Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №158/2705/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/2705/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К.

Провадження № 22-ц/802/656/26 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Бовчалюк З. А., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника позивача Білоконь І. В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Шмиголь С. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», третя особа – Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування шкоди завданої майну, за апеляційною скаргою представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» звернулося до суду із зазначеним позовом.

Покликалось на те, що 16 березня 2023 року між страховою компанією ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 3377001/4057/0000455, предметом якого було страхування автомобіля «BMW X5», кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2023 року випуску.

Також позивач вказував, що 07 лютого 2024 року по вул. Незалежності с. Татарів, Івано-Франківської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «VOLVO V50», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 .

Після чого 13 лютого 2024 року страхувальник ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою № 16649507665 про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО – ТзОВ «Арія Моторс». У відповідності до звіту № 61397 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 20 лютого 2024 року та ремонтної калькуляції № 1664950766 від 20 лютого 2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW X5», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 351238 грн 75 коп. Згідно рахунків, виставлених СТО – ТзОВ «Арія Моторс» №957 від 13 лютого 2024 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , склав 302 456 грн 28 коп.

22 лютого 2024 року старховиком було складено страховий акт № 16649507665, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 302 456 грн 28 коп., яке ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» виплатило на рахунок СТО – ТзОВ «Арія Моторс» тим самим виконало свої зобов`язання перед страхувальником ОСОБА_3 згідно умов Договору.

Крім того позивач зазначав, що станом на 07 лютого 2024 року цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» за полісом № АТ/5125402 (ліміт за шкоду майну – 160 000 грн, франшиза – 1 500 грн). ПАТ «НАСК «Оранта» сплатило страхове відшкодування на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» у розмірі 149 728 грн 14 коп. на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 10 лютого 2025 року по справі №910/15662/24, яке було залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 червня 2025 року. Частина недоплаченого страхового відшкодування ПАТ «НАСК «ОРАНТА» складає 8771 грн 86 коп., що є предметом іншого спору, який перебуває на розгляді у господарському суді м. Києва.

Враховуючи викладене, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка становить 143 956 грн 28 коп. та відшкодувати понесені судові витрати по справі.

08 жовтня 2025 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПАТ «Страхова компанія «Уніка», третя особа ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування.

Покликався на те, що він не був визнаний винуватцем ДТП, у зв`язку з чим, звертався до ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 44655 грн 27 коп., однак, що йому було відмовлено у здійсненні вказаної страхової виплати.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» страхове відшкодування за завдану його майну шкоду в розмірі 44655 грн 27 коп. та відшкодувати понесені ним судові витрати по справі.

14 жовтня 2025 року ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області зустрічний позов, заявлений відповідачем ОСОБА_1 , був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 березня 2026 року первісний позов ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в сумі 143956 грн 28 коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та 7000 грн понесених судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Уніка», третя особа – ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування шкоди завданої майну відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просив апеляційний суд оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно вважав доведеною вину його довірителя ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що не відповідає обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ліміт відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника - відповідача ОСОБА_1 у страховика ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» не покрив у повному обсязі фактично понесених позивачем ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» витрат на виплату суми страхового відшкодування потерпілій особі у ДТП, то відповідно до статті 993 ЦК України, на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню з особи винної у ДТП ОСОБА_1 різниця між відшкодованою йому сумою та фактичним розміром понесених ним як страховиком витрат.

Такий висновок суду є правильний.

Встановлено, що 16 березня 2023 року між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 3377001/4057/0000455, яким було забезпечено автомобіль «BMW X5», кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2023 року випуску.

07 лютого 2024 року по вул. Незалежності с. Татарів, Івано-Франківської області, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю застрахованого автомобіля марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за кермом якого був ОСОБА_3 та автомобіля марки «VOLVO V50», реєстраційний номер НОМЕР_3 , за кермом якого знаходився відповідач запервісним позовом ОСОБА_1 .

Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2024 року у справі про адміністративні правопорушення №354/334/24, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, було закрито, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення (т. 1 а.с. 16, 17).

Також встановлено, що постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 07 травня 2024 року у справі про адміністративні правопорушення № 354/332/24, провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу вказаного адміністративного правопорушення, яку постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 червня 2024 року було скасовано, а провадження у справі закрито на підставі ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку давності (т. 1 а.с. 18, 19).

Крім того з наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10 лютого 2025 року у справі за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» до ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення грошових коштів, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 червня 2025 року незважаючи на закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ст. 247 ч.1 п.7 КУпАП у зв`язку з закінченням строку давності, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 07 лютого 2024 року, сталася з вини водія транспортного засобу «Volvo V50», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 (а.с.38-41, 42-46)

Зазначені рішення у подальшому оскаржені не були та набрали законної сили.

Під час ДТП, яка була предметом розгляду судів, належний ОСОБА_3 автомобіль марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження і вартість його відновлювального ремонту згідно Звіту № 61397 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 20 лютого 2024 року та ремонтної калькуляції № 1664950766 від 20 лютого 2024 року становить 351 238 грн 75 коп. (т. 1 а.с. 23-29).

Позивачем за первісним позовом ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» вищевказану ДТП було визнано страховим випадком та на підставі складеного страхового акту № 16649507665 від 22 лютого 2024 року виплачено страхувальнику ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 302 456 грн 28 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 145221 від 23 лютого 2024 року на суму 36 321 грн 60 коп. та № 145509 від 26 лютого 2024 року на суму 266134 грн 68 коп. (т. 1 а.с.32 - 34).

Крім того, встановлено, що згідно з полісом № АТ/5125402, станом на 07 лютого 2024 року, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volvo V50», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» із встановленим розміром франшизи - 1500 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну – 160 000 грн.

У зв`язку з відмовою ПАТ «НАСК «Оранта», як страхувальника особи винної у вчинені ДТП, в добровільному порядку сплатити страхове відшкодування, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» зверталася з відповідним позовом до Господарського суду м. Києва, рішенням якого від 10 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 червня 2025 року, було стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь , ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» грошові кошти: страхове відшкодування - 149 728 грн 14 коп., витрати на професійну правничу допомогу - 7000 грн та судовий збір – 2422 грн 40 коп.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 3 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

При цьому згідно з положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 993 ЦК України, статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення первісного позову та обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову, оскільки позивач, як страхових одного із учасників ДТП, здійснив виплату страхового відшкодування на підставі умов договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 3377001/4057/0000455 від 16 березня 2023 року, то у відповідача ОСОБА_1 як винуватця ДТП виник обов`язок щодо відшкодування останньому відповідної частини завданої внаслідок ДТП шкоди в порядку суброгації.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвалене судом першої інстанції, оскаржуване представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 рішення про задоволення первісного позову ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» та відмову в зустрічному позові відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 в апеляційній скарзі доводи, на думку колегії суддів, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд дав зазначену вище вірну правову оцінку.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір (частки) відшкодування (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц).

Отже, оскільки в рішенні Господарського суду м. Києва від 10 лютого 2025 року у справі за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» до ПАТ «НАСК «Оранта» про стягнення грошових коштів, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09 червня 2025 року, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 07 лютого 2024 року, сталася з вини водія транспортного засобу «Volvo V50», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_1 і вказані рішення набрали законної сили, то відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені такими рішеннями суду не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді