Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №760/13570/24 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13570/24 2/760/9288/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення безпідставно отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до МО України про стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначила, що вона з 2021 року користується кредитною карткою АТ КБ «Приватбанк» та станом на 21.07.2023 її заборгованість перед банком складала 21 333,48 грн.

На погашення цієї кредитної заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» нею 21.07.2023 були внесені кошти, а саме 20 000 грн, проте під час сплати коштів через термінал самообслуговування, який знаходиться у магазині «Тайстра» по АДРЕСА_1 , вона помилково натиснула не ту кнопку, а саме: замість зарахувати кошти в рахунок кредиту вона натиснула зарахувати кошти на підтримку Збройних Сил України.

Однак коли вона помітила помилку, вже було пізно, а тому вона звернулася до АТ КБ «Приватбанк», проте їй не змогли допомогти, оскільки кошти були зараховані на рахунок Національного банку України.

Після цього, вона звернулася до НБУ із заявою про повернення помилково перерахованих коштів, проте отримала відповідь, що використання коштів з такого рахунку здійснюється виключно МО України.

Вказувала, що 10.10.2023 вона звернулася до відповідача із заявою про повернення їй помилково сплачених коштів, проте 18.01.2024 МО України їй повідомило, що у Порядку використання офіційних рахунків для пожертв на підтримку України «United24», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022, відсутній механізм повернення зі спецрахунка помилково зарахованих коштів на користь юридичних та фізичних осіб і на цей час Департаментом фінансів проводиться робота щодо врегулювання цього питання.

Однак до цього часу відповідачем не повернуто їй кошти, які вона помилково перерахувала ще 21.07.2023 у сумі 20 000 грн.

Зазначала, що для неї 20 000 грн це дуже велика сума, оскільки у березні 2022 року вона втратила роботу і на сьогоднішній день безробітна.

Для погашення кредитної заборгованості в АТ КБ «Приватбанк» вона брала кошти з кредитних карток інших банків і таким чином вона трохи зменшує відсотки по кредитах, оскільки іншого виходу у неї немає.

Стверджувала, що ця сума коштів не є благодійним внеском, оскільки вона сплачена в результаті її помилки, а не добровільно внесена пожертва.

Тому, посилаючись на главу 83 (ст. 1212) ЦК України, просила суд стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань МО України сплачені нею 20 000 грн.

11.06.2024 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Усатовій І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.06.2024 справу прийнято до розгляду та розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.10.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечував.

Заперечення мотивував тим, що позивачем не доведено існування підстав для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України, а МО України не є набувачем 20 000 грн за рахунок ОСОБА_1 в розумінні цієї статті. Крім цього, МО України не є власником спеціального рахунку, відкритого НБУ, а може лише використовувати такі отримані, без ідентифікації благодійників, кошти на рівні з іншими державними органами за цільовим призначенням. У той же час, прийняття рішення щодо повернення МО України помилково перерахованих коштів позивачу є неможливим через зарахування цих коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та відсутність на це правових підстав.

Відповіді на відзив позивачем не подано.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши надані матеріали, суд, в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

Судом встановлено, що 21.07.2023 о 14:42:26 ОСОБА_1 через термінал самообслуговування здійснила платіж на суму 20 000 грн на рахунок отримувача: Підтримка Збройних Сил України (НБУ), призначення платежу: допомога Збройним Силам України, що підтверджується копією квитанції № 9312-3528-2719-3293 від 21.07.2023.

13.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до НБУ із заявою про повернення їй помилково перерахованих нею 21.07.2023 коштів у сумі 20 000 грн, як допомоги Збройним силам України.

Листом за підписом директора Операційного департаменту НБУ №55-0007/70391 від 25.09.2023 було повідомлено позивача про те, що використання коштів з такого рахунка здійснюється виключно МО України та іншими державними органами за погодженням МО України відповідно до порядку, затвердженого постановою КМУ від 19.04.2022 № 472-2. З огляду на це, у НБУ відсутні правові підстави для здійснення перерахування коштів зі спецрахунку на інші цілі, окрім тих, які визначені у Порядку КМУ, зокрема, для підтримки ЗСУ.

10.10.2023 позивач звернулася до МО України із заявою про повернення їй помилково перерахованих нею 21.07.2023 коштів у сумі 20 000 грн, як допомога Збройним силам України.

Листом за підписом заступника директора Департаменту фінансів МО України № 220/10/269 від 08.01.2024 позивача повідомлено про те, що перераховані кошти були зараховані на спеціальний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у НБУ для збору коштів на підтримку ЗСУ. Відповідно до п. 3 Порядку використання офіційних рахунків для пожертв на підтримку України «United24», затвердженого постановою КМУ від 19.04.2022 № 472 (зі змінами), кошти, які надійшли на спецрахунок для збору коштів на підтримку ЗСУ, використовуються Міноборони, а також СБУ, МВС, Національною поліцією та іншими державними органами виключно за цільовим їх призначенням. Проте у Порядку відсутній механізм повернення зі спецрахунка помилково зарахованих коштів на користь юридичних та фізичних осіб. На цей час Департаментом фінансів проводиться робота щодо врегулювання зазначеного питання.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначає, що ці кошти є помилково сплачені, оскільки вона мала намір поповнити свій кредитний рахунок, проте помилково у терміналі самообслуговування здійснила платіж на підтримку Збройних Сил України.

Надаючи оцінки спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Відповідно до п. VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права, вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (ст. 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20), від 11.01.2023 у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22), від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405св 23).

Для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Як встановлено судом, спірні кошти у розмірі 20 000 грн були перераховані позивачем на рахунок НБУ № НОМЕР_1 з призначенням платежу «допомога Збройним Силам України».

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 472 затверджено Порядок використання рахунків для залучення добровільних внесків (благодійних пожертв) на підтримку України «UNITED24», відповідно до п. 2 якого для цілей цього Порядку рахунками для залучення добровільних внесків (благодійних пожертв) на підтримку України «UNITED24» вважаються відкриті у Національному банку спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил, рахунок для фінансування заходів гуманітарного розмінування, рахунок «Фонд відновлення зруйнованого майна та інфраструктури», рахунок для задоволення потреб освіти і науки та рахунок для задоволення потреб охорони здоров`я (далі - рахунки «UNITED24»).

Кошти, що надходять на рахунки «UNITED24», використовуються: Міноборони - із спеціального рахунка для збору коштів на підтримку Збройних Сил з урахуванням обсягів коштів, наявних на зазначеному рахунку, та особливостей їх залучення.

Кошти у розмірі 20 000 грн перераховані позивачем на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, відкритий відповідно до розпорядження НБУ від 24.02.2022 № 544-ра, з урахуванням розпорядження від 28.04.2022 3 1017-ра про внесення змін.

При цьому, призначенням платежу було «допомога Збройним Силам України».

Статтею 729 ЦК України визначено, що пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

Частина 2 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» передбачає, що саме платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції.

Обставини, наведені позивачем у позовній заяві, щодо помилкового випадкового натискання на кнопку терміналу самообслуговування для «допомоги ЗСУ» не підтверджуються доказами, наданими позивачем до позовної заяви.

Зокрема, позивач у позовній заяві вказує, що кошти нею мали бути внесені на її кредитний рахунок в АТ КБ «Приватбанк» на погашення наявної кредитної заборгованості, проте до позовної заяви не надано доказів того, що на момент спірної трансакції у позивача існувала заборгованість в АТ КБ «Приватбанк».

Надана позивачем довідка АТ КБ «Приватбанк» від 13.09.2023 № UCIGBFRDM49CI3U0 підтверджує лише той факт, що ОСОБА_1 станом на 13.09.2023 мала заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 21 333,48 грн.

Водночас суд звертає увагу, що така заборгованість могла виникнути і після 21.07.2023, тобто у будь-який проміжок з 21.07.2023 по 13.09.2023, а тому позивачем не доведено факту існування у неї заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» станом на 21.07.20.2023, на погашення якої вона нібито мала намір здійснити спірний платіж.

Окрім цього, позивач стверджує, що вона зверталася до АТ КБ «Приватбанк» за допомогою у поверненні їй коштів, проте будь-яких доказів цьому не надає.

Також не підтверджено будь-яким доказом той факт, що позивач нібито отримала ці кошти (20 000 грн) в позику (кредит) в іншій фінансовій установі з метою недопущення прострочення та, як наслідок, сплати штрафних санкцій за кредитом в АТ КБ «Приватбанк», а також про відсутність у неї у той період будь-яких доходів.

Однак, оцінюючи доводи позивача, суд бере до уваги той факт, що до НБУ із заявою про повернення коштів позивач звернулася лише 13.09.2023, тобто на 54-й день після здійснення платежу, а до МО України - 10.10.2023, тобто на 81-й день після здійснення платежу.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що позивач повідомила про ці обставини та вчиняла дії, направлені на фіксування факту помилковості здійсненого нею 21.07.2023 платежу до 13.09.2023.

Тож фактично протягом 2 місяців позивач не вчиняла будь-яких дій з метою виправлення допущеної нею помилки.

Водночас про таку помилку позивач мала би дізнатися майже відразу, оскільки погашення кредитної заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» фактично не відбулося.

Отже фактичні обставини та надані докази свідчать про те, що майже протягом 2 місяців позивач не вчиняла дії щодо повернення нібито помилково перерахованих коштів, тоді як така кредитна заборгованість, за її версією, продовжувала залишатися не погашеною.

Така пасивна поведінка позивача протягом тривалого часу у ситуації, коли у неї залишилися невиконанні зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» з існуванням ризиків застосування штрафних санкцій, спростовують її ж версію, викладену у позовній заяві.

Тому суд дійшов висновку, що спірне перерахування коштів було здійснене шляхом волевиявлення позивача та вчинення ряду послідовних ініціативних дій для перерахування коштів на спеціальний рахунок НБУ для збору коштів на підтримку Збройних Сил.

При цьому НБУ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 № 472 мав право на зарахування таких коштів, які надійшли на спеціальний рахунок з відповідним призначенням платежу.

Таким чином, з урахуванням викладеного, у даному випадку відсутні підстави вважати, що вказані кошти були перераховані безпідставно, які і відсутні підстави стверджувати, що мала місце помилка при здійсненні спірного переказу.

Крім того, у даному випадку, поведінка позивача, яка вимагає повернення перерахованих коштів, є суперечливою, оскільки вона була обізнаною про відсутність у неї обов`язку з перерахування коштів на спеціальний рахунок НБУ, однак шляхом вчинення свідомих ініціативних дій вона здійснила переказ коштів на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

З обставин справи та наданих сторонами доказів не вбачається помилки позивача у перерахуванні зазначених коштів, позивач не посилається на помилку введеній сумі платежу, що вказує на цілеспрямованість волі позивача на перерахування коштів саме на спеціальний рахунок НБУ, за відсутності при цьому договірних відносин між ними.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не було належним чином доведено факту помилковості перерахування коштів та акту безпідставності набуття коштів отримувачем.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позовні вимоги в ході розгляду справи стороною позивача не доведено, та їх обґрунтування повністю спростовані стороною відповідача, а тому суд вважає позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

У порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Керуючись Законом України «Про платіжні послуги», ст.ст. 15, 16, 729, 1212 ЦК України, ст.ст. 3-13, 33, 42, 43, 48, 49,62, 72, 81,83, 89, 95, 133, 222, 223, 241, 242, 258, 259, 263-266, 268, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.А. Усатова