Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №717/2169/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/2169/25

Номер провадження 1-кп/717/40/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025262100000165 від 14 серпня 2025 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України, ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Буча Київської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, громадянина України, не працює),

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2024 року близько 14 год 25 хв обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи технічно справним легковим автомобілем марки ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався автомобільною дорогою зі сторони с. Мошанець Дністровського району Чернівецької області в напрямку перехрестя Мошанець Дністровського району Чернівецької області.

Наближаючись до нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг по другорядній дорозі, маючи намір здійснити маневр повороту ліворуч з проїздом смуги зустрічного руху та виїздом на проїзну частину дороги Р-63 сполученням «Данківці-Вартиківці-КПП Сокиряни» 23 км, проігнорував вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не врахував повністю дорожню обстановку з тим, щоб мати змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, не переконався у безпечності зміни напрямку руху і не створенні таким маневром перешкод або небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху, маючи об`єктивну можливість помітити небезпеку для руху -- транспортний засіб (легковий автомобіль марки ВАЗ-21112, ДНЗ НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_7 (дата народження -- 1 липня 1976 року), який перевозив як пасажирів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , наближався до перехрестя зліва по головній дорозі і мав перевагу для руху, ОСОБА_3 , всупереч п. 16.11 Правил дорожнього руху, не надав йому перевагу у русі, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху нерегульованого перехрестя, створивши таким чином небезпеку для його руху, який не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути дорожньо-транспортної пригоди з моменту виникнення небезпеки для його руху, перебуваючи в аварійній ситуації та уникаючи зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-2109, проїхавши певну відстань, допустив виїзд за межі дороги вправо з наступним перекиданням автомобіля в кювет та загоранням.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_7 спричинені такі тілесні ушкодження: закритий черезтверлюжний перелом лівої стегнової кістки із кутовою деформацією, відкритий багатоуламковий перелом правого наколінника із діастазом відламків, закритий черезтверлюжний перелом лівої стегнової кістки із кутовою деформацією, закритий багатоуламковий перелом середньої третини діалізу лівої стегнової кістки із заходженням по довжині, струс головного мозку, опіки полум`ям 1-2 ступеня правового передпліччя, гомілок, різано-рвані рани правого коліна, правої брови, які згідно з висновком експерта № 117 м/д від 27 серпня 2024 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я.

Крім цього, пасажиру автомобіля ВАЗ-21112, ДНЗ НОМЕР_2 , -- ОСОБА_6 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), спричинено такі тілесні ушкодження: опіки полум`ям 2 а-б ступеня лівого стегна, обох гомілок, лівої кисті, що складає 12 % площі поверхні тіла, які згідно з висновком експерта № 131 м/д від 19 вересня 2024 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я.

Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_3 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» (розділ 33 «Дорожні знаки») та пункту 16.11 Правил дорожнього руху, що безпосередньо перебуває у причинному зв`язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а також п..п. 1.5, 2.3 (б., д), 10.1, які лише сприяли порушенню вищевказаних правил, які вимагають від водія:

2.1 “Дати дорогу”. Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі;

16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху;

п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений вину свою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, за словами обвинувачення, щиро розкаявся. У своїх показах обвинувачений вказав, що, виїжджаючи на головну дорогу, йому було закрито огляд дороги через кущі, що розрослися, він не міг бачити інші автомобілі, які рухались по головній дорозі; він усвідомлює, що повинен був вийти з транспортного засобу та переконатись в безпечності свого маневру. Після того, як автомобіль ОСОБА_7 , рухаючись позаду нього, перекинувся в кювет, обвинувачений з дружиною намагалися витягнути ОСОБА_7 та його пасажирів з автомобіля.

Потерпілий ОСОБА_7 пояснив суду, що того дня рухався в напрямку Чернівці, в його машині було троє пасажирів: потерпіла ОСОБА_10 (сидалі на передньому сидінні), її подруга та друг потерпілого ОСОБА_11 , прізвища не пригадає, сиділи на задньому сидінні. Потерпілий побачив, як з другорядної дороги справа виїхало два авто, одне повернуло, а інше зупинилось прямо перед ним, на смузі, по якій рухався потерпілий. Назустріч потерпілому рухався рейсовий автобус з Чернівців. Потерпілий, намагаючись уникнути зіткнення як з авто, яке виїхало на його смугі, так і з автобусом, був змушений різко повернути в вправо, в рів, що мало наслідком зіткнення авто під керуванням потерпілого з бетонними плитами. Потерпілий втратив на деякий час свідомість, проте прийшов до тями, бо потерпіла ОСОБА_10 сильно кричала, а під панелі приладів потерпілий побачив полум`я. Тоді потерпілий закричав, щоб ОСОБА_10 втекла з його авто через вікно, а сам потерпілий зміг вибратися через дах. Як вибрались з авто пасажири, які перебували на задньому сидінні, потерпілий не може сказати. Потерпілий проповз ще 15 метрів, а після цього його авто вибухнуло.

Потерпіла ОСОБА_6 подала суду заяву про проведення судового розгляду без її участі, оскільки вона перебуває за кордоном; також вказала, що не заперечує проти закриття кримінального провадження, оскільки примирилась з обвинуваченим.

Судом досліджено такі матеріали кримінального провадження і дані про особу обвинуваченого:

-висновок № 1088 судово-токсикологічної експертизи;

-протокол огляду місця ДТП від 22 червня 2024 року з додатками до нього;

-постанову про визнання речовим доказом автомобіля марки «ВАЗ 21112», д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з НОМЕР_1 ;

-ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 24 червня 2024 року по справі № 717/1524/24 про накладення арешту на марки «ВАЗ 21112», д.н.з. НОМЕР_2 та автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з НОМЕР_1 ;

-ухвалу Кельменецького районного суду Чернівецької області від 11 липня 2024 року, якою скасовано арешт автомобіля ВАЗ 21093, д.н.з НОМЕР_1 , та повернуто його ОСОБА_3 ;

-висновок № СЕ-19/126-24/7579-ІТ інженерно-транспортної експертизи;

-висновок № СЕ-19/126-24/7577-ІТ інженерно-транспортної експертизи;

-висновок № 1089 токсикологічної експертизи обвинуваченого;

-висновок експерта № 131 М/Д судово-медичної експертизи;

-висновок експерта № 117 М/Д судово-медичної експертизи;

-протокол огляду відеозапису;

-протокол огляду дороги від 7 квітня 2025 року з додатками;

-копію паспорта обвинуваченого;

-копію вимоги щодо притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності;

-Характеристику обвинуваченого за підписом старости Бернівського старостинського округу;

-Акт обстеження житлово-побутових умов № 81 від 8 серпня 2025 року;

-Довідку № 269 КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня»;

-Довідку № 282 КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня»;

-копію листа ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-копію Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, група інвалідності – третя;

-протоколи проведення слідчого експерименту;

-висновок інженерно-транспортної експертизи;

-висновок експерта № 32 (додаткова) судово-медичної експертизи

-платіжні інструкції по сплаті потерпілому коштів;

-довідку про доходи ОСОБА_3 ,

-довідку про склад сім`ї обвинуваченого;

-довідку Бернівського старостинського округу про відсутність трудової діяльності обвинуваченого;

-посвідчення члена багатодітної сім`ї;

-свідоцтва про народження дітей;

-копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 ;

-копію картки обстеження та медичного огляду.

Проаналізувавши показання обвинуваченого і частково досліджені матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєнні наведеного вище злочину доведена повністю. Його дії за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано вірно.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19 зазначив, що щире каяття -- це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні подано до суду 29 серпня 2025 року, проте перші виплати потерпілому ОСОБА_7 були здійснені 15 березня 2026 року, тобто через півроку. Станом на дату винесення вироку загальний розмір коштів, які відшкодовані обвинуваченим ОСОБА_12 , становить 10 000,00 грн, остання виплата мала місце 13 червня 2026 року, тобто напередодні винесення вироку. Обвинувачений є інвалідом 3 групи з можливістю працювати неповний робочий день, проте, на думку суду, ним не чинились спроби відшкодувати завдані збитку ОСОБА_7 в повному обсязі.

Враховуючи наведене та суб`єктивне відношення обвинувачення до вчиненого ним діяння, суд не може визнати обставиною, що пом`якшує кримінальну відповідальність обвинуваченого, -- щире каяття.

Під час судового розгляду судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_12 тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, завдані йому тілесні ушкодження внаслідок ДТП відносяться до середніх; на час судового розгляду ОСОБА_7 міг пересуватися виключно на милицях; авто потерпілого згоріло. Всі ці обставини створили значні труднощі для ОСОБА_7 у прибутті для суду для розгляду вказаного кримінального провадження та для вирішення побутових питань, в тому числі для продовження лікування та реабілітації.

Крім того, за словами потерпілого ОСОБА_7 саме ОСОБА_7 допоміг іншій потерпілий вибратися з палаючого авто та самостійно вибрався з нього, відповз декілька метрів, після чого авто згоріло.

Крім того, судові засідання неодноразово відкладались на прохання сторони захисту з метою примирення з потерпілим та відшкодування завданої йому шкоди, проте не привели до примирення.

ОСОБА_7 неодноразово в судових засіданнях (до березня 2026 року) заявляв, що завдана йому шкода не відшкодовувалась ні під час перебування його на лікуванні, ні під час судового провадження; усі витрати на лікування останній ніс самостійно.

Також суд бере до уваги, що в цьому кримінальному провадженні є інша потерпіла, ОСОБА_13 , яка на момент вчинення ДТП була неповнолітньою. Матеріали справи не містять доказів відшкодування завданої шкоди ОСОБА_14 .

Обвинувачений є багатодітним батьком, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, а тому суд вважає, що до нього не може бути застосовано таке покарання як обмеження волі.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, даючи оцінку діям обвинуваченого, відсутніть обставин, що пом`якшують його покарання, характер злочину, факт вчинення ОСОБА_3 , вирішуючи питання про призначення покарання, виходячи із загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесять одну тисячу гривень 00 коп) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Таку міру суд вважає необхідною не тільки для його покарання за вчинені протиправні діяння, а й для виправлення.

Речовий доказ -- ВАЗ 21093, д.н.з НОМЕР_1 , повернуто його ОСОБА_3 ..

Судові витрати у справі складають 10 893,88 грн підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Запобіжний захід у справі не обирався, цивільного позову заявлено не було.

На підставі наведеного, керуючись ст. 371, 374, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесять одну тисячу гривень 00 коп) з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави понесені судові витрати в розмірі 10 893,88 грн.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб після його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а обвинуваченим - в такому ж порядку з часу отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Повний текст судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, законному представнику потерпілого та прокурору.

Суддя