Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №451/396/26 — Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2026 рокуСправа №451/396/26

Провадження № 2/451/324/26

Радехівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

з участю представника позивача Торонні А.М.,

представника відповідача Палащука В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів цивільну справу №451/396/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну та зменшення розміру аліментів на утримання дитини,

установив:

Стислий виклад позиції позивача

6 березня 2026 року представник позивача – адвокат Комар Б.М. звернувся до суду з позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 28.06.2024 на підставі Судового наказу Радехівського районного суду Львівської області по справі №451/868/24 зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Після прийняття вказаного Судового наказу, у Позивача погіршився стан здоров`я, змінився сімейний стан, матеріальне становище та інші обставини. Відтак, ОСОБА_1 вважає, що розмір аліментів на утримання дитини підлягає зменшенню. Просить суд, змінити та зменшити розмір аліментів, визначених до сплати за Судовим наказом Радехівського районного суду Львівської області від 28 червня 2024 року по справі №451/868/24 та стягувати зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.3-8).

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Палащук Володимир Михайлович подав відзив на позовну заяву, у якому просив позовні вимоги позивача про зменшення розміру аліментів на утримання дитини залишити без задоволення повністю. Свій відзив представник позивача обґрунтовує тим, що погіршення стану здоров`я Позивача не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки Позивач на даний час є військовослужбовцем і всі витрати пов`язані з лікуванням та реабілітацією для чинних військовослужбовців здійснюються за рахунок держави, а військове забезпечення (заробітна плата) є регулярним і достатнім для виплати аліментів у визначеному судом розмірі, а кошти що залишаються у Позивача після сплати аліментів не є меншими, ніж мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум для працездатних осіб. Щодо змін в особистому житті Позивача, а саме вступ в новий шлюб із ОСОБА_1 , і створення сім`ї, то відповідно до ч. 4 ст. 55 СК України «Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї». Відповідно до ч. 1 ст. 56 СК України «Дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.». Відповідно до ч. 1–3 ст. 75 СК України «Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.». Таким чином, шлюб, витрати на житло та низькі доходи дружини Позивача взагалі не може бути підставою для зменшення розміру аліментів. Щодо погіршення матеріального становища у Позивача, а саме: зменшення вдвічі доходів Позивача із жовтня 2025 року, то відповідно і розмір аліментів у грошовому вимірі за цей же період також зменшився у двічі пропорційно. Щодо того, що Позивач всіма можливими способами, в тому числі фінансово, намагається допомогти матері, ОСОБА_4 , інваліду ІІІ групи безтерміново, з огляду на свої сімейні цінності та обов`язки дитини перед матір`ю, то по-перше, Позивач не надає жодних доказів про надання грошової допомоги матері, по-друге, Позивач не єдина дитина у матері, крім Позивача у матері є дочка ОСОБА_5 працездатного віку яка також зобов`язана допомагати матері, по-третє у матері ОСОБА_4 є чоловік, ОСОБА_6 , який проживає з нею і який також зобов`язаний утримувати свою дружину (інваліда ІІІ групи, відповідно до ч. 1–3 ст. 75 СК України) і по-четверте ОСОБА_4 інвалід ІІІ групи отримує пенсію по інвалідності (а.с.60-61).

19 травня 2026 року представник позивача подала додаткові пояснення у справі, у яких зазначила, що позиція відповідача суперечить положенням Сімейного кодексу України та усталеній судовій практиці. Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд України у постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 однозначно визначив, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Суд вправі вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. У справі, що розглядається, сукупність обставин — погіршення стану здоров`я, зміна сімейного стану та суттєве погіршення матеріального становища — є достатньою правовою підставою для зменшення розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України. Щодо доводів Відповідача про лікування Позивача за рахунок держави Відповідач стверджує, що погіршення стану здоров`я не є підставою для зменшення аліментів, оскільки лікування для військовослужбовців здійснюється за рахунок держави, а військове забезпечення є регулярним. Дана позиція є хибною та такою, що довільно тлумачить фактичні обставини. По-перше, законодавство не передбачає будь-яких обмежень чи виключень щодо застосування ст. 192 СК України залежно від того, яким чином здійснюється лікування платника аліментів. Стаття 192 СК України як підставу для зменшення аліментів визнає сам факт погіршення стану здоров`я, а не джерело фінансування лікування. По-друге, отримані Позивачем бойові травми (вибухова травма, акубаротравма, черепно-мозкова травма, нейросенсорна втрата слуху 2-бічна, забій очного яблука та тканин орбіти) мають довгострокові наслідки для боєздатності та подальшої трудової діяльності Позивача. Відповідно до Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 617, Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 24.03.2025 по 11.04.2025, тобто тривалий час перебував поза службою, що безпосередньо вплинуло на його доходи. Всі поранення та гострий період лікування були раніше, однак важкі симптоми та хронічні хвороби, викликані цими травмами, залишилися і тривають досі. Наслідки цих травм унеможливлюють, як раніше, отримувати більший дохід, тобто його вже не можуть брати на ті позиції, де він раніше служив, тому того доходу у нього на даний час немає. По-третє, згідно з Довідкою військово-лікарської комісії № 2 від 11.02.2025, травми Позивача пов`язані із захистом Батьківщини. Суд при оцінці матеріального становища платника аліментів зобов`язаний враховувати не лише поточний рівень доходів, а й перспективи його зміни, що обумовлені станом здоров`я. Окрім того, держава здійснює тільки базове лікування військовослужбовця. Безкоштовне лікування покриває лише базові потреби пацієнта. Застосування більш ефективних або сучасних засобів для прискорення одужання передбачає їх купівлю власним коштом. Щодо доводів про те, що новий шлюб Позивача не є підставою для зменшення аліментів Відповідач у відзиві стверджує, що вступ у новий шлюб не є підставою для зменшення аліментів, посилаючись на ст. 75 СК України. Позивач не заперечує, що сам факт реєстрації шлюбу автоматично не тягне за собою зменшення виплат. Проте Відповідач навмисно ігнорує той факт, що стаття 192 СК України прямо відносить зміну сімейного стану до підстав для перегляду розміру аліментів, особливо коли така зміна потягла за собою суттєве погіршення матеріального становища платника. Після отримання Позивачем важких поранень 31.08.2024 під час захисту Батьківщини, його дружина ОСОБА_7 протягом тривалого часу здійснювала за ним виснажливий щоденний догляд. Саме внаслідок надмірного фізичного та емоційного виснаження під час реабілітації Позивача стан здоров`я самої дружини суттєво погіршився: У травні 2025 року вона була госпіталізована до гінекологічного відділення з діагнозом: аномальна маткова кровотеча, лейоміома тіла матки та залізодефіцитна анемія середнього ступеня, що потребувало оперативного втручання. Станом на травень 2026 року її стан значно погіршився: згідно з випискою № 116, їй діагностовано гіпертонічну хворобу II ст. з кризами та вестибулоатактичний синдром. Наразі вона має медичні рекомендації щодо MRI головного мозку та обов`язкового уникнення фізичних та емоційних навантажень. Обмежена працездатність та матеріальна нужденність: Через постійні кризи, запаморочення та підготовку до операції ОСОБА_7 об`єктивно не може працювати повний робочий день. З 01.12.2025 вона працевлаштована лише на 0,25 ставки (посада продавця-консультанта). Її нарахований дохід за грудень 2025 року склав 2 100,00 грн (1 617 грн до виплати), що є значно нижчим за прожитковий мінімум для працездатних осіб. Фактично дружина Позивача опинилась у ситуації матеріальної нужденності та сама потребує фінансової підтримки від чоловіка відповідно до ч. 1 ст. 75 та ч. 4 ст. 55 СК України. Сукупне погіршення матеріального стану: Окрім необхідності утримувати хвору дружину та непрацездатну матір (інваліда III групи), Позивач несе значні витрати на житло. Подружжя орендує квартиру, оскільки власне житло не придатне до нормального проживання за яку сплачує 13 000,00 грн на місяць, оскільки власне житло потребує реконструкції та ремонту і унеможливлює проживання в ньому. Через мізерний заробіток дружини переважна більша частина витрат на оренду та комунальні послуги повністю лягає на Позивача. Таким чином, сукупність нових сімейних обставин та витрат, спричинених втратою здоров`я дружини внаслідок догляду за Позивачем, призвела до такого рівня фінансового навантаження, який робить сплату аліментів у розмірі 1/4 частки надмірним тягарем. Саме в такому контексті зміна сімейного стану є законною підставою для застосування ст. 192 СК України та зменшення розміру аліментів до 1/5 частки. Щодо доводів про автоматичне зменшення аліментів пропорційно до зменшення доходу Відповідач наводить ключовий аргумент: оскільки аліменти встановлені у частці від доходу (1/4), то при зменшенні доходу вдвічі аліменти теж автоматично зменшуються вдвічі, а отже зменшення частки є зайвим. Цей аргумент є юридично некоректним. По-перше, Позивач звертається до суду не лише через зменшення доходу, а через сукупність обставин: погіршення здоров`я (наслідки якого тривають у теперішньому часі), зміну сімейного стану (нові утриманці), зростання витрат (оренда житла 13 000 грн./міс та оплата комунальних послуг). Навіть при зменшеному доході сплата 1/4 від нього у поєднанні із витратами на утримання дружини, оренду житла та комунальні платежі залишає Позивача у надзвичайно скрутному матеріальному становищі — нижче рівня прожиткового мінімуму. По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище платника аліментів та наявність інших утриманців. Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім, але водночас - не надмірним тягарем для платника. Зменшення доходу вдвічі (майже до рівня мінімальної заробітної плати) при одночасному збільшенні витрат і створює ситуацію, коли частка 1/4 є надмірним тягарем. По-третє, ч. 3-2 ст. 182 СК України передбачає, що суд враховує доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі витрати на утримання інших осіб, якщо перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Стосовно витрат Позивача: оренда житла становить 13 000 грн./міс., до якої додається повна оплата комунальних послуг, при тому що дохід дружини — лише 1 617 грн. на місяць (за даними медичної карти, її фактичний дохід за грудень 2025 р. становив 2 100,00 грн., що все одно є критично замалим). Для наочності наводиться орієнтовний розрахунок обов`язкових фіксованих щомісячних витрат Позивача при поточному грошовому забезпеченні (заробітній платі) у 40 000,00 грн.: Сплата аліментів у розмірі 1/4 частки від доходу: 10 000,00 грн. Витрати на оренду житла: 13 000,00 грн. Оплата комунальних послуг: орієнтовно 3 500,00 грн. Залишок коштів: 40 000,00 грн. – 10 000,00 грн. – 13 000,00 грн. – 3 500,00 грн. = 13 500,00 грн. Наголошує, що зазначений залишок у розмірі 13 500,00 грн. залишається без врахування життєво необхідних витрат, які Позивач об`єктивно змушений нести щомісячно, а саме: витрат на харчування нової родини, що тепер фактично складається з чотирьох осіб (Позивач, дружина та двоє малолітніх дітей, які з ними проживають), придбання медикаментів для підтримуючого лікування самого Позивача та підготовки до операції його хворої дружини, а також витрат на придбання особистого військового спорядження та всього необхідного для проходження служби. З огляду на те, що цей залишок на чотирьох осіб є критично малим (що становить трохи більше 3 300 грн на одну особу в місяць), він об`єктивно не здатний покрити навіть базові фізіологічні потреби, що доводить надмірність та непосильність поточного тягаря аліментів у розмірі 1/4 частки. Щодо доводів про допомогу матері Позивача Відповідач заперечує проти врахування цієї обставини, посилаючись на відсутність доказів. Позивач погоджується, що ця обставина є додатковою і не є самостійною підставою для зменшення аліментів. Разом з тим, ст. 202 СК України встановлює обов`язок повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків, що є важливою обставиною для всебічного розгляду матеріального становища Позивача відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 182 СК України «інші обставини, що мають істотне значення». Щодо відповідності розміру аліментів, що просить встановити Позивач Позивач просить суд зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу). Зазначений розмір залишається відповідним до вимог ч. 2 ст. 182 СК України - не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; забезпечує нормальне функціонування дитини, наявність продуктів харчування та мінімально необхідних послуг; не ухиляється від обов`язку утримання дитини, а лише приводить його у відповідність до реальних можливостей Позивача. Окремо слід наголосити на зміні пропорційності фінансового тягаря та добросовісній поведінці платника аліментів. Коли дохід Позивача внаслідок травми вперше зменшився, він тривалий час взагалі не намагався зменшити розмір аліментів, прагнучи виконувати свої батьківські обов`язки в повному обсязі. У період, коли дохід Позивача становив 100 000 грн, відрахування аліментів у розмірі 1/4 частки було виправданим і не ставило його у скрутне становище. Однак наразі, внаслідок отриманого під час захисту Батьківщини поранення, дохід Позивача суттєво зменшився - до 40 000 грн. Зважаючи на теперішній стан, він просто змушений звернутися до суду. Після відрахування 1/4 частки аліментів, оплати оренди житла у розмірі 13 000 грн, самостійної оплати комунальних послуг, витрат на лікування та утримання нової родини, де дружина фактично позбавлена можливості повноцінно працювати через перенесені хвороби та стрес, залишку коштів об`єктивно не вистачає для забезпечення базових життєвих потреб самого Позивача. Така ситуація є вимушеною та безпосередньо пов`язаною зі станом здоров`я. Разом з тим, встановлення розміру аліментів у 1/5 частці є тимчасовим заходом, зумовленим періодом реабілітації. У разі покращення стану здоров`я та відповідного зростання доходів Позивача, Відповідач не позбавлена права звернутися з позовом про збільшення розміру аліментів. Більше того, Позивач усвідомлює свій батьківський обов`язок і зобов`язується за наявності фінансової можливості добровільно перераховувати кошти на утримання дитини у більшому розмірі. Враховуючи вищевикладене, просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі — змінити та зменшити розмір аліментів, визначених до сплати за Судовим наказом Радехівського районного суду Львівської області від 28 червня 2024 року по справі № 451/868/24, та стягувати зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.67-70).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Суддя своєю ухвалою від 24 березня 2026 року прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначила судове засідання (а.с.1-2).

Представник позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та доповненнях. Звертала увагу суду на те, що позивач не заперечує щодо аліментів, однак у зв`язку з тим, що він отримав двічі бойові поранення у нього на даний час погіршився стан його здоров`я, тому потребує додаткових витрат на оздоровлення. Позивач на даний час продовжує нести службу у місті Сумах, однак на позиціях, де він за станом здоров`я може їх виконувати, внаслідок чого зменшилась його заробітна плата.. Просила постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги, що не позбавляє відповідача у майбутньому, у разі покращення стану позивача, звернутись до суду із позовними вимогами про збільшення розміру аліментів.

Представник відповідача ОСОБА_9 проти позовних вимог заперечив, підтримав у судовому засіданні відзив на позовну заяву. Звертав увагу суду, що після оплати аліментів у позивача залишається значна сума для забезпечення його потреб та сім`ї. З врахуванням того, що дружина позивача також працює та отримує доходи, а подача позову про збільшення розміру аліментів для відповідача буде додатковим тягарем, та з врахуванням інтересів дитини, просив постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Установлені судом фактичні обставини справи

У сторін є дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 29.05.2014, виданим Кривецькою сільською радою Радехівського району Львівської області (а.с.16).

28.06.2024 на підставі Судового наказу Радехівського районного суду Львівської області по справі №451/868/24 зі ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуються на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.06.2024 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.15).

З травня 2024 року ОСОБА_1 призваний на військову службу. На даний момент продовжує перебувати на військовій службі по мобілізації, що підтверджується Довідкою №434 від 25.01.2026, виданою військовою частиною НОМЕР_4 (а.с.17).

31.08.2024 Позивач під час безпосередньої участі в бойових діях, під час захисту Батьківщини та забезпечення заходів з Національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, одержав вибухову травму, акубаротравму, цефалгічний с-м. (довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1482/2641 від 09.09.2024, а.с.18).

Із Довідки військово-лікарської комісії №2 від 11.02.2025 ОСОБА_1 встановлено діагноз гастроезофагельна рефлюксна хвороба: рефлюкс-езофагіт, ступінь ОСОБА_12 гастродуоденіт з незначним порушенням функції. Вестеброгенна шийна радикулопатія з помірним больовим та м`язево-тонічним синдромом. Захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Антіопатія сітківки обох очей. Захворювання не пов`язане проходженням військової служби. Наслідки перенесеної вибухової травми (31.08.2024), акубаротравми у вигляді вираженого вестибуло-атактичного синдрому, посттравматичного кохлеоневриту. Травма пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.20).

Відповідно до Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 617 хірургічного відділення Позивач перебував на лікуванні з 24.03.2025 р. по 11.04.2025 р. з діагнозом: Травма голови. Відкрита травма носа. Струс головного мозку. Нейросенсорна втрата слуху 2-бічна. Забій очного яблука та тканин орбіти. Ушкодження внаслідок бойових дій. Фактори пов`язані з умовами праці (а.с.21).

Таким чином, зазначені вище обставини підтверджують факт значного погіршення стану здоров`я ОСОБА_1

16.08.2024 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_13 зареєстровано шлюб, про що 16.08.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 2103 (Свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_5 від 16 серпня 2024 року, а.с.22).

Дружина Позивача, ОСОБА_7 , працює на посаді-консультанта на умовах неповного робочого дня (0,25 ставки) з 01.12.2025 (а.с.23).

Згідно з Довідкою № 0000-000006 від 29.01.2026 нарахований дохід за грудень 2025 року склав 2100,00 грн (а.с.24).

Позивач з дружиною проживають в орендованому житлі. Відповідно до договору оренди квартири від 04.07.2024 орендна плата житла складає 13 000,00 (тринадцять тисяч) гривень/місяць (а.с.25-28).

Крім того, Позивач оплачує комунальні послуги (орієнтовно 3 500,00 грн, а.с.77-79).

Описані вище травми та погіршення стану здоров`я Позивача призвели до певних тимчасових обмежень проходження військової служби. Внаслідок чого зменшились розміри отриманих ним виплат як військовослужбовця.

Як видно з Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відповідь на запит у електронному вигляді від 20.02.2026 починаючи із жовтня 2025 року доходи Позивача зменшились практично вдвічі (а.с.29-33).

Крім цього, мати Позивача, ОСОБА_4 , згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №900914 від 14.04.2016 є інвалідом III групи безтерміново. За станом здоров`я може виконувати роботу, що потребує постійного мовного контакту, де застосовується звукова сигналізація (а.с.36).

У травні 2025 року ОСОБА_7 була госпіталізована до гінекологічного відділення з діагнозом: аномальна маткова кровотеча, лейоміома тіла матки та залізодефіцитна анемія середнього ступеня, що потребувало оперативного втручання (а.с.75). Згідно з випискою № 116, ОСОБА_7 діагностовано гіпертонічну хворобу II ст. з кризами та вестибулоатактичний синдром (а.с.72-74).

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наміром позивача зменшити розмір аліментів, визначеного рішенням суду, на утримання неповнолітньої дитини.

Позиція суду

Згідно із ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши подані сторонами документи, вислухавши позицію учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що необхідно задовольнити позов з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів та висновки суду

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує норми Конвенції про права дитини, Конституції України та Сімейного кодексу України (СК України).

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права і практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається певною мірою доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. До цього відноситься належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той з них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Водночас, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина п`ята статті 183 СК України) або звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина третя статті 184 СК України)

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.

Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проте, суд може видати судовий наказ, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб або заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункти 4 та 5 частини першої статті 161 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 160 СК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина третя статті 19 ЦПК України.

Відповідно до частини сьомої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст частини сьомої статті 170 ЦПК України, статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не є незмінним. У разі видачі судового наказу про стягнення аліментів, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів і доводити реальний стан здоров`я та матеріального становища, що може бути підставою для задоволення його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі №553/3760/24).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, беручи до уваги необхідність утримання батьком дитини сторін, що ним не заперечується та здійснюється, погіршення стану здоров`я позивача та його матеріального становища, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та з урахуванням встановлених обставин справи, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зменшення визначеного судовим наказом розміру аліментів, які стягуються з позивача, з 1/4 до 1/5 частки його заробітку (доходу), що буде розумним розміром та справедливим балансом між захистом прав неповнолітньої дитини та самого позивача, а також відповідачкою, як отримувачем відповідних аліментів.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись, Конвенцією про права дитини, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, ст. 51 Конституції України, ст. ст. 7, 80, 180, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 80, 81, 82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

Зменшити розмір аліментів, визначених до сплати за Судовим наказом Радехівського районного суду Львівської області від 28 червня 2024 року по справі №451/868/24 та стягувати зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 15.06.2026.