Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №212/7671/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/7671/26

1-кп/212/1208/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026041730000342 від 14.04.2026, по обвинуваченню

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;

сторони кримінального провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , під час воєнного стану, 13 квітня 2026 року приблизно о 14.43 год перебував в автобусі А8 сполученням «площа Кільцева – Станція Кривий Ріг-Головний», де побачив у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А25», імеі-1: НОМЕР_1 , імеі-2: НОМЕР_2 , який останній поклав в праву кишеню джинсів, і в цей час у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який ОСОБА_3 того ж дня, о 14.46 годині, проїжджаючи перехрестя вулиць Миколи Зінчевського – Федора Караманиць в Покровському районі м. Кривого Рогу, підійшов до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 та, переконавшись в тому, що його дії носять таємний характер і за ним ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав з правої кишені джинсів потерпілого мобільний телефон «Samsung Galaxy А25», імеі-1: НОМЕР_1 , імеі-2: НОМЕР_2 , вартістю 5924,75 грн, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши на свою користь, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на вказану суму.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 , в присутності його представника – адвоката ОСОБА_6 , законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 надали письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

21 травня 2026 року між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі його захисника ОСОБА_7 , в порядку, передбаченому ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до укладеної угоди сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення та визначились з його правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 185 КК України, в угоді викладені всі істотні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість.

Сторони угоди погодились на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з іспитовим строком, а також погодилися на визначення судом тривалості іспитового строку та обсягу обов`язків, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Представник неповнолітнього потерпілого – адвокат ОСОБА_6 не заперечувала проти затвердження угоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в обсязі підозри, дав згоду на призначення узгодженого виду та розміру покарання, зобов`язався виконувати покладені судом обов`язки.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд, дослідивши угоду, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, необхідній для вирішення цього питання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Потерпілий та його законний представник надали згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Відповідно до ст. 474 КПК України судом встановлена добровільність сторін при укладанні угоди, тобто їх дії не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь – яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України судом не встановлено обставин, за яких суд відмовляє в затверджені угоди.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) у період воєнного стану і, враховуючи, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та КК України, приходить до висновку про наявність усіх правових підстав для затвердження даної угоди, за якою призначити обвинуваченому, узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання.

Питання щодо речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід, застосований щодо обвинуваченого у виді домашнього арешту, залишити до набрання вироку законної сили без змін.

Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст. 314, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 21 травня 2026 року, укладену між прокурором Криворізької північної окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі його захисника ОСОБА_7 ,у кримінальному провадженні № 12026041730000342 від 14.04.2026.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом випробувального строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/реєстрації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А25», імеі-1: НОМЕР_1 , імеі-2: НОМЕР_2 , який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 , - залишити у його розпорядженні; 2 DVD-диски з відеозаписами від 13.04.2026, отриманими від КП АТП «Міький тролейбус», «Експрес перукарня», - залишити в матеріалах кримінального провадження

Запобіжний захід у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом 30 днів з моменту його проголошення: обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди. Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1