Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №314/113/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №314/113/26 Головуючий в 1 інст. Капітонов Є.М.

Провадження №33/807/619/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мартинишина П.В., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Мартинишина П.В. на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оскаржуваної постанови, суддя суду першої інстанції встановив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 555412, складеним 31 грудня 2025 року, 31 грудня 2025 року о 00:28:00 по вул. Бочарова, 20 у м. Вільнянськ, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Mazda», д/н НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння з згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6810» (результат 1,16 проміле), тест № 1893. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Мартинишин П.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що вона є незаконною та необґрунтованою, а в діях ОСОБА_1 відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів керування транспортним засобом 31 грудня 2025 року ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення №ЕПР1 № 555412. На підтвердження даного факту працівниками поліції не надано ані відеозапису з реєстратора службового автомобілю, ані відеозаписів з бодікамер. Крім того, працівниками поліції не опитані свідки події, внаслідок чого надати правовий висновок діям водія неможливо. Отже вважає, що працівники поліції склали протокол на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, яке останній не скоював.

Наголошує, що оскільки працівниками патрульної поліції не доведений факт керування ТЗ ОСОБА_1 , то видане направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння є безпідставним та непередбаченим жодними нормами КУпАП.

Звернув увагу, що рапорт працівника поліції не може вважатися належним та допустимим доказом вини особи у вчиненні правопорушення, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху

Стверджує про неналежне оформлення протоколу, оскільки внесення будь-яких змін після його підписання не допускається. Крім того, протокол складений нерозбірливим почерком.

Вважає, що при апеляційному перегляді справи не треба брати до уваги пояснення ОСОБА_1 , які зафіксовані відеозаписом події, оскільки такі пояснення не можуть бути визнанні належними та допустимими доказами вини особи.

Просить скасувати постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2026 року, провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції шляхом смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. № 28), присутність його захисника – адвоката Мартинишина П.В., відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Під час апеляційного перегляду справи адвокат Мартинишин П.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Наполягав на відсутності в матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зазначив, що в день складання протоколу ОСОБА_1 знаходився вдома, потім вийшов до автомобілю, сів до нього, після чого до нього підійшли працівники поліції.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши адвоката Мартинишина П.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Так, відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції.

Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №555412 від 31 грудня 2025 року та визнаних судом доведеними підтверджується:

- актом огляду на стан сп`яніння, який проведений у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (а.с.5);

- роздруківкою результатів продуття алкотестеру «DRAGER» Alkotest 6810, тест № 1893 виготовленою о 00 годині 34 хвилин 31 грудня 2025 року, якою підтверджується, що за результатами тестування у ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю в розмірі 1, 16% (а.с. 6);

- відеозаписом події (а.с. 11).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Процедура виявлення у водія транспортного засобу стану сп`яніння передбачена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 р. за №1452/735.

Згідно п. 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність). Проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі передбачено у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (п.7 розділу І).

Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів регламентовано розділом ІІ згаданої Інструкції.

Так, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, огляд водія транспортного засобу на стан алкогольного сп`яніння проводить поліцейський з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), та які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Вказані вимоги закону дотримані працівниками поліції.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, суддя апеляційного суду, проаналізувавши зібрані по справі докази, вважає непереконливими з огляду на наступне.

З відеозапису події, долученого до матеріалів справи вбачається, що екіпаж патрульної поліції наздоганяв транспортний засіб «Mazda», д/н НОМЕР_2 в період дії комендантської години. За кермом транспортного засобу перебуває ОСОБА_1 , який на вимогу поліцейського надає для перевірки документи. ОСОБА_1 пояснює, що був на «корпоративні» та прямує додому. Намагається залагодити ситуацію, зазначаючи поліцейським «домовимся». Однак на зауваження поліцейського, каже «значит пойду в отказняк». Зафіксовано оголошення поліцейським виявлених у ОСОБА_1 ознак сп`яніння та пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Далі, зафіксовано як з дотриманням встановленого законом порядку поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6810 за згодою ОСОБА_1 . За результатами проведеного огляду встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту – 1,16 проміле. Заперечень щодо вказано результату ОСОБА_1 не висловив, від проходження огляду в закладі охорони здоров`я відмовився.

Наведена стороною захисту версія щодо не керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом з`явилася під час розгляду справи у суді першої інстанції та, з огляду на її спростування дослідженими матеріалами, давали суду підстави для критичної оцінки пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . З огляду на сукупність зафіксованих відеозаписом обставин у судді апеляційного суду не виникає сумнівів щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначений в протоколі день та час.

Посилання сторони захисту на те, що рапорт працівника поліції не може вважатися належним і допустимим доказом вини особи не є слушними, оскільки суд першої інстанції в оскаржуваній постанові не посилався на рапорт, як на доказ винуватості ОСОБА_1 .

Твердження в апеляційній скарзі про те, що протокол складений з порушеннями, оскільки інформація в ньому викладена нерозбірливим почерком та маються виправлення після його складання не знайшло свого підтвердження.

Протокол відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735, зокрема в ньому зазначено місце складання, місце і дата вчинення правопорушення, суть правопорушення, анкетні дані особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Аналіз змісту протоколу про адміністративне правопорушення дає підстави дійти висновку, що в ньому достатньо чітко і зрозуміло викладено суть інкримінованого правопорушення, відсутні будь-які виправлення, внаслідок чого не викликає у судді апеляційного суду будь-яких зауважень в частині зрозумілості інформації, зафіксованої в документі та правильності його складання.

Отже, суддя суду першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя апеляційного суду зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Мартинишина Павла Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 314/113/26