Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №459/1718/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 459/1718/25 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/811/3479/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №35481-05/2023 від 24.05.2023 у розмірі 53747,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 24.05.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №35481-05/2023, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 15000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов Кредитного договору. Окрім цього, 03.07.2023 року ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ТОВ «Стар Файненс Груп» уклали Договір факторингу №3072023. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Стар Файненс Груп» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм», включно і за кредитним договором №35481-05/2023 від 24.05.2023 року. Також, 29.01.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №29012024. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова Компанія «Стар Файненс Груп», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №35481-05/2023 від 24.05.2023 року. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становила 53747,00 грн, з яких 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38747,00 грн - заборгованість за відсотками. На підставі викладеного просило позов задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подавши апеляційну скаргу.

Вважає рішення необґрунтованим з огляду на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, ухваленим з порушенням норм матеріального права, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено Договір про надання фінансового кредиту №35481-05/2023 від 24.05.2023 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу кредит, а Відповідач зобов`язався

повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші

платежі передбачені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

Також вказує на те, що на підтвердження укладення Договору факторингу №3072023 вд 03.07.2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до позовної заяви було додано копію Договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 року. Оскільки, Договір факторингу №3072023 вд 03.07.2023 року був укладений між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», відповідно ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не є стороною договору, а отже, і не має можливості надати інші докази, що стосуються укладення згаданого вище договору. З метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ "Про банківську таємницю") ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було позбавлене можливості при укладенні Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 року надати ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» додатки до Договору факторингу №3072023 вд

03.07.2023 року, сторонами якого є ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «СТАР

ФАЙНЕНС ГРУП». На підтвердження отримання права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №35481-05/2023 від 24.05.2023 року до

позовної заяви були додані докази укладення Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 року між ТОВ «Фінансова Компанія «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ

«Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», а саме: · Договір факторингу №29012024 від 29.01.2024 року; · Реєстр боржників до Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 року; · Акт приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу №29012024

від 29.01.2024 року; · Платіжна інструкція про оплату купівельної ціни до Договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 року. Отож, Позивачем було надано, усі наявні у нього, належні докази факту переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 36941-05/2023 від 24.05.2023.

Звертає увагу на те, що відповідач не подавав зустрічного позову про визнання будь-якого з правочинів недійсним, не надав жодних доказів, які б спростовували факт укладення чи виконання первинного договору факторингу. Таким чином, за відсутності судового рішення про недійсність договору факторингу між первісним та другим кредитором, немає правових підстав вважати, що позивач не набув права вимоги в порядку правонаступництва. Таким чином, між сторонами сформувався безперервний ланцюг відступлення права вимоги, що охоплює три етапи:

1. Укладення кредитного договору між відповідачем і первісним кредитором (ТОВ «ФК Інвеструм») (Кредитний договір №35481-05/2023 від 24.05.2023 року);

2. Відступлення права вимоги за цим договором від первісного кредитора (ТОВ «ФК Інвеструм») - другому кредитору (ТОВ «СТАРФАЙНЕНС ГРУП») (Договір факторингу №3072023 від 03.07.2025 року);

3. Подальша передача цього права вимоги від другого кредитора - (ТОВ «СТАРФАЙНЕНС ГРУП») позивачеві (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») (Договір факторингу №29012024 від 29.01.2024 року.

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції стороною позивача не надано доказів, на підставі яких суд мав би можливість зробити висновок та допустити вірогідність існування обставин, які зазначаються у позовній заяві, зокрема, отримання права вимоги до ОСОБА_1 за договором №35481-05/2023 від 24.05.2023, оскільки не доведеним є отримання права такої вимоги ТОВ «Стар Файненс Груп» від ТОВ «ФК «Інвеструм» та, відповідно, не може бути підтверджений факт отримання права вимоги до відповідача ТОВ «ФК «Ккредит-Капітал» від «Стар Файненс Груп».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 24 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №35481-05/2023, за умовами якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 15 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

У відповідності до п.п. 1.2, 1.4 Договору кредит надається строком на 360 днів, дата надання кредиту: 24.05.2023. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту: 17.05.2024. За користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Як вбачається із п.п. 1.4.1 процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в. п. 1.2 цього Догвоору.

Відповідно до п. 1.6 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4141-11хх-хххх-5331 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Розділом 3 Договору сторони узгодили порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором.

Згідно із п. 4.4.2 Договору клієнт зобов`язаний своєчасно повернути Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом в порядку, встановленому Договором.

У відповідності до п. 7.1 договору, цей договір складено в двох оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання Клієнтом зобов`язань за ним.

Даний договір ОСОБА_1 підписав за допомогою електронного підпису W8851.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким станом на 17.05.2024 загальна вартість кредиту становить 135 000,00 грн.

Крім того, ОСОБА_1 підписаний паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 17.05.2024.

Заявка-анкета Клієнта на отримання фінансового кредиту від 24.05.2023, яка підписана ОСОБА_1. за допомогою електронного підпису W8851, містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем та відомості щодо ОСОБА_1 , зокрема, ним зазначений номер картки отримувача: НОМЕР_1 хх-хххх-5331.

Згідно із довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвеструм Груп» про ідентифікацію, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір №35481-05/2023 від 24.05.2023 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвесттрум». Акцепт договору позивальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: W8851; час відправки ідентифікатора позичальнику: 24.05.2023 10:48:00; номер телефону / електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_5.

Крім того, до матеріалів позовної заяви додано лист директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2919_250416092340 від 16.04.2025 з якого встановлено, що відповідно до договору на переказ коштів ФК-150920 від 2020-09-15 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 24-05-2023 10:50:06 на суму 15 000,00 грн, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 242082702, призначення платежу: зарахування 15000 грн на картку НОМЕР_3 .

Відтак, ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання за кредитним договором від 24.05.2023 виконало та надало в безготівковій формі у національній валюті на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 15 000,00 грн.

Як встановлено судом, відповідачем підписано Договір про надання фінансового кредиту №35481-05/2023 від 24.05.2023 за допомогою разового ідентифікатора «W8851», який було направлено на номер телефону НОМЕР_4 .

Відповідно до умов кредитного договору №35481-05/2023 від 24.05.2023 сума кредиту по договору - 15 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 2,50 % в день.

До матеріалів справи також долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором №35481-05/2023 від 24.05.2023, у відповідності до котрого заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 53747,00 грн, з яких 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38747,00 грн - заборгованість за відсотками та простроченими відсотками.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження факту отримання права вимоги до відповідачки за кредитним договором №35481-05/2023 від 24.05.2023.

Згідно п.1.4 договору факторингу №3072023 від 03 липня 2023 року, укладеного між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Інвеструм», слідує, що відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами, та їх перехід до нового кредитора відбувається у дату укладення цього договору та акту приймання-передачі.

Тобто відступлення права вимоги до боржників та їх перехід до ТОВ «Стар файненс груп» відбулося 03 липня 2023 року.

Згідно п.1.4 договору факторингу №29012024 від 29 січня 2024 року, укладеного між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» слідує, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту набрання чинності даним договором, що за змістом п.13.1 є моментом його підписання, і виконання цієї умови є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги.

Із змісту договору факторингу від 29 січня 2024 року слідує, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників.

Тобто право вимоги перейшло до позивача 29 січня 2024 року.

Позивачем разом із позовною заявою подано усі наявні у нього документи на підтвердження переходу до нього прав вимоги до відповідача, а саме: договір факторингу №3072023 від 03.07.2023 року, укладений між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП»; витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023 року, який містить усі необхідні реквізити сторін, згідно якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 35481-05/2023 від 24.05.2023 в сумі 27372 грн. з яких: 15 000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 372грн. - сума заборгованості за відсотками; договір факторингу № 29012024 від 29.01.2024 року, укладений між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал»; витяг з реєстру боржників до договору факторингу №29012024 від 29 січня 2024 року, який містить усі необхідні реквізити сторін, підписи та печатки, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 15 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 38 747грн. - сума заборгованості за відсотками та акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 29.01.2024 до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 року.

Вищеперелічені належні та допустимі докази у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги до відповідачки за кредитним договором №35481-05/2023 від 24.05.2023.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем витяги з реєстрів боржників містять усі необхідні ідентифікатори боржника (ПІБ, РНОКПП, номер договору) та обсяг відступленого права вимоги. Чинне законодавство не вимагає надання суду повного реєстру боржників, який може містити персональні дані третіх осіб, тому надання витягу, завіреного уповноваженою особою нового кредитора, є належним та достатнім доказом правонаступництва.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано реєстрів боржників до договорів факторингу є необґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Вказані вище договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, апеляційний суд вважає, що надані докази у їх сукупності підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до відповідача за вищезгаданим кредитним договором.

Також апеляційний суд погоджується із заявленою позивачем сумою заборгованості, оскільки згідно розрахунку, наданого позивачем, нарахування відсотків здійснено у відповідності до вищезазначених умов кредитного договору та в межах строку дії кредитного договору.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №35481-05/2023 від 24.05.2023 року у розмірі 53 747 грн., з яких: 15 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 38 747 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення вимог позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 2422,40 грн. та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 2906,88 грн.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 24 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236; м. Львів вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28.) заборгованість за кредитним договором №35481-05/2023 від 24.05.2023 року у розмірі 53 747 грн., з яких: 15 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 38 747 грн. заборгованість за відсотками., а також 2 422,10 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2906, 88 грн. сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.