Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №591/13161/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 591/13161/25

Провадження № 22-ц/801/1109/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокуСправа № 591/13161/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сікорського Ярослава Олександровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав 08.04.2010 року заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» та отримав платіжний інструмент кредитну картку. Відповідно до вказаної заяви відповідачу встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 115 000,00 грн. В процесі користування рахунком відбулась зміна відсоткової ставки до 40,8%.

06.06.2022 року відповідач в процесі користування рахунком, підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до вказаної заяви відповідачу видано кредитну картку «Універсальна GOLD», строк дії - 03/24. При цьому в момент підписання вказаної заяви заборгованість становила – 42 489,46 грн.

У зв`язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації, банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 р. відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.

04.04.2024 року відповідач підписав у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою ОТР-паролю заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також додаткову угоду № SAMDNWFC00006637554_01 до кредитного договору від 04.04.2024 року. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторони погодили зміни умов кредитного договору шляхом внесення змін до заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія, строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди, процентна ставка (відсотків річних) - 12,0 %, мінімальний платіж зменшено до 1 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, протягом перших шести календарних місяців з дати укладення додаткової угоди, зі збільшенням до 3 %, починаючи з сьомого календарного місяця з дати укладення додаткової угоди і до дати повного погашення кредиту.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 21.10.2025 року має заборгованість – 93 496,36 грн, яка складається: 86 581,78 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 914,58 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором кредиту в розмірі 93 496,36 грн (дев`яносто три тисячі чотириста дев`яносто шість гривень тридцять шість копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 2422,40 грн судового збору.

Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 – адвокат Сікорський Я.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не визначив, який саме документ (анкета-заява від 08.04.2010 року, заява від 06.06.2022, заява від 04.04.2024) став підставою позову, які саме редакції Умов та правил, тарифів встановлені 04.04.2024 року, які саме відсотки, у якому розмірі та за який період нараховувались після зміни умов кредитування. Крім того, зазначає, що суд не дослідив оригінали електронних доказів, не перевірив належним чином розрахунок заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом встановлено, що 08.04.2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н, у якій підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 84).

06.06.2022 року відповідач в процесі користування рахунком, підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

04.04.2024 року відповідач у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою ОТР паролю підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до вказаної заяви тип платіжної картки «Універсальна GOLD». Тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Процентна ставка, відсотків річних 40,8%. Тип процентної ставки –фіксована (а.с.96-109).

Крім того, 04.04.2024 підписано додаткову угоду № SAMDNWFC00006637554_01 до кредитного договору від 04.04.2024 року. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторони погодили зміни умов кредитного договору шляхом внесення змін до заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія, строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди, процентна ставка (відсотків річних) - 12,0 %, мінімальний платіж зменшено до 1 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, протягом перших шести календарних місяців з дати укладення додаткової угоди, зі збільшенням до 3 %, починаючи з сьомого календарного місяця з дати укладення додаткової угоди і до дати повного погашення кредиту. Крім того вказано, що сторони узгодили, що на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за договором становить: - 123 352,77 грн, з яких: 118 721,07 грн – основна сума боргу, 4 631,70 грн - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом. Строк дії договору 5 років, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань ( а.с. 110-112).

З виписки по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , за договором №б/н за період 30.12.2013-22.10.2025, вбачається, що відповідач активно користувався картковим рахунком, періодично вносив кошти на його поповнення (а.с. 41-83).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 21.10.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість – 93 496,36 грн, яка складається: 86 581,78 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 914,58 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.30-40).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, відповідач належним чином умови договору не виконував, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 21.10.2025 року має заборгованість в розмірі 93 496,36 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У справі, що переглядається встановлено, що ОСОБА_1 звернувся вперше до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету - заяву № б/н від 08.04.2010 року.

На підставі вищевказаної анкети-заяви, відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 115 000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахунку.

Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування відповідачем рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору.

Отже, судом встановлено, що відповідач визнав укладення кредитного договору та погодився з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати протягом тривалого часу відсотків.

Доказів на спростування саме тій редакції умов, яка додана позивачем до позову і яка узгоджується з випискою руху коштів за рахунком, який відкритий на ім`я відповідача і розміром, здійсненням відповідачем часткового погашення тіла кредиту та сплати процентів, а також здійсненим Банком розрахунком заборгованості, відповідачем шляхом надання суду іншої редакції умов правил, на які міститься посилання у підписаній ним письмовій заяві у паперовій формі про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку № б/н від 08.04.2010 року, не надано.

В подальшому, відповідачем 04.04.2024 року було підписано за допомогою електронного підпису (ОТР паролю) заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг та паспорт споживчого кредиту. Відповідно до вказаної заяви тип платіжної картки «Універсальна GOLD». Тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Процентна ставка, відсотків річних 40,8%. Тип процентної ставки – фіксована. Крім того, 04.04.2024 підписано додаткову угоду № SAMDNWFC00006637554_01 до кредитного договору від 04.04.2024 року.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторони погодили зміни умов кредитного договору шляхом внесення змін до заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме: тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія, строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї додаткової угоди, процентна ставка (відсотків річних) - 12,0 %, мінімальний платіж зменшено до 1 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, протягом перших шести календарних місяців з дати укладення додаткової угоди, зі збільшенням до 3 %, починаючи з сьомого календарного місяця з дати укладення додаткової угоди і до дати повного погашення кредиту. Крім того вказано, що сторони узгодили, що на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за договором становить: - 123 352,77 грн, з яких: 118 721,07 грн – основна сума боргу, 4 631,70 грн - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом. Строк дії договору 5 років, але до повного виконання сторонами своїх зобов`язань ( а.с. 110-112).

Крім того, відповідно до п. 3 Додаткової угоди сторони узгодили, що на дату підписання цієї додаткової угоди заборгованість за договором становить 123 352,77 грн, з яких: 118 721,07 грн – основна сума боргу за кредитом, 4 631,70 – нараховані, але не сплачені відсотки за користування кредитом.

Тобто, відповідач підписавши анкету-заяву 08.04.2010, заяву 06.06.2022, 04.04.2024 та додаткову угоду від 04.04.2024, погодився зі всіма істотними умовами кредитування, а саме з отриманням кредитного ліміту, умовами погашення заборгованості, розміром відсотків і відповідальністю за прострочення чергового платежу, оскільки під час підписання заяви приєднання, відповідачу було відомо про всі умови кредитування.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Апеляційний суд вважає, що 08.04.2010, 06.06.2022 та 04.04.2024 року підписавши заяви про приєднання до умов та правил за допомогою електронного підпису, а саме за допомогою ОТР-паролю, відповідач погодився із запропонованими йому умовами кредитування.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, з яких прослідковується, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, вносив кошти на погашення кредиту та перераховував кошти з додатку «Приват24» на інші картки, розраховувався кредитними коштами. Вимог про визнання цього договору недійсним в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав, відповідач не заявляв, в зв`язку із чим, виходячи з презумпції правомірності правочину згідно ст. 204 ЦК України, доведеним є факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі підписаної між ними заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з яких вбачається, що сторонами було узгоджено всі істотні умови кредитування, у тому числі отримання кредиту та порядок нарахування та сплата відсотків.

Отже, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , уклав з позивачем кредитний договір, шляхом підписання заяв, в яких було узгоджено умови кредитування, отримав від банку грошові кошти, користувався ними, здійснював оплату за поточним тілом кредиту, по нарахованим відсоткам, але допустив заборгованість у розмірі 93 496,36 грн, правильність і обґрунтованість нарахування якої кредитодавцем, відповідач наданням власного розрахунку або висновком судової експертизи, не спростував, а тому апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про обґрунтованість заявлених АТ КБ «Приватбанк» позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку до АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, АТ КБ «Приватбанк» мав право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої та неповернутої суми кредитних коштів за тілом кредиту.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 року, у справі № 365/159/19 та постанові від 02.12.2020 року, у справі № 161/5267/20.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк», не довів відсутність заборгованості, крім того відповідачем даний кредитний договір у судовому порядку недійсним не визнавався.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

Отже, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитом та виписка по рахунку є належним доказом користування відповідачем кредитними коштами.

Контррозрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не надано.

Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду встановила, що на порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 93 496,36 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку.

Доказів які б свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем не надано.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги про те, що в заяві від 04.04.2024 року відсутні умови договору про встановлення розміру тіла кредиту, процентної ставки та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) тощо, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, з огляду на те, що заборгованість, яка заявлена до стягнення разом з відсотками, виникла вже під час вже існування домовленості сторін щодо обсягів нарахувань відсотків та після підписання заяв про приєднання від 08.04.2010, 06.06.2022, 04.04.2024 відповідачем.

Посилання апелянта на порушення територіальної підсудності є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що згідно відповіді від 26.11.2025 року № 2048460 щодо інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 як внутрішньо переміщена особа, у зв`язку з чим справа була передана на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області. Ухвалу про передачу справи до іншого суду відповідач у встановленому законом порядку не оскаржував.

Інші доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сікорського Ярослава Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: С.Г. Копаничук

В.В. Оніщук