Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №336/10327/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/10327/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/10327/25 Головуючий в 1 інстанції Зарютін П.В.

Провадження № 33/807/781/26 Доповідач у 2-й інстанції – Солодовніков Р.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Солодовніков Р.С., за участю захисника – адвоката Погрібної Тетяни Сергіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника – адвоката Рощупкіна Сергія Вікторовича на постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в :

1. Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, по епізоду о 01 год. 40 хв. 30.09.2025 та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору.

Згідно з оскаржуваною постановою, 30.09.2025 року о 01-40 год. в м.Запоріжжі, по вул. Ігоря Сікорського, 315, ОСОБА_1 , керував т/з «Volkswagen CC», н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, порушення мови, та на вимогу працівника поліції відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат Рощупкін С.В. просить постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2026 року скасувати в частині накладення стягнення за епізодом о 01 год. 40 хв. 30.09.2025 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, посилався на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та під час такого керування його було зупинено працівниками поліції.

У доповненнях до апеляційної скарги захисник Погрібна Т.С. зазначила, що судом першої інстанції порушено право на захист та неправомірно розглянута справа за відсутності захисника. Також вказала на: істотні суперечності та очевидні помилки у постанові суду першої інстанції, які свідчать про неповне та неналежне дослідження матеріалів справи, недоведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 ; відсутність однозначної та безумовної відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі; наявність у направленні на огляд на стан сп`яніння є недоліків та суперечностей; неналежність та недопустимість відеозапису як доказу у справі. На думку захисника судом не враховано особу водія, зокрема те, що він працює на посаді водія, а тому застосування до нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є невиправданим та непропорційним. Вважає, щл сукупність зазначених порушень унеможливлює визнання зібраних у справі доказів належними та допустимими.

3. Позиції сторін.

В засіданні апеляційного суду захисник Погрібна Т.С., яка підтримала апеляційну скаргу із доповненнями та не заперечувала проти її розгляду без участі ОСОБА_1 , просила скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.

4. Мотиви апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги.

Приписами ч. 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник оскаржує постанову місцевого суду лише в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП по епізоду о 01 год. 40 хв. 30.09.2025.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Дослідивши встановлені місцевим судом обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що суддя першої інстанції у повному обсязі дотрималася вищенаведених вимог КУпАП щодо порядку провадження в справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постановив законне та обґрунтоване судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на таке.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР) зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.9а ПДР, визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Приписами пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов`язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Висновок суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку, зокрема, даними:

-протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № №468971 від 30.09.2026, відповідно до якого 30.09.2025 року о 01-40 год. в м. Запоріжжі, по вул. Ігоря Сікорського, 315, ОСОБА_1 , керував т/з «Volkswagen CC», н/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та у спеціалізованому медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився;

-акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, згідно з якими, при наявності у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови), огляд його на місці зупинки транспортного засобу не проводився, у зв`язку із відмовою останнього від проходження такого огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3);

-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.09.2025, згідно з яким у зв`язку виявленими ознаками алкогольного сп`яніння і відмовою ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням поліцейським спеціальних технічних засобів його було направлено для проходження медичного огляду у КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану сп`яніння (а.с.4);

-відеозапису події правопорушення з нагрудних відеокамер працівників поліції № 470988, № 475313, № 002010, долученим до матеріалів справи на диску для лазерних систем зчитування, на яких зафіксовано встановлені судом фактичні обставини вчинення правопорушення. Зокрема, на відеозаписах відображено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення працівниками поліції у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння та його відмову від такого огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров`я. При цьому ОСОБА_1 пояснював відмову необхідністю пройти огляд наступного дня та просив надати йому можливість поспати;

-рапорту працівника поліції від 30.09.2025 про те, що на блокпосту за адресою: м.Запоріжжя, вул.. І.Сікорського, 315 було зупинено транспортний засіб т/з «Volkswagen CC», н/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів встановлено, що ОСОБА_1 має ознаки алкогольного сп`яніння. На місце вчинення адміністративного правопорушення викликано наряд УПП. Дану подію зафіксовано на бодікамеру 002010 ПРВП та зареєстровано до 60 №9901 УПП.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про достатність наявних доказів для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським. У разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок №1103), визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Перелік ознак за наявності яких працівник поліції має право звернутися до особи із відповідною пропозицією щодо необхідності проходження огляду на виявлення стану сп`яніння, наведений в п.п. 3, 4 розділу 1 Інструкції № 1452/735.

В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. Зазначені ознаки водієм не спростовувалися та обставини за якими їх було виявлено поліцейським підтверджуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Слід зазначити, що відеозаписом об`єктивно підтверджено наявність у водія ОСОБА_1 такої ознаки алкогольного сп`яніння як порушення мови.

Тому працівник поліції діяв відповідно до ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку №1103, запропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, однак останній від проходження такого огляду на стан сп`яніння відмовився.

Відповідно до п.п.6,8 Порядку №1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, під час оформлення відмови водія від огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, і тільки в разі неможливості застосування таких засобів залучаються свідки. Метою застосування таких засобів є фіксація події і підтвердження обставин вчинення правопорушення у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Під час оформлення відмови водія ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським застосовані технічні засоби відеозапису, матеріали таких додано до протоколу про адміністративне правопорушення.

Системний аналіз зазначених нормативних актів вказує, що проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп`яніння поліцейським на місці зупинки транспортного засобу є факультативною стадією такого огляду, і відмова водія від нього не є адміністративним правопорушенням (п.п.5-6 Порядку №1103). Тому, якщо особа, яка керує транспортним засобом вважає результати огляду на стан сп`яніння, який проводитиметься поліцейським, заздалегідь невірними або відмовилась від нього, вона має право бути одразу направленими до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду.

Предметом доказування у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння є наявність такої відмови, і при цьому огляд на стан сп`яніння не проводиться. У цьому випадку це стосується відмови від проведення огляду в закладі охорони здоров`я (обов`язковий огляд) – на це прямо вказує п.8 Порядку №1103.

Таким чином, за наявності ознак сп`яніння відмова особи, яка керувала транспортним засобом від проходження у встановлений законом порядку медичного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, встановлений ст.130 КУпАП, при цьому водій відмовляється від огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу (факультативний огляд), так і від медичного огляду в закладі охорони здоров`я (обов`язковий огляд).

Слід зазначити, що відмова від участі в огляді на виявлення стану сп`яніння означає явне, відкрите, висловлене усно або письмово небажання особи виконати обов`язок із проходження огляду на стан сп`яніння. Ухилення - та сама відмова, яка має завуальований характер: особа відкрито не заявляє про відмову пройти огляд, але діє таким чином, що фактично унеможливлює його проведення (завуальована форма).

На підставі досліджених доказів, зокрема відеозаписів, долучених до матеріалів справи, під час розгляду справи безперечно встановлено, що водій ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився як від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським із використанням спеціального технічного засобу, так і від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я шляхом ухилення від такого огляду.

Дослідженими доказами підтверджено, що ОСОБА_1 прямо не заявляв про відмову від проходження медичного огляду, однак на неодноразові пропозиції пройти огляд на встановлення стану сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я не надавав чіткої згоди, натомість висловлював різні заперечення, посилався на сторонні обставини, ставив додаткові умови та уникав виконання законної вимоги поліцейських.

Крім того, ОСОБА_1 тривалий час залишався у транспортному засобі, не виходив з нього та не вчиняв жодних дій, спрямованих на проходження огляду чи прибуття до закладу охорони здоров`я для його проведення. Така поведінка фактично унеможливила проведення огляду в установленому законом порядку, що вказує на відмову від його проходження.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не розумів порядку та строків проведення огляду на стан сп`яніння, а працівники поліції не роз`яснили йому відповідну процедуру, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи та досліджених відеозаписів встановлено, що працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння та запропонували невідкладно пройти його у встановленому законом порядку. Водночас ОСОБА_1 не висловлював нерозуміння процедури проведення огляду чи необхідності його негайного проходження, а натомість фактично відмовився від такого огляду, посилаючись на намір пройти його наступного дня та необхідність відпочинку.

За таких обставин посилання сторони захисту на нерозуміння ОСОБА_1 порядку проведення огляду та неналежне роз`яснення йому відповідних прав і обов`язків є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Неспроможними також є доводи захисника про помилки у направленні на медичних огляд щодо посвідчення водія, а також про невідповідність направлення до медичного закладу змісту та формі, наведеній в додатку 1 до Інструкції № 1452/735.

Наявне в матеріалах справи направлення на огляд водія ОСОБА_1 складено відповідно до вимог додатку 1 Інструкції 1452/73, в якому працівником поліції вказані дата та час його складання, виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, інформація про те, що огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія, зазначена назва закладу охорони здоров`я. Такий доказ є належним і допустимим.

За таких обставин поліцейським дотримано вимоги закону, який регламентує як процедуру проведення огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу так і порядок направлення водія на медичний огляд з метою виявлення ознак алкогольного сп`яніння, так і факт фіксування такої відмови ( із застосуванням технічних засобів відеозапису).

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про відсутність доказів керування останнім транспортним засобом, суддя апеляційної інстанції приходить до таких висновків.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Відеозаписом події о 01 год 40 хв. 30.09.2025, який міститься в матеріалах справи, зафіксовано зупинку транспортного засобу на блокпосту під час комендантської години (01:40:00). Працівник поліції підходить до автомобіля, на якому ввімкнені задні фари, заведений двигун та на місці водія перебуває ОСОБА_1 . З моменту зупинки і до 01:49:22 в автомобілі заведений двигун, який на прохання поліції ОСОБА_2 заглушив. В ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, повідомив, що прямує до м.Запороіжжя, неодноразово повторював, що доїхав до поста і був зупинений поліцейськими (01:56:16, 01:58:18).

Факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 на блокпосту також підтверджується рапортом працівника поліції від 30.09.2025.

За таких обставин, наявною у матеріалах справи сукупністю доказів підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Управління патрульної поліції в Запорізькій області про законність своїх дій.

Разом з тим, дані вищевказаного рапорту працівника поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо зупинки транспортного засобу, проведення процедури огляду водія на стан сп`яніння і оформлення його результатів, складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, аналізуючи матеріали справи, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наданими матеріалами поза всяким розумним сумнівом доведено як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто те, що останній виконував функції водія, встановлення ознак алкогольного сп`яніння, так і відмова водія від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку. Таким чином, склад правопорушення в діях ОСОБА_1 є закінченим вже з моменту його відмови від проходження медичного огляду.

Долучений працівниками поліції відеозапис події адміністративного правопорушення є належним та допустимим доказом у справі, оскільки отриманий у передбаченому законом порядку та містить відомості щодо обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зафіксовані на відеозаписі відомості відображають безпосередній перебіг подій, поведінку учасників, їх висловлювання та дії під час виявлення і документування адміністративного правопорушення. Такі дані мають об`єктивний характер, дозволяють відтворити послідовність подій та забезпечують можливість їх перевірки безпосередньо судом.

Відеозапис містить фактичні дані, які узгоджуються з іншими матеріалами справи, не містять істотних суперечностей та не спростовані жодними доказами. Відтак суд не вбачає підстав сумніватися в їх достовірності.

Доводи захисту про відсутність у протоколі відомостей про технічний засіб відеозапису, неможливість встановлення походження відеозапису, його технічних характеристик, а також на надання копії відеозапису є необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №468971 від 30.09.2025 містить відомості про номери нагрудних відеореєстраторів, за допомогою яких здійснювалася відеофіксація події. Використання таких технічних засобів передбачено ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026.

Матеріальний носій є лише способом збереження інформації та має значення переважно тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія: один і той самий електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися між собою лише часом і датою створення.

Верховний Суд у постанові від 22.10.2021 (справа № 487/5684/19, провадження № 51-1569км21) зазначив, що оригіналом електронного документа у правовому розумінні є будь-який його примірник незалежно від електронного носія інформації, за відсутності обґрунтованих сумнівів у достовірності (незмінності) змісту первинно створеного документа. Необхідність встановлення первинного електронного документа може виникнути лише у разі наявності сумнівів щодо його достовірності, зокрема ознак зміни чи втручання у зміст файлу.

Долучений до матеріалів справи оптичний диск (DVD+R 16x / 4.7 GB / 120 min) з відеозаписом виготовлено з метою надання інформації, що має значення для справи, та він є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, яка зберігається на технічному пристрої поліцейського в електронному вигляді у формі файлів.

Таким чином, електронний файл у вигляді відеозапису, записаний на оптичний носій, є оригіналом (відображенням) електронного документа, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у разі зберігання інформації на кількох електронних носіях кожен із примірників вважається оригіналом електронного документа.

Крім того, КУпАП не містить вимог щодо обов`язкового долучення до протоколу про адміністративне правопорушення саме того носія, на який безпосередньо здійснено відеозапис, а також щодо засвідчення такого запису електронним цифровим підписом.

Наведені захисником доводи в сукупності не є підставою про визнання відеозапису недопустимим доказом.

Також посилання захисника на суперечності та помилки в постанові суду, зокрема щодо зазначення року складання протоколу № ЕПР1 № 468971 та прізвища іншої особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не заслуговують на увагу.

На переконання апеляційного суду, зазначені неточності в конкретному випадку мають характер технічних описок, які не впливають на встановлені судом фактичні обставини справи, правильність правової кваліфікації дій ОСОБА_1 та не свідчать про істотне порушення вимог КУпАП.

Такі недоліки не перешкоджають розумінню змісту судового рішення, не ставлять під сумнів його законність та обґрунтованість, а тому не можуть бути безумовною підставою для його скасування.

З огляду на викладене, за наведених фактичних обставин справи судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , порушивши вимоги п. 2.5 ПДР, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за епізодом о 01 год. 40 хв. 30.09.2025, що знайшло своє підтвердження в доказах, наявних у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, які були повно та всебічно досліджені під час її розгляду судом першої інстанції.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо порушення судом права на захист та неправомірного розгляду справи за відсутності захисника у зв`язку з неприйняттям до уваги клопотання захисника – адвоката Рощупкіна С.В. про відкладення розгляду справи через перебування у службовому відрядженні у місті Миколаїв, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності такої особи справа може бути розглянута лише за умови наявності даних про її своєчасне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду та за відсутності клопотання про його відкладення.

Згідно із ст..271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що особа, яка бере участь у судовому провадженні, повинна з розумною періодичністю цікавитися перебігом розгляду справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та належним чином виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник повинен демонструвати готовність брати участь на всіх етапах провадження, які стосуються його безпосередньо, утримуватися від дій, спрямованих на затягування розгляду справи, та максимально використовувати засоби національного законодавства для прискорення процедури розгляду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, що також випливає з практики Європейського суду з прав людини. Відтак особа, звертаючись до суду або беручи участь у судовому провадженні, зобов`язана дотримуватися вимог процесуального законодавства.

Із матеріалів справи випливає, що справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 неодноразово призначалася до судового розгляду та відкладалася, зокрема у зв`язку з необхідністю ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи, витребуванням додаткових матеріалів та з інших причин, пов`язаних із реалізацією права на захист.

При цьому захисник Рощупкін С.В. був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, особисто ознайомився з матеріалами справи ще 20 листопада 2025 року, брав участь у попередніх судових засіданнях, був обізнаний зі змістом протоколу, доказами у справі.

Подане захисником клопотання про відкладення розгляду справи 16.04.2026 було мотивоване його перебуванням у відрядженні ТОВ «Преображенське» з метою проведення інвентаризації. Разом з тим зазначені обставини самі по собі не свідчили про неможливість забезпечення права особи на захист та не зумовлювали обов`язкового відкладення судового розгляду.

Суд враховує, що участь захисника у цій справі про адміністративні правопорушення не є обов`язковим, справа також може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, захисником не надано доказів того, що його відрядження було пов`язане із виконанням професійних обов`язків адвоката чи участю в іншому судовому провадженні, а також не наведено обставин, які б свідчили про неможливість залучення іншого захисника або подання письмових пояснень та правової позиції з питань, що підлягали вирішенню судом.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є не лише захист прав та законних інтересів особи, яка притягується до відповідальності, а й забезпечення публічного інтересу, що полягає у своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин кожної справи, правильному застосуванні закону, запобіганні вчиненню нових правопорушень та зміцненні правопорядку.

З огляду на це суд під час розгляду справи зобов`язаний забезпечити баланс між правом особи на захист та суспільним інтересом у своєчасному й ефективному здійсненні правосуддя.

Сам по собі факт розгляду справи за відсутності захисника не свідчить про порушення права особи на захист. Вирішальним є те, чи було особі забезпечено реальну можливість користуватися правовою допомогою та належним чином підготуватися до захисту своїх інтересів. Матеріали справи свідчать, що такі можливості ОСОБА_1 та його захиснику надавалися судом.

Між тим, в подальшому ОСОБА_1 через захисника реалізовано право на апеляційне оскарження судового рішення в межах встановленого законом строку.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , не був обмежений у передбачених ст.268 КУпАП правах, в тому заявляти клопотання та подавати докази. Проте жодних нових доказів, які були невідомі суду першої інстанції та могли б істотно вплинути на суть прийнятого рішення, апеляційному суду не надано.

Під час апеляційного розгляду інтереси ОСОБА_1 представлені захисником – адвокатом Погрібною Т.С., а тому за наведених захисником обставин не можна вважати порушеним право на захист ОСОБА_1 .

Також не заслуговують на увагу доводи захисника про те, що судом не було застосовано індивідуальний підхід при призначенні стягнення, не враховано особу правопорушника, те що він працює водієм та наслідки позбавлення права керування транспортними засобами для нього.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При цьому законодавець, встановлюючи відповідальність за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбачив особливий порядок призначення адміністративних стягнень. Згідно з частиною другою статті 33 КУпАП під час накладення стягнення за такі правопорушення не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та не виконав законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР. Такі дії створювали реальну загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров`ю як для самого водія, так і для інших учасників руху і належать до категорії правопорушень із підвищеним ступенем суспільної небезпеки.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 працює водієм і позбавлення права керування транспортними засобами негативно вплине на його трудову діяльність та матеріальне становище сім`ї, не можуть бути підставою для зміни виду або розміру адміністративного стягнення. Особа, яка здійснює діяльність, пов`язану з керуванням транспортними засобами, навпаки, повинна проявляти підвищений рівень відповідальності та неухильно дотримуватись вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.

У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд зважає на ту обставину, що ОСОБА_1 є водієм і його професійна діяльність пов`язана із керуванням транспортним засобом, однак з огляду на те, що санкція за ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною і передбачає стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, суд не має диспозитивних повноважень для зменшення виду чи розміру стягнення, зокрема призначення стягнення без позбавлення цієї особи права керування транспортними засобами.

Отже, призначене ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає вимогам закону, характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративної відповідальності та є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції не допустив порушень вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, які могли б бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Натомість зібраними у справі належними і допустимими доказами у повному обсязі підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, адміністративне стягнення накладене судом в межах встановлених законом.

За таких обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Рощупкіна С.В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП по епізоду від 01 год. 40 хв. 30.09.2025 – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р.С. Солодовніков