Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №317/4257/25 — Запорізький апеляційний суд

Суд: Запорізький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 16 червня 2026 р.

Справа: №317/4257/25

Суддя: Подліянова Г. С.

Дата документу 17.06.2026 Справа № 317/4257/25

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №317/4257/25 Головуючий у 1-й інстанції: Вайнраух Л.А.

Провадження № 22-ц/807/1434/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено про те, що 29 січня 2019 року, між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22032000109158 у відповідності до якого остання отримала кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом 0,001% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних, зі строком кредитування до 29.01.2024 року. АТ «Банк Кредит Дніпро» на виконання умови кредитного договору було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок відповідача.

15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у визначений строк кредитні кошти не повернув та не сплатив проценти, передбачені умовами кредитного договору. На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду з вказаним позовом заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить: 30 499,71 грн, яка складається з: суми боргу по тілу кредиту – 20 132,32 грн; суми боргу по відсоткам – 821,92 грн; борг по комісії – 9545,47 грн.

Оскільки Відповідачем зобов`язання з повернення кредитних коштів своєчасно не виконано позивачем також заявлено вимогу про стягнення у відповідності до ст.625 ЦК України суми боргу з урахуванням 3 % річних за Кредитним договором, що становить 712,34 грн та з урахуванням індексу інфляції у розмірі 117,48 грн.

З урахуванням того, що відповідачем не виконано зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів ні первісному кредитору ні новому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №22032000109158 від 29.01.2019 року у розмірі 30 499,71 грн, збитки від інфляції 117,48 грн, 3% річних – 712,34 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Здійснити розподіл судових витрат (судовий збір), понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу понесену у суді першої інстанції у розмірі 3000 грн, у суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договором та її розміру, що не спростовано відповідачкою. Вказує, що до позовної заяви помилково було надано витяг з реєстру боржників за договором факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024року, а не за договором факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року за кредитним договором № 22032000109158 від 22 травня 2019 року.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу ОСОБА_1 було доставлено на адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.126).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 31 329,53 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено нарахування та наявність заборгованості відповідача у сумі 20 132,32 гривень (сума виданого кредиту та залишок простроченої заборгованості відповідно), відсотків у сумі 821,92 гривень. Нараховану позивачем комісію за користування кредитними коштами вважає безпідставними та такими, що порушує права споживача. оскільки надані стороною позивача письмові докази, досліджені судом у їх сукупності та взаємозв`язку, не дозволяють зробити висновків про те, які саме послуги банку маються на увазі та зумовлюють нарахування комісії. Стосовно відступлення прав вимоги за кредитним договором, позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених ним обставин, а саме факт переходу права вимоги до позивача не підтверджений відповідним договором. ТОВ «Цикл Фінанс» не довело права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22032000109158 від 29 січня 2019 року, оскільки позивачем наданий реєстр боржників до договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року, однак сам договір факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024року суду не наданий. Суд, розглядаючи позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» інфляційних втрат та 3 % річних згідно з приписами ст.625 ЦК України, виходить з того, що дана вимога є похідною, тому, враховуючи висновки суду, викладені вище, не встановив підстав для її задоволення, позаяк, не набувши права вимоги, позивач позбавлений права вимагати застосування наслідків невиконання грошового зобов?язання. Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» не підлягають задоволенню, враховуючи їх необгрунтованість.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 29 січня 2019 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22032000109158, який складався з публічної частини договору, яким є універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що разом становлять єдиний кредитний договір, Банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в Банку. Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (а.с.51).

Відповідно до п.1.1 Договору, Банк надає Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов`язується повернути наданий кредит сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним Договором розмірах і строках та виконати своє зобов`язання за даним Договором в повному обсязі.

За умовами договору сторони погодили, що строк дії кредитного договору. Також сторонами погоджено фіксовану процентну ставку за користування позикою.

За цим Договором Банк надає Клієнту грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту 21 953,82 грн, далі – Кредит; Строк кредитування 60 місяців; Кінцева дата повернення Кредиту: 29 січня 2024 року; Цільове призначення: на споживчі потреби. Щомісячна комісія за обслуговування Кредиту, 3,5% від суми кредиту; Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом 0,001% річних на прострочену заборгованість за Кредитом; 56% річних (п.1.2 договору).

Банк формує Графік платежів, який викладено в розділі 4 цього Договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за Кредитом сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін. (п.1.3 договору).

Кредит надається шляхом зарахування суми Кредиту на поточний рахунок Клієнта (п. 1.4 договору).

Згідно пункту 3.6.2 кредитного договору Банк надав клієнту для ознайомлення в письмовій формі Паспорт споживчого кредиту.

Підписавши Кредитний договір Відповідач зобов`язався повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена Кредитним договором.

На виконання умов Договору АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок відповідача, що підтверджується розрахунком та рішенням про надання кредитних котів (а.с.36,40).

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, у встановлений договором строк кредит не повернув, не сплатив проценти за користування кредитом, внаслідок чого станом на 14 грудня 2021 року утворилась заборгованість загальним розміром 30 499,71 грн, з них: залишок простроченого кредиту – 20 132,32 грн, залишок прострочених відсотків – 821,92 грн, залишок прострочених комісій – 9 545,47 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с.40-41).

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання на підставі частини другої статті 625 ЦК України позивачем на суму заборгованості за період з 15 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року нараховано 3 % річних у розмірі 712,34 грн та інфляційні втрати за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань за період з 15 грудня 2021 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 117,48 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком в позовній заяві та розрахунком заборгованості (а.с.3,40-41).

15 грудня 2021року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило право вимоги за кредитним договором № 22032000109158 від 29 січня 2019 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до відповідача (а.с.14-17/.

15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 15 грудня 2021 року до договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року. За вказаним актом кількість боржників становить 8179, загальна сума заборгованості становить: за кредитними договорами в валюті гривня 206 650 394,24грн, в валюті долари США 19 694,90 доларів США та в валюті Євро 2,60 Євро (а.с.25).

15 грудня 2021року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» був підписаний акт приймання-передачі прав вимог за договором факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року (додаток № 3 до договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року) (а.с.26).

Згідно долученого витягу з реєстру боржників (додаток № 1 до договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року), який підписаний АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» зазначено ОСОБА_1 , договір № 22032000109158, загальна сума заборгованості 30 499,71 грн (а.с.12).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Отже, положеннями статей 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору про відступлення права вимоги, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Тож, укладаючи відповідний договір факторингу сторони у договорі визначають конкретний перелік зобов`язань, право на вимоги яких переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором.

Вирішуючи спір суд першої інстанції правильно встановив, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021року. Відповідно до п.6.2.2 Договору факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року зазначено, що право вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку №3 до даного договору в день підписання договору та набрання ним чинності.

Додатком № 1 до цього договору є реєстр боржників. Додатки № 2 та № 3 акти приймання-передачі реєстру боржників від 15 грудня 2021року до договору факторингу. Згідно вказаних актів приймання-передачі реєстру боржників сторонами підтверджено що

на виконання умов договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021року передано кількість боржників 8179; загальна сума заборгованості становить: за кредитними договорами в валюті гривня 206650394,24грн, в валюті долари США 19 694,90 доларів США та в валюті Євро 2,60 Євро.

Оплата права грошової вимоги згідно з Договору факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року підтверджується платіжною інструкцією №3251 від 15.12.2021 року (а.с.28).

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що до матеріалів справи позивачем не було долучено реєстр боржників (чи витяг з цього реєстру) до договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року, що унеможливлює перевірити факт передачі АТ «Банк Кредит Дніпро» позивачу прав вимог до відповідачки за спірним кредитним договором.

Натомість позивачем долучено витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 28/03/24 від 28 березня 2024 року, який не стосується суті цього спору і містить відомості щодо переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22032000109158 від 29 січня 2019 року.

Проте, ТОВ «Цикл Фінанс» на підтвердження набуття ним права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором 22032000109158 від 29 січня 2019 року, згідно укладеного договору факторингу із АТ «Банк Кредит Дніпро» № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року, до апеляційної скарги було долучено Витяг з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15 грудня 2021 року, за яким ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги від первісного кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро» за вказаним кредитним договором укладений з ОСОБА_1 , заборгованість за яким складає 30 499,71 грн, з них: заборгованість за простроченим тілом кредиту – 20 132,32 грн, прострочена заборгованість по відсоткам – 821,92 грн, прострочена заборгованість по комісії – 9545,47 грн (а.с.105).

Статтею 367 ЦПК України встановлені межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Для повного та всебічного розгляду справи, апеляційний суд бере до уваги долучений ТОВ «Цикл Фінанс» до апеляційної скарги Витяг з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від 15 грудня 2021 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 15 грудня 2021 року №15/12/21 ТОВ «Цикл фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 29 січня 2019 року № 22032000109158 у сумі 30 499,71 грн, з них: заборгованість за простроченим тілом кредиту – 20 132,32 грн, прострочена заборгованість по відсоткам – 821,92 грн, прострочена заборгованість по комісії – 9545,47 грн (а.с.105).

Отже, факт переходу до ТОВ "Цикл Фінанс" прав первісного кредитора до ОСОБА_1 за Кредитним договором 22032000109158 від 29 січня 2019 року є доведеним.

Ураховуючи викладене, за вказаних обставин, неподання ТОВ «Цикл Фінанс» разом з позовом Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 15 грудня 2021 року №15/12/21 ТОВ «Цикл фінанс», на який міститься посилання в позові, не є достатньою підставою для відмови у позові з підстав недоведеності переходу вимог первісного кредитора до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Крім того, суд першої інстанції, вважаючи, що до позовної заяви подано не всі докази, міг відповідно до ч.5 ст. 12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, роз`яснити позивачу право подання відповідних доказів, відсутність яких вплинула на розгляд справи.

На вищевказане суд першої інстанції не звернув належної уваги та дійшов передчасного висновку про недоведеність позивачем набуття права вимоги від первісного кредитора за кредитним договором до відповідачки.

Щодо заборгованості за кредитним договором.

Отримання відповідачем кредитних коштів та неналежне виконання вимог кредитного договору, щодо своєчасного повернення коштів підтверджується наданими позивачем доказами, та не спростовується відповідачем, який не заперечує проти стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Доказом нарахування та використання кредитних коштів є розрахунок заборгованості.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Разом з тим, відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату укладення договору в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, в пункті 1.2 Кредитного договору №220320000109158 щомісячна комісія за обслуговування кредиту визначена в розмірі 3,5%.

Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 4 «Графік платежів/ розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору №220320000109158 (колонка 8 графіку). Загальний розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування з 29.01.2019 до 29.01.2024 сукупно складає 46 102,80 грн (а.с.34).

Встановивши у Кредитному договорі №220320000109158 сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, що у загальному розмірі складає 46 102,80 грн, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику. Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.

Таким чином, встановивши, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, тобто положення пункту 1.2 Кредитного договору №220320000109158 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року в справі № 216/7637/21, від 09 лютого 2024 року в справі № 337/3703/22, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги банку у частині стягнення заборгованості за Кредитним договором №220320000109158 від 29.01.2019 року за комісією за обслуговування кредиту, у сумі 9545, 47 грн ( в межах заявлених позовних вимог) є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених кредитним договором, графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемним.

Також колегія суддів зауважує, що оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачкою за період користування кредитними коштами за Кредитним договором №220320000109158 від 29.01.2019 року було сплачено комісію за обслуговування кредиту у сумі 1 536,76 грн, необхідно застосувати наслідки нікчемності правочину та здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.

З огляду на вищевказане, сплачену відповідачкою комісію у сумі 1 536,76 грн за Кредитним договором №220320000109158 від 29.01.2019 року необхідно вирахувати із суми основної заборгованості за тілом кредиту, а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню до 18 595,56 грн (20 132,32 – 1 536,76).

Таким чином, сума заборгованості за тілом Кредитного договору №220320000109158 від 29.01.2019 року, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 18 595,56 грн (20 132,32 – 1 536,76 (сплачена комісія)).

Також, зважаючи на те, що відповідачкою не виконувалось належним чином зобов`язання з погашенню заборгованості за вказаним кредитним договором, з неї підлягає стягненню заборгованість за відсотками в розмірі 821,92 грн.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру заборгованості за тілом Кредитного договору №220320000109158 від 29.01.2019 року, розмір 3% річних та інфляційних втрат підлягає перерахунку.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі №127/15672/16-ц вказано, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтю 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Отже, в даному випадку наявний спір, пов`язаний з неналежним виконанням зобов`язань, що випливають з договору позики, тому позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків із застосуванням ч.2 ст.625 ЦК України.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються за період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Інфляційні втрати обраховуються, шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за змістом якого в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон № 2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року.

Так, за Кредитним договором №220320000109158 від 29.01.2019 року з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню:

3% річних, у сумі 657,97 грн

У період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року індексація на суму 18 595,56 грн

[Сукупний індекс інфляції] = 100,60% ? 101,30% ? 101,60% = 103,538% (за період Грудень 2021 - Лютий 2022)

[Інфляційні нарахування] = 18 595,56 грн (сума боргу) ? 103,538% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 18 595,56 грн (сума боргу) = 657,97 грн.

та інфляційні втрати, у сумі 25,98 грн

Період розрахунку: з 15.12.2021 року по 31.12.2021 року - 17 днів

[Проценти] = 18 595,56 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 17 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 25,98 грн

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором №220320000109158 від 29.01.2019 року в розмірі 20 101,43 грн, яка складається з: 18 595,56 грн – заборгованість за тілом кредиту; 821,92 грн – прострочена заборгованість по відсоткам; 3% річних – 25,98 грн.; інфляційні втрати – 657,97 грн.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що оскаржуване рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованості за Кредитним договором №220320000109158 від 29.01.2019 року в розмірі 20 101,43 грн, яка складається з: 18 595,56 грн – заборгованість за тілом кредиту; 821,92 грн – прострочена заборгованість по відсоткам; 3% річних – 25,98 грн.; інфляційні втрати – 657,97 грн, та розподілити судові витрати.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Цикл Фінанс».

Аргументи апеляційної частково скарги знайшли своє підтвердження.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

В позовній заяві представник ТОВ «Цикл Фінанс» - адвокат Кеню Д.В. просив стягнути з відповідача суму за подачу апеляційної скарги за Договором про надання правничої допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року у розмірі 3000 грн (а.с.6-зворот-7).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини 1, 2 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір про надання правничої допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року; Додаткову угоду №22032000109158 від 15 серпня 2025 року; Ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1975607 від 15 серпня 2025 року; Акт №22032000109158 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 15 серпня 2025 року на суму 3000 грн, з них: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій витрачено 0,5 год. вартість 1000 грн всього 500 грн, складання позовної заяви 2 год вартість 1000 грн всього 2000 грн, формування додатків до позовної заяви витрачено 1 год. вартість 500 грн всього 500 грн, загальна вартість 3000 грн; Платіжну інструкцію від 19 грудня 2025 року на суму 3000 грн (а.с.92,106.110).

Ураховуючи, що позовну заяву ТОВ «Цикл Фінанс», в інтересах якого діє представник адвокат Кеня Д.В., задоволено частково, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених ним в суді першої інстанції, у розмірі 2000 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Цикл Фінанс» - адвокат Кеню Д.В. просить стягнути з відповідача суму за подачу апеляційної скарги за Договором про надання правничої допомоги № 43453613 від 02 січня 2025 року у розмірі 6000 грн (а.с.90).

Також в апеляційній скарзі міститься розрахунок виконаних робіт, а саме підготовка апеляційної скарги – 4 год х1500 грн = 6056, 00 грн.

Ураховуючи, що апеляційну скаргу ТОВ «Цикл Фінанс», в інтересах якого діє представник адвокат Кеня Д.В., задоволено частково, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених ним на стадії апеляційного перегляду справи, у розмірі 2000 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Щодо стягнення судового збору.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, частково покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції частково покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Цикл Фінанс» при зверненні до суду з позовною заявою сплатило судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15 серпня 2025 року (а.с.8).

ТОВ «Цикл Фінанс» при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатив судовий збір в розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06 травня 2026 року (а.с.152).

Заявлено позивачем позовні вимоги на суму 31 329,53 грн, задоволено позовні вимоги та апеляційну ТОВ «Цикл Фінанс» на суму 20 101,43 грн.

Тому, позивачу за рахунок відповідача належить до компенсації сума судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1554,24 грн (20 101,43 * 2422,40 : 31 329,53), за подання апеляційної скарги у розмірі 2331,36 грн (20 101,43 * 3633,60 : 31 329,53), разом 3885,60 грн (1554,24+2331,36).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 22032000109158 від 29 січня 2019 року у розмірі 20 101 (двадцять тисяч сто одна) гривень 43 копійки, яка складається з: 18 595,56 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 821,92 гривень – прострочена заборгованість по відсоткам; 3% річних – 25,98 гривень; інфляційні втрати – 657,97 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 3885,60 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанціях у загальному розмірі 4000 гривень

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 17 червня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua