Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №686/16889/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/16889/26

Провадження № 3/686/4031/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Хмельницький

Суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Марцинкевич С.А., з участю секретаря Созанської Л.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – неповнолітнього ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Гандзьошина М.В., законного представника – матері ОСОБА_2 , розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , студента ДНЗ «ВПУ №11 м. Хмельницького»,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Неповнолітній ОСОБА_1 , 29 травня 2026 року о 22 год. 39 хв., в м. Хмельницький по вул. О. Петраківського, 16Б, керував електричним транспортним засобом, а саме двоколісним електросамокатом «Aima U1», потужністю до 3 кВт, з ознаками наркотичного сп`яніння та в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_1 підтвердив зазначені обставини справи, визнав свою провину та щиро розкаявся. При цьому, надав суду копію характеристики ДНЗ «ВПУ №11 м. Хмельницького», згідно якої характеризується позитивно.

Його законний представник мати ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначила, що з сином провела профілактичну бесіду і постійно вживає всіх необхідних заходів щодо посилення виконання батьківських обов`язків та виховання сина відповідно до норм суспільства та моралі.

При цьому, Захисник ОСОБА_3 та законний представник мати ОСОБА_2 клопотали про застосування до ОСОБА_1 заходу впливу, який передбачений ст. 24-1 КУпАП, у виді передачі останнього під нагляд батькам.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що вина неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні вказаного порушення правил дорожнього руху повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, а саме: його зізнавальними поясненнями в суді, даними протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, його відмова від проходження відповідно до встановленого порядку (ст. 266 КУпАП, «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затверджений постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1452/735) огляду на стан наркотичного сп`яніння; даними направлення на проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння; даними відеозаписів, на яких зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення та його відмова від проходження огляду на стан нароктичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Згідно Постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея, тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом, а тому неповнолітній ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Оцінюючи зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина неповнолітного ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення доведена і його дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Разом з цим, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Законодавством розмежовані поняття «механічні транспортні засоби» та «транспортні засоби», і різниця між ними лише в наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна.

Згідно пункту 1.10 ПДР механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 278/3362/15-к від 01.03.2018.

Пункт 2.13 ПДР передбачає, що транспортні засоби належать, зокрема, до категорії А1 це мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Згідно з п. 3 «Положення про порядок видачі посвідчень водія», затвердженогопостановою КМУ від 08.05.1993 № 340, транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.

Наведене свідчить про те, що такі транспортні засоби як скутери з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт належать до категорії «А1», оскільки вони є механічними транспортними засобами у розумінні п. 1.10 ПДР. На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.

Таким чином, не може вважатися водієм в розумінні ПДР особа, що керує транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт, так як у такої особи відсутній обов`язок в отриманні посвідчення водія відповідної категорії. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном потужністю до 3 кВт не підпадає під жодну з категорій, що визначена у п 2.13 ПДР, та не може вважатися транспортним засобом, що віднесений до категорії А1.

Тобто, якщо електроскутер має потужність менше 3 кВт, він не належить до категорії «механічний» і відповідно не передбачає для водія необхідності мати при собі посвідчення водія і реєстраційний документ, та відповідно керування ним не надає особі статусу водія з усіма наслідками такого.

Як вбачається з матеріалів справи неповнолітній ОСОБА_4 керував електросамокатом «Bolt», який згідно з інформацією, що доступна в мережі Інтернет, є транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 3 кВт (протилежного матеріали справи не містять). Наявність посвідчення водія для керування таким транспортним засобом не вимагається і чинним законодавством не передбачено.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою ВАП УПП в Хмельницькій області неповнолітній ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Тобто, неповнолітній ОСОБА_1 у розумінні наведених норм чинного законодавства не є водієм, є іншою особою.

При накладенні адміністративного стягнення приходжу до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 13 КУпАП передбачено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням особи порушника та характеру вчиненого правопорушення, до неповнолітнього ОСОБА_1 , який повністю визнав свою провину та щиро розкаявся у вчиненому, слід застосувати захід впливу, передбачений ст. 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді передачі під нагляд батькам.

На думку суду, саме таке адміністративне стягнення в даному випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для запобігання вчиненню неповнолітнім ОСОБА_1 нових правопорушень.

З урахуванням особи порушника, керуючись ст.ст. 13, 24-1, 40-1, 130, 283, 284, 294 КУпАП, п.п. 1.10, 2.9«а» Правил дорожнього руху,

постановив:

Неповнолітнього ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і застосувати до нього захід впливу у виді передачі під нагляд батькам.

Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницькоїобласті.

Суддя: