Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №203/5223/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/5223/26

Провадження № 3/0203/880/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

08 червня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Черваньова Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця – стрільця відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат», проживаючого/зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 52 від 15.05.2026 року солдат ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та маючи службове посвідчення особи уповноваженої вручити повістки, 08.03.2026 року близько 19.00 години під час несення служби та будучи старшим групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення ст.ст.11,16,26,30 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст.1,2,3,4,6 Дисциплінарного статуту ЗСУ, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перебуваючи в районі Центрального автовокзалу м.Дніпра, а саме на проспекті Дмитра Яворницького, діючи недбало, протиправно, всупереч інтересам військової служби під час здійснення заходів з оповіщення у складі групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 не забезпечив відеофіксацію процесу оповіщення громадянина ОСОБА_2 , із закріпленої за ним бодікамери, яку отримав в передбачений чинним законодавством спосіб, тобто у невиконанні дотримання встановленого порядку експлуатації та контролю за використанням технічних засобі фіксації, а також у порушенні вимог щодо документування службово значущих обставин під час виконання службових завдань в умовах особливого періоду, що вказує на недбалість і безвідповідальність солдата ОСОБА_1 , який вчинив недбале ставлення до військової служби військовою службовою особою в умовах особливого періоду, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що матеріалами справи доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, просив накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушення не визнав, вказав, що 08.03.2026 року він входив в групу оповіщення військовозобов`язаних як старший групи, перед початком виконання покладених завдань отримав портативний відеореєстратор для здійснення фіксації перевірки документів. В його групу входило п`ять осіб, а відеореєстратори отримали тільки він та рядовий ОСОБА_3 . Перед виїздом їх групу було усно проінструктовано щодо порядку використання відеореєстраторів та оскільки камер на всіх членів групи не вистачало, їм повідомили, що відеореєстратори треба використовувати так, щоб весь процес оповіщення був зафіксований, враховуючи випадки нападу на працівників ТЦК та службовий транспорт. Членами групи було вирішено одну камеру залишити в автомобілі задля фіксації обстановки, яка відбувається поряд зі службовим транспортом, а другу камеру повинен був закріпити на своїй формі ОСОБА_3 , що не суперечило поставленим перед ними завданнями.

Захисник Шпиганович Є.А. в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП. Обґрунтував клопотання відсутністю доказів того, що ОСОБА_1 є військовою службовою особою. Також зазначив, що в протоколі не зазначено конкретних службових обов`язків, до виконання яких недбало поставився ОСОБА_1 , як військова службова особа, та прокурор обмежився лише посиланням на загальні обов`язки як військовослужбовця. Крім того захисник зауважив на порушенні строку складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.254 КУпАП.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Ч. 2 ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа, до якої, у відповідності до примітки до ст. 172-15 КУпАП, належать військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, вчиненому в умовах особливого періоду.

При цьому, недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).

Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 148 від 06.03.2026 «Про проведення заходів з оповіщення військовозобов`язаних» призначено групи оповіщення військовозобов`язаних, які ухиляються від призову на військову службу за загальною мобілізацією, які повинні почати роботу з 06.00 години 08.03.2026 року, в тому числі: група 2: старший групи –стрілець відділення оповіщення солдат ОСОБА_1 ; гранатометник відділення взводу охорони рядовий ОСОБА_3 ; стрілець відділення оповіщення солдат ОСОБА_4 ; водій-електрик відділення забезпечення солдат ОСОБА_5 , водій групи забезпечення заходів ЦВС солдат ОСОБА_6 ..

Крім того за цим наказом командир взводу охорони для виконання завдань за призначенням повинен забезпечити видачу нагрудних відеореєстраторів, а особовий склад груп оповіщення повинен здійснювати фото та відео фіксацію процесу перевірки документів із застосуванням технічних засобів.

З журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації та показань ОСОБА_1 вбачається, що 08.03.2026 року камери отримали тільки два члена 2 групи, в тому числі ОСОБА_1 .

Відповідно до службового посвідчення, яке дійсне до 31.12.2026, копію якого надано прокурором в судовому засіданні, ОСОБА_1 має право вручати повістки громадянам на території Дніпровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до акту службового розслідування від 23.03.2026 року, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що групою оповіщення №2 08.03.2026 року під час проведення мобілізаційних заходів щодо ОСОБА_2 було порушено вимоги п.56 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Інструкції із застосуванням територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року № 532, в результаті чого накладено дисциплінарне стягнення на військовослужбовця групи оповіщення № 2 (без зазначення ПІБ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 179 від 23.03.2026 року за результатами службового розслідування гранатометника відділення взводу охорони солдата ОСОБА_7 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

При цьому ані акт службового розслідування, ані наказ № 178 не містить даних про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Крім того, долучений до матеріалів справи лист командира військової частини НОМЕР_1 , адресований Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону від 26.03.2026 року, не може бути доказом наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, оскільки має інформативний характер, містить висновок щодо наявності в діях ОСОБА_3 ознак правопорушення ч.2 ст.172-15 КУпАП та був надісланий для прийняття прокурором правового рішення, тому викладені в ньому факти підлягають окремій оцінці в судовому засіданні.

Частиною 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, передбачено здійснення територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.

Разом з тим, матеріали справи, з урахуванням видачі лише двох бодікамер, не містять жодного доказу, який би чітко визначав обов`язок ОСОБА_1 здійснення фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, закріплення за ним бодікамери, обізнаність про порядок її використання, покладення на нього персональної відповідальності за наявність або використання ним технічних засобів відеофіксації, а також їх використання іншими членами групи.

Сам по собі факт призначення солдата старшим групи оповіщення тимчасовим наказом начальника ТЦК не наділяє його юридично значущими організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, визначає лише старшинство у комунікації з членами групи, а не статус суб`єкта службового правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що у справі відсутні докази наявності обов`язку у ОСОБА_1 організувати та забезпечити здійснення фото- і відеофіксації із застосуванням технічних приладів за наведених в протоколі обставин, тобто наділення його функціями, притаманними військовій службовій особі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Проаналізувавши наявні в справі докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не доведена та в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 172-15 ч.2, п.1 ст. 247, 221, 283, 284 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Повний текст постанови складений 12 червня 2026 року о 16.00 годині.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра.

Суддя: Ю.М. Черваньова