Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №199/7667/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/7667/26

(3/199/2091/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

16 червня 2026 року місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого директором ФОП « ОСОБА_2 », який притягується до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП

за участі: особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Носкова Є.В.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 165782 від 20.05.2026 зазначено, що 21.04.2026 приблизно о 23:00 годині, ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Універсальна, біля будинку № 54-А, висловлювався грубою нецензурною лайкою в бік ОСОБА_3 у громадському місці, чим вчинив дрібне хуліганство.

Дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковані за ст. 173 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не визнав та пояснив, що з ОСОБА_3 у них були стосунки, вони тривалий час зустрічались та проживали разом. Протягом часу сумісного проживання він надавав ОСОБА_4 грошові кошти в борг, сума боргу складає десь 175000 гривень. Так, 21.04.2026 приблизно о 20:00 годині він приїхав за місцем мешкання своєї колишньої дівчини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , щоб вияснити коли ОСОБА_4 віддасть йому борг. Приїхавши, він піднявся на другий поверх приватного будинку, де хотів поспілкуватися з ОСОБА_5 , однак вона не хотіла йти на бесіду. Він сказав їй, що подасть на неї до суду. В цей момент ОСОБА_5 почала провокувати його на конфлікт, спілкуючись підвищеним тоном та висловлюючи в його бік нецензурну лайку. Між ними виник словесний конфлікт, під час якого він не виражався в її бік нецензурною лайкою, спокій громадян та громадський порядок своїми діями не порушував. В цей момент він розвернувся та почав спускатися з другого поверху, щоб вийти з будинку та поїхати додому. Виходячи за межі домоволодіння він нікого не бачив, окрім дядька ОСОБА_6 . Після цього, приблизно о 20:57 годині, він сів в таксі по поїхав додому. В цей час на вулиці було темно та горіли ліхтарі вуличного освітлення. На його думку ОСОБА_4 звернулась до органів поліції із заявою відносно нього, так як у нього залишились колеса від її автомобіля, а також у зв`язку з тим, що він під час керування її автомобілем пошкодив лакофарбове покриття, а також на ґрунті грошових коштів, які вона йому винна. Просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні допитана ОСОБА_3 , яка суду пояснила, що дійсно з ОСОБА_1 вони зустрічались тривалий час, вона навіть проживали разом з а місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_2 . Після того, як вони розірвали свої стосунки, ОСОБА_1 не повернув гуму від належного їх автомобіля, а також дзвонив її матері та казав, що вона йому винна грошові кошти, однак жодних грошових коштів вона йому не винна. 21.04.2026 приблизно о 20-21:00 годині вони з ОСОБА_1 перебували за адресою її місця мешкання, де між ними виникла сварка, під час якого ОСОБА_1 висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, вона також лаялась в його бік. Даний конфлікт відбувся через те, що він не повертав гуму від її автомобіля, а також користуючись її авто, ОСОБА_1 пошкодив лакофарбове покриття, але не хотів відшкодував ати вартість ремонту. Конфлікт між нею та ОСОБА_1 відбувся в приміщенні будинку, на 2-му поверсі. Під час конфлікту в будинку також були присутні її бабуся, хрещена та дядько. Також в ході сварки, вона сказала ОСОБА_1 щоб він забирав свої речі та уходив, на що він почав вимагати з неї грошові кошти. Конфлікт відбувався на підвищених тонах, який чули її родичі, а також сусідка, яка мешкає навпроти. Після того, як ОСОБА_1 пішов з будинку, на вулиці його зустрів її дядько, який забрав у ОСОБА_7 ключі від будинку. Після чого, десь о 23:00 годині, ОСОБА_7 сів в таксі та поїхав. Вона вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад дрібного хуліганства, оскільки був порушений спокій її родичів та сусідки, яка мешкає навпроти.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є бабусею ОСОБА_3 , з якою вони разом мешкають за адресою: АДРЕСА_2 . Їй відомо про те, що її онука ОСОБА_5 тривалий час зустрічалась з ОСОБА_9 Так, 21.04.2026 приблизно о 21-22:00 годині ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебували на другому поверсі будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , біля дверей її кімнати, де між ними виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_7 виражався в бік ОСОБА_5 нецензурною лайкою. ОСОБА_5 також лаялась в бік ОСОБА_7 . Як їй відомо конфлікт виник із-за того, що ОСОБА_7 не повернув ОСОБА_5 гуму від її автомобіля, яка перебувала у нього на зберіганні, а також не повернув грошові кошти за ремонт автомобіля. На сьогоднішній день між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 немає жодних відносин. На її думку підставою для звернення її онуки до органів поліції стало вирішення питання щодо повернення її речей.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , тобто є сусідкою ОСОБА_3 , будинок якої розташований навпроти її домоволодіння. Черкашину ОСОБА_5 вона знає з народження, може її охарактеризувати як хорошу та чемну дівчину. ОСОБА_1 на протязі тривалого часу бачила в дворі за місцем мешкання ОСОБА_5 . З початку ОСОБА_7 показався хорошим хлопцем, надав їй допомогу, коли вона потребувала. 21.04.2026 увечері, точного часу не пам`ятає, вона перебувала на території подвір`я свого домоволодіння та чула як ОСОБА_11 виражався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_5 . Як лаялась ОСОБА_5 вона не чула. Вона впевнена, що даний конфлікт перебував саме між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Як їй відомо, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник через те, що ОСОБА_7 не повернув автомобільну гуму, яка належала ОСОБА_5 .

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_12 , вивчивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно до ч. 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 251 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогою ст. 252 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, статтею 173 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України N 19 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю за винятковим цинізмом.

Громадський порядок - це обумовлена потреба суспільства, система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.

Суб`єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.

У правовому висновку Верховного Суду України, сформульованого в рішенні від 4 жовтня 2012 року (справа № 5-17кс12), дано юридичну характеристику складу злочину - хуліганство та пояснено відмінність його від злочинів, учинених на ґрунті особистих неприязних стосунків. У контексті даної справи у цьому висновку зазначено, що об`єктом посягання при хуліганстві є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, усталених правил поведінки в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного. В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров`я, крім інших ознак, перебувають об`єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб`єктивної сторони злочину, як його мотив. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Зміст та спрямованість цього діяння випливає з характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між учасниками конфлікту.

До інших проявів дрібного хуліганства необхідно віднести: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, які слідкують за порядком; безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів`я по телефону; співання непристойних пісень; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; справляння природних потреб у не відведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільна без потреби зупинка комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не призвело до тяжких наслідків; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявленням неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах тощо.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під`їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Санкція ст. 173 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.

Слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 165782 від 20.05.2026 зазначено, що 21.04.2026 приблизно о 23:00 годині, ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: м. Дніпро, вул. Універсальна, біля будинку № 54-А, висловлювався грубою нецензурною лайкою в бік ОСОБА_3 у громадському місці, чим вчинив дрібне хуліганство.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі, надано такі документи:

- протокол прийняття заяви про адміністративне правопорушення від 28.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_3 просить органи поліції прийняти заходи до її колишнього хлопця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який пошкодив її автомобіль та не повертає належну їй автомобільну гуму;

- довідку за результатами звернення ОСОБА_3 від 21.05.2026;

- письмові пояснення ОСОБА_3 від 28.04.2026;

- письмові пояснення ОСОБА_8 (без дати);

- письмові пояснення ОСОБА_10 (без дати);

- письмові пояснення ОСОБА_13 (без дати);

- письмові пояснення ОСОБА_1 (без дати).

Суд зауважує, що мав місце конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який відбувся на побутовому ґрунті, під час якого обидва учасники конфлікту розмовляли на підвищених тонах із використанням нецензурної лайки, який відбувся на другому поверсі приватного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а не у громадському місця, а саме біля будинку № 54-А по вул. Універсальній в м. Дніпрі, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, тобто не в громадському місці.

Місце вчинення конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтвердили в судовому засіданні як сам ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 , а також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_12 .

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_12 хоча і вказували, що їм було чутно як сварились між собою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак жоден свідок не зазначив, що саме дії ОСОБА_1 порушили їх громадський спокій.

Суд констатує, в протоколі про адміністративне правопорушення лише констатується факт висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою, що є недопустимим, оскільки відповідальність повинна наступати за конкретно вчинене діяння, що слідує із змісту ч. 1 ст. 9 КУпАП, якою визначено поняття адміністративного правопорушення.

Отже, надані на розгляд адміністративні матеріали, у тому числі пояснення ОСОБА_14 та свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , надані в судовому засіданні, не містять доказів на підтвердження ознак дрібного хуліганства в діях ОСОБА_1 , вчиненого саме з метою порушення громадського порядку та спокою громадян.

Окрім того, суд звертає увагу, що підставою звернення ОСОБА_3 до органів поліції було саме вирішення з ОСОБА_1 питання щодо повернення належного їй майна, а не вчинення останнім дій, які містили в собі ознаки дрібного хуліганства.

Разом з тим, суд зауважує, що в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ВБА № 165782 від 20.05.2026, не розкриті наслідки порушення громадського порядку і спокою громадян, настання яких прямо передбачене диспозицієюст. 173 КУпАП, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони правопорушення.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Суд приходить до переконання, що наявність умислу в діях ОСОБА_1 на порушення громадського порядку і спокою інших громадян, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі не встановлено. Суд констатує, що у даній справі працівником поліції не доведено «поза будь-яким розумним сумнівом», що ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство.

Відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висвноку, що будь-яких фактичних даних, які б дали підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке посягає на громадський порядок і спокій громадян, тобто дрібне хуліганство, об`єктивна сторона якого передбачає посягання на суспільні відносини у громадських місцях, і як наслідок порушення спокою громадян, судом не встановлено, а наявні обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про відсутність прямого умислу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у порушенні громадського порядку чи спокою громадян, на підставі чого суд приходить до висновку про відсутність в діях особи складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, тобто дрібного хуліганства, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП – закрити, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: І.В. Дяченко

16.06.2026