Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №450/1086/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/1086/26 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 33/811/715/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю захисника-адвоката Берзіня Сергія Леонідовича, розглянувши у режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника - адвоката Берзіня Сергія Людвиговича на постанову судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року,

встановив:

постановою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 01.03.2026 року о 10 год. 10хв. Львівська область, Львівський район, с.Лапаївка, автодорога Львів-Самбір, керував транспортним засобом марки BMW д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок рук. Від огляду на стан сп`яніння відмовився у медичному закладі. Такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник-адвокат Берзінь С.Л подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що суд першої інстанції фактично проігнорував пояснення ОСОБА_1 , надані у суді шляхом надання відповідних заперечень на протокол, і порушив вимоги ст. 63 Конституції України щодо права останнього не свідчити проти себе.

Зауважує, що ОСОБА_1 надав суду пояснення через захисника, що відмовляється від будь-яких раніше наданих пояснень та повідомив, що не керував транспортним засобом та не вживав будь-які алкогольні напої.

Вважає, що висновки суду про наявність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом зроблено на підставі припущення без підтвердження належними і допустимими доказами.

Звертає увагу, що на відеозаписі транспортний засіб марки BMW, д.н.з. НОМЕР_2 не зупиняється, не рухається, при цьому ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій, направлених на запуск двигуна, початок руху, тощо.

Окрім цього, вказує, що відеозапис починається через 8 хвилин з часу, вказаного в протоколі як час вчинення адміністративного правопорушення.

Наполягає, що відеозапис не містить фіксації усіх елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема, діяння у формі керування транспортним засобом, а тому такий доказ слід вважати неналежним, оскільки не підтверджує обставин доказування.

Вказує також, що поліцейські на відеозаписі під час розмови з ОСОБА_1 не назвали жодної причини зупинки, якщо така ніби то була, а з відеозапису видно, що транспортний засіб не зупинявся поліцейськими, оскільки стояв запаркований і не рухався, а відтак, були відсутні обставини, визначені законом, які давали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння.

Також зазначає, що на відео було вказано про виявлення у ОСОБА_1 лише запах алкоголю з порожнини рота, тоді як інші ознаки вказані лише у протоколі та ОСОБА_1 не оголошувалися.

Окрім наведеного стверджує, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені Конституцією України, а також ст. 268 КУпАП.

На переконання апелянта рапорт поліцейського, який представляє сторону обвинувачення, не може слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 оскільки є недопустимим доказом.

Заслухавши пояснення адвоката Берзіня С. Л. на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, що відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 918384 від 01.03.2026р.; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 01.03.2026р.; відеозаписом, рапортом від 01.03.2026р.; висновком № 000222 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.03.2026 року.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Доводи апелянта про те, що відсутні підстави зупинки транспортного засобу апеляційний суд вважає необґрунтованими у зв`язку з наступним.

З долученого відеозапису вбачається, що в розмові з працівниками поліції ОСОБА_1 вказує: «я знаю, що я порушив, я вас прошу, я не хочу, щоб це виходило за межі» (10:18 год відеозапису). На запитання працівника поліції: «ви усвідомлено сідали за кермо?», ОСОБА_1 відповідає: «я не знав, що такий запах буде. Вживав алкогольні напої до другої години ночі»(10:19 год відеозапису). Працівником поліції було повідомлено, що ОСОБА_1 було зупинено на підставі п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»(10:21год відеозапису). В подальшому на запитання праціваника поліції куди ОСОБА_1 їхав із самого ранку, останній відповідає, що він вже говорив та підтверджує, що їхав у село(10:44 відеозапису). Також о 10год 45хв ОСОБА_1 підтверджує, що він їхав та по дорозі забрав тестя.

Відтак долученими відеозаписами спротовуються доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та працівники поліції не повідомили причини зупинки.

Також, апеляційний суд зазначає, що з відеозапису вбачається, що працівником поліції було зазначено про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота, запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, або у медичному закладі, роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, однак такого не пройшов, та його дії свідчать про відмову від проходження огляду в медичному закладі. Відтак, не заслуговують на увагу доводи апелянта, що долучені відеозаписи є неповними.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення по даній справі.

На переконання апеляційного суду, фактичні обставини справи суддею першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена повністю.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 підставно, з урахуванням вимог ст.ст. 33, 36 КУпАП та, відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, є безальтернативним.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Берзіня Сергія Людвиговича – залишити без задоволення.

Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ