельної ділянки відносно державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, складена ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» шляхом опрацювання архівних матеріалів інституту та наданих Одеською обласною прокуратурою координаті спірної земельної ділянки, не є належним, допустимими, достовірним та достатнім доказом, у розумінні ст.ст. 77-81 ЦПК України, обставин, яким позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження розташування спірної частини земельної ділянки на землях оборони, будь то відомостей про облаштування інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону в Ренійському районі; актів обстеження спірної земельної ділянки, у яких було б зазначено параметри спорудження таких об`єктів по облаштуванню лінії державного кордону в межах прикордонних знаків; викопіювань з проекту встановлення адміністративних меж Ради або Публічної кадастрової карти, які б підтверджували координати прикордонних знаків та їх розташування відносно спірної земельної ділянки, стороною позивача суду не надано.

Також, у цій справі позивачем не доведено, в тому числі не ініційовано в судовому порядку, із дотриманням визначених ЦПК України процесуальних строків, проведення судового експертного дослідження питання, чи накладається спірна земельна ділянка на землі оборони, розташовані в межах прикордонної смуги.

Апеляційний судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління держгеокадастру в Одеській області задовольнити.

Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 05 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Болградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, про визнання незаконним та скасування наказу, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua