Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №461/3376/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/3376/25 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/4217/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Хоцяновича О.В.,

з участю: представника відповідача – Кирдан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання дій відповідача щодо користування частиною коштів, які були йому переказані, незаконними; про відшкодування моральної та матеріальної шкоди; про повернення недоотриманих сум,

встановив:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дії відповідача щодо користування частиною коштів, які були йому переказані, незаконними, відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 3138 грн. 25 коп. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що Пенсійний фонд України здійснює їй пенсійні виплати у Львівське відділення «Приватбанк».

При перевірці переказів і виплат за 2024 рік нею виявлено розбіжності у сумах, а саме: 08 серпня 2024 року Пенсійний фонд України переказав їй 6505 грн. 33 коп., відповідач виплатив 3690 грн.; 12 серпня 2024 року та 13 серпня 2024 року відповідач невідомо кому переказав грошові кошти у сумі 610 грн. 49 коп. та 2527 грн. 75 коп.; 23 липня 2024 року було стягнуто 0,95 грн.

Вважає такі дії банку неправомірними та просила повернуті їй згадані кошти разом із коштами в розмірі 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що позовна заява стосується правомірності дій відповідача розпоряджатись пенсійними коштами, які Пенсійний фонд України переказує для виплати їй.

Вважає, що відповідач не мав права здійснювати будь-які дії з її пенсійними коштами без її відома, на підставі постанови приватного виконавця.

У зв`язку з неправомірними діями банку їй було завдано моральну шкоду.

Вважає дії банку неправомірними, а також просить повернути їй безпідставно стягнутий судовий збір по судовому наказу від 26 квітня 2024 року.

В судове засідання апеляційного суду 09.06.2026 року позивачка не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, 08.06.2026 року знайомилася з матеріалами справи, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у її відсутності.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 16.06.2026 року о 14:00.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Галицьким районним судом м. Львова у справі №461/3274/24 видано судовий наказ від 26 квітня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01 липня 2022 року по 01 березня 2024 року в сумі 1564 грн. 74 коп., заборгованість за абонентське обслуговування постачання води у сумі 317 грн. 01 коп. та заборгованість за абонентське обслуговування відведення води в сумі 161 грн. 56 коп. за період з 01 березня 2022 року по 01 березня 2024 року, а також суми сплаченого судового збору в розмірі 302 грн. 80 коп. на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал».

Відповідно до витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження, відносно ОСОБА_1 19 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. було відкрито виконавче провадження №75572809. Стягувачем зазначено Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал». Стан виконавчого провадження – завершено.

З наявної в матеріалах справи виписки по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 01 липня 2024 року по 03 жовтня 2025 року вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» здійснено списання грошових коштів, а саме:

23 липня 2024 року здійснено списання коштів у сумі 0,95 грн.;

12 серпня 2024 року здійснено списання коштів у сумі 610,49 грн.;

13 серпня 2024 року здійснено списання коштів у сумі 2527,76 грн.

Ухвалюючи рішення в даній справі, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не доведено неправомірності в діях банку щодо списання коштів з її рахунку, а також завдання такими діями їй моральної шкоди.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, стверджувала, що АТ КБ «Приватбанк» неправомірно з її рахунку, на який їй зараховується пенсія, здійснив списання коштів, чим завдав їй матеріальну та моральну шкоду.

Встановлено, що відносно ОСОБА_1 19 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. було відкрито виконавче провадження №75572809 щодо примусового виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 61 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, що затверджена постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 року №163, надавач платіжних послуг платника виконує примусове списання (стягнення) коштів із рахунків, відкритих платникам відповідно до нормативно-правового акта Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг.

Пунктом 60 Інструкції визначено, що ініціатором платіжної операції під час дебетового переказу коштів з рахунку платника без його згоди є орган державної виконавчої служби (державні виконавці/приватні виконавці та контролюючий орган (далі – стягувач).

Згідно з пунктом 66 Інструкції, надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію стягувача, яка надійшла до нього в електронній або паперовій формі.

Пунктом 68 Інструкції передбачено, що надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.

Відповідно до п.9.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, вживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

Пунктом 9.6. Інструкції передбачено, що під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта.

На виконання п.9.9 Інструкції, кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Згідно з п.9.10. Інструкції, у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Пунктом 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

ОСОБА_1 не доведено, що АТ КБ «Приватбанк» безпідставно здійснив списання коштів з її рахунку на підставі платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення) коштів.

Таким чином, з урахуванням викладеного, кошти списані з рахунку позивача згідно з платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів, які були оформлені приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.М., який здійснює виконання судового наказу у справі №461/3274/24, виданого Галицьким районним судом м. Львова 26 квітня 2024 року.

Суд першої інстанції доречно звернув увагу, що у відповідності до Положення про порядок відкриття та ведення поточних рахунків із спеціальним режимом використання в національній та іноземних валютах, банківських металах для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.09.2022 року №200, спеціальний рахунок – це поточний рахунок із спеціальним режимом використання, який відкривається банком декларанту відповідно до Податкового Кодексу України для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування для зарахування грошових коштів у готівковій формі в національній та іноземних валютах, банківських металів з фізичною поставкою.

ОСОБА_1 не надала жодних доказів на підтвердження того, що кошти на її рахунку, з якого відбувалося списання коштів, є коштами, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Рахунок, який відкритий позивачу, є універсальним рахунком, окрім отримання пенсійних коштів його можна використовувати для будь-якої іншої виплати, переказу, поповнення на відміну від рахунку із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, передбачених Положенням про порядок відкриття та ведення поточних рахунків із спеціальним режимом використання в національній та іноземних валютах, банківських металах для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.09.2022 року №200.

Таким чином, ОСОБА_1 не довела факту неправомірного списання відповідачем грошових коштів з її рахунку.

Колегія суддів звертає увагу, що банком спірні списання коштів були здійснені на примусове стягнення коштів у погашення заборгованості.

Спірні списання грошових коштів були здійснені в межах виконання судового наказу, виданого Галицьким районним судом м. Львова 26 квітня 2024 року у справі №461/3274/24 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» моральної шкоди, колегія суддів звертає увагу, що така вимога є похідною від вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо користування частиною коштів, які були йому переказані, та про повернення недоотриманих сум. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо користування частиною коштів, які були йому переказані, та про повернення недоотриманих сум, відсутні й підстави вважати, що АТ КБ «Приватбанк» своїми діями завдав ОСОБА_1 моральної шкоди.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позивачкою вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 червня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич