Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №213/3650/24 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3650/24

Номер провадження 2/213/66/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Мазуренко В.В., при секретарі Гусаровій О.С., позивача, представника позивача адвоката Крамчаніна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який в подальшому було уточнено, замінено на належного відповідача, та відповідно до якого позивач є власником 5/8 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 яку вона отримала згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті чоловіка, який вказаним майном володів на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його матері ОСОБА_3 . ОСОБА_4 володіла вказаним майном після смерті її чоловіка ОСОБА_5 . Власником 1/8 та частин вказаного майна є ОСОБА_2 . ОСОБА_2 вказаним майном не користується, не утримує, не цікавиться. Позивач повністю утримує повністю домоволодіння, займається поточними ремонтами, сплачує комунальні послуги, відкрито володіє цим майном відкрито, безперервно.

Представником первісного відповідача Територіальної громади (а.с.69), якого в подальшому було замінено на належного відповідача, було подано відзив, відповідно до якого просили відмовити у позові, оскільки не були зазначені власники іншого майна на яке просила визнати право власності позивач, та оскільки давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодіння майном не знала, не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позивач та представник позивача просили задовольнити позов, посилались на обставини вказані у позові.

Відповідач до суду не з`явився, викликався неодноразово.

Відповідно до ст.169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів на підставі матеріалів справи. Зі згоди сторін по справі, судом ухвалено рішення про заочний розгляд справи.

27.08.2024р. позов залишено без руху.

06.09.2024р. відкрито провадження, витребувано докази.

23.01.2025р. витребувано докази.

22.04.2025р. витребувано докази.

05.06.2025р. витребувано докази

24.07.2025р. витребувано докази.

30.09.2025р. витребувано докази.

12.11.2025р. замінено первісного відповідача на належного.

28.01.2026р. закрито підготовчепровадження

По справі були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які повідомили суду, що позивач більше 10 років проживає у домоволодінні по АДРЕСА_1 . Проживала там з чоловіком, який помер та вона успадкувала його частку. Позивач та її чоловік ремонтували будинок, позивач сплачує комунальні послуги, відкрито володіє цим майном. Відповідача свідки не бачили, він не ремонтує будинок, не сплачує комунальні послуги, не цікавиться будинком, позивач відповідачу не здійснює перешкод у володінні та користуванні майном. Свідкам не відомо, щоб сторони укладали договори щодо спірного домоволодіння.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає встановленими такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 (а.с.8), а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (а.с.8), які перебували у шлюбі (а.с. 7 на оберті). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 , який з 28.01.2005 був у шлюбі з ОСОБА_1 (а.с.7,8).

Позивач є власником 5/8 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 11.09.2018р. ОСОБА_2 є власником та 1/8 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-15,47-50,52,70,72,89-91,110).

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з березня 2004р. (а.с.53).

Позивач уклала договори з комунальними установами з приводу утримання, постачання газу, водо, електро, до вказаного домоволодіння (а.с. 16-19). Суд зазначає, що Абонентська книжка містить дату 23.05.2014р. та підписи ОСОБА_9 , а не позивача; договір про користування електричною енергією підписаний з ОСОБА_9 , а не позивачем; договір про надання послуг централізованого постачання холодної води і водовідведення позивачем укладено 07.11.2018р. Заява про приєднання до умов договору розподілу природного газу позивачем подана 01.08.2024р.

Позивачем надано копії квитанції про оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-31).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які врегульовані Цивільним Кодексом України.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років …, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року по справі

№910/17274/17 вказала, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнішнього володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 у справі № 927/773/24 зазначив, що набуття права власності за набувальною давністю є первинним способом виникнення права власності, для застосування якого необхідна наявність усіх законодавчо визначених умов у сукупності: добросовісність заволодіння майном, безтитульність володіння (відсутність будь-якої правової підстави володіння чужим майном), відкритість володіння та його безперервність протягом встановленого законом строку. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу (договору купівлі-продажу, оренди тощо) виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому випадку володілець володіє майном не як власник. Також позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Фактично позивач по даній справі, будучи власником частини спірного домоволодіння, пред`являє позовні вимоги до власника іншої частини цього ж домоволодіння. Усі доводи позову по суті спору зводяться до того, що відповідач неналежно ставиться до спірного майна, не утримує його й не цікавиться ним, а позивач добросовісно заволоділа майном понад 10 років та відкрито, вільно ним користується, сплачує комунальні послуги, та ремонтує будинок.

У справі не доведено, що позивач, будучи належним суб`єктом, добросовісно, відкрито та безперервно користується і володіє упродовж більше 10 років спірним майном. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном, а в даному випадку позивачу було відомо про іншого власника майна (спадкоємця, яким було успадкована спірна частина домоволодіння), це майно не вибувало з володіння відповідача. Сам лише факт проведення ремонтних робіт будинку, сплата комунальних послуг, та тривале проживання у спірному будинку, не породжує право власності позивача на нього за правилами набувальної давності, інші підстави набуття права на спірне майно, на які посилається позивач, також виключають можливість задоволення позову. Суд зазначає, що в разі наявністю спору щодо порядку утримання спільного майна, - позивач вправі звернутись з відповідною вимогою до відповідача щодо понесених витрат по утриманню спільного майна. Суд відхиляє доводи позивача про те, що у результаті тривалого користування спірним майном вона набула право власності на нього за правилами набувальної давності, оскільки такі доводи суперечать положенням ЦК України.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 142, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса АДРЕСА_2 .

Дата складення рішення 15.06.2026р.

Суддя В.В. Мазуренко