Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №759/19168/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19168/25

пр. № 2/759/1833/26

14 травня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Журибеда О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Шило М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх вимог вказала, що є спадкоємецею першої черги за своїм батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після сметрі батька позивача, залишилась спадщина, а саме 1/14 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 19.04.2024 року позивач звернуцлась до Першої київської державної нотаріальної контори із відповідною заявою стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/14 частку спірної квартири. 19.04.2024 року державний нотаріус Першої КДНК Кравченко Т.В. постановою за вих. №2115/02-13 відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законимо на 1/14 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 , у зв`язку з ненаданням оригіналу документу, який посвідчцє право власності спадкодавця на вищевказану частку квартири. З огляду на вищевикладені осбатвини, позивач не моє можливості оформити своє право на спадкове майно після смерті свого батька в позасудовому порядку, тому вимушена звернутись до суду з даним позовом .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва 29.08.2025 року у справі відкрито провадження за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2025 року витребувано від Першої київської державної нотаріальної контори Кравченко Т.В. належним чином завірену копію спадковою справи №363/2024 заведеної 03.03.2024 року, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03.02.2026 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи - ОСОБА_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.04.2026 року у справі закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позива ОСОБА_1 та її представник Косьмін Д.В. вимоги позову підтримали, просили задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлялвся належним чином. 07.10.2025 року від представника до суду надійшло клопотання відповідно до якого представник просить розглядати справу за відсутності представника.

Третя особа та її представник в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла до інших осіб.

Положеннями ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 28.04.2017 року.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, а саме: 1/7 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана частка квартири, належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.08.1997 року виданого Авіаціним науково-технічним коплексом «Антонов».

Відповідно до інформаційної довідки від 04.07.2024 року КВ-2024 №24005, вбачається, що згідн оз даними реєстрових книг Бюро, 6/7 частини кв. АДРЕСА_2 , на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (в рівних долях), на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Авіаційним науково-технічним комплексом «Антнов» 01.08.1997 року, розпорядження №531 від 01.08.1997 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 03.04.2024 року, Першою київської державною нотаріальною конторою заведено спадковоу справу 02/14 від 03.04.2024 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Відповідно до вказаної спадкової справи, встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , є його дочка ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_4 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 19.04.2024 року №00044621229, вбачається, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб з 30.11.2012 року.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після її смерті ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оленцевич О.А. від 02.10.2025 року за реєстровим №1/2025, відповідно до якого ОСОБА_2 успадкувала 3/14 часток квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю: 1/7 частка належала померлій ОСОБА_9 особисто, а інша 1/7 частка квартири належала чоловіку спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємецею частки майна якого було його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не офромила своїх спадкових справ.

Отже, судом встановлено, що позивач не може оформити право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті спадкодавця у зв`язку з вфідсутністю оригіналу, що посвідчує право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до пп. 4.16 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі за текстом Порядок), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 3 глави 7 розділу І Порядку документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Підпунктами 4.19 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку передбачено, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, для оформлення права на спадщину та видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину у вигляді нерухомого майна спадкоємець повинен надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджує, що на момент смерті спадкодавцю належала нерухомість, що є предметом позову.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі №205/4311/14-ц (провадження № 61-10174св19) зазначено, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом достовірно встановлено, що позивач, яка є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину в установленому законом порядку, не може скористатись у повному обсязі своїм правом на спадкове майно та позбавлена іншої можливості захистити свої права, крім визнання її права власності на належну їй частку у спадковому майні в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 78-80, 206, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом псля смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/14 (одна чотирнадцяту) частку квартири ; АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Журибеда