Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №331/7454/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/7454/25 Головуючий в 1 інст. Клименко Л.В..

Провадження №33/807/621/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 травня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Каплунова О.В. (в режимі відео конференції), представника Департаменту патрульної поліції Малія О.М., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Департаменту патрульної поліції Малія О.М. на постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 3 березня 2026 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП – закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 348615 від 24 листопада 2025 року слідує, що 24 листопада 2025 року о 21 годині 15 хвилин ОСОБА_1 поблизу буд. 9-А по вул. Залізничній в м. Запоріжжя, перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції та справляв природну потребу на службовий автомобіль Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_1 на синьому фоні, після чого наніс декілька ударів ногою в задню частину службового авто, чим завдав матеріальних збитків, чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

Такі дії ОСОБА_1 за вищевказаним протоколом кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.

Разом з тим, дослідивши надані докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю, оскільки на момент розгляду справи в суді строк накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП відносно ОСОБА_1 закінчився.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, представник Департаменту патрульної поліції Малій О.М., звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування своїх доводів вказав, що суддя суду першої інстанції в своїй постанові, закриваючи провадження в справі, не встановив вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, що є порушенням положень КУпАП та в подальшому може призвести до порушення прав потерпілої сторони в цивільному провадженні.

Наполягає, що закінчення строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини ОСОБА_1 у скоєнні дрібного хуліганства. Наведена позиція викладена в постанові ВС від 16.04.2019 р. № 927/623/18.

Звернув увагу, що власником пошкодженого ОСОБА_1 транспортного засобу Renault Duster, номерний знак НОМЕР_2 є Департамент патрульної поліції як потерпіла особа.

Зауважив, що ОСОБА_1 та його представник під час надання в суді першої інстанції клопотання про закриття провадження в справі жодним чином не заперечували наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

З урахуванням наведеного, просить скасувати постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 3 березня 2026 року. Ухвалити нову постанову, в якій в резолютивній частині постанови встановити вину та визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

21 квітня 2025 року від захисника ОСОБА_1 – адвоката Каплунова О.Г. надійшли заперечення на вищевказану апеляційну скаргу.

Захисник вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції – законною та обґрунтованою.

Посилаючись на положення ст. 247, ст. 284 КУпАП вказав, що чинний КУпАП не передбачає можливості прийняття судом гібридної постанови про встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення та закриття провадження в справі. Суд не може перебирати на себе повноваження із встановлення вини особи у випадку, коли закон прямо вимагає припинити провадження. Наведена позиція викладена ВС від 11.07.2018 року в справі №308/8763/15-а, якою роз`яснено, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Наголосив, що вимога апелянта про встановлення вини ОСОБА_1 при закритті провадження в справі грубо суперечить практиці ЄСПЛ в якій неодноразово наголошувалося на неприпустимості порушення презумпції невинуватості при закритті проваджень з нереабілітуючих підстав, зокрема через сплив строків давності.

Вважає, що постанова про закриття провадження в справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП не звільняє особу від цивільно - правової відповідальності та не перешкоджає потерпілому звернутися до місцевого суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди. Разом із цим, суд у справі про адміністративне правопорушення не є, і не може бути органом досудового збору та преюдійного закріплення доказів для майбутніх цивільних позовів. Отже, законні права Департаменту патрульної поліції як потерпілого на відшкодування шкоди не порушенні і підлягають захисту в порядку цивільного судочинства.

Зауважує, що з матеріалів справи неможливо достеменно встановити, що саме ОСОБА_1 причинив шкоду майну Департаменту патрульної поліції, а тому будь – які сумніви щодо винуватості ОСОБА_1 , які виникли через відсутність прямої відеофіксації моменту завдання шкоди, повинні тлумачитися виключно на його користь.

Просить апеляційну скаргу представника Департаменту патрульної поліції Малія О.М. залишити без задоволення. Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 3 березня 2026 року залишити без змін.

Під час апеляційного перегляду справи представник Департаменту патрульної поліції Малій О.М. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Адвокат Каплунов О.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги через її безпідставність. Наголосив, що положення ст. 247 КУпАП мають імперативний характер. Тобто, суд не повинен з`ясовувати визнає чи не визнає особа свою вину в інкримінованому правопорушенні, діє норма презумпції невинуватості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 173 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Частиною другою статті 38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Отже, КУпАП чітко передбачає, що закінчення строків накладення адміністративних стягнень є підставою, що виключає провадження у справі на будь-якій стадії. Тобто, приписи 247 статті КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження, і не вирішувати при цьому жодних інших питань. Після виключення провадження унеможливлюється здійснення будь-яких заходів, спрямованих на притягнення особи до адміністративної відповідальності. Це дає підстави вважати про відсутність у суду прав з`ясувати і встановлювати вину чи невинуватість особи в постанові про закриття провадження у справі.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, Верховний Суд у постанові від 11 липня 2018 року у справі №308/8763/15-а зробив правовий висновок, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Стаття 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

На переконання судді апеляційного суду, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а закінчення строків накладення стягнення, як уже зазначалося, провадження у справі виключає.

Як вбачається із матеріалів справи подія, викладена в протоколі серії АА № 348615 мала місце 24 листопада 2025 року, а отже на день розгляду справи в суді першої інстанції сплив трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП на підставі п.7 ч. 1 ст.247 КУпАП є законним, оскільки ґрунтується на матеріалах справи, які були надані та перевірені судом у їх сукупності.

Істотних порушень вимог процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які є підставою для зміни чи скасування постанови, суддею апеляційного суду не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене, суддя апеляційного суду дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги представника Департаменту патрульної поліції Малія О.М. є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 3 березня 20216 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Департаменту патрульної поліції Малія О.М. залишити без задоволення.

Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 3 березня 2026 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 331/7454/25