Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №716/725/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/725/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2026 м. Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Шевчук Р.М.,

при секретарі судового засідання ЄлащукуР.Г.,

за участі:

представника заявника: Козловської Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат - Козловська Юлія Павлівна, заінтересована особа: Веренчанська об`єднана територіальна громада в особі Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про встановлення факту родинних відносин,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_2 , як доньки та матері.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 .

Вказувала, що вона є спадкоємцем за законом, як донька спадкодавиці. Іншим спадкоємцем є її батько ОСОБА_3 , який спадщину не прийняв та на неї не претендує.

Зазначила, що вона звернулася із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Бурдейного Ю.І.

Вказує, що в подальшому нотаріус їй повідомив, що за матеріалами спадкової справи відсутні докази родинних відносин між померлою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як між матір`ю та донькою, оскільки в свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зазначене прізвище матері - « ОСОБА_4 », а згідно інших документів свідоцтва про смерть, витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, прізвище матері - « ОСОБА_5 ».

Вказана розбіжність у написанні «прізвища» матері не дає можливості встановити лінію спадковості між померлою та заявницею по справі.

У зв`язку з чим, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину та запропонував звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.

Внести зміни до свідоцтва про народження матері через органи РАЦСу неможливо, а тому вона змушена в судовому порядку встановлювати факт родинних відносин, оскільки від цього залежить виникнення її права щодо спадкування нерухомого майна.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року прийнято до розгляду заяву та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник заявниці - адвокат Козловська Ю.П. заяву підтримала, пославшись на обставини викладені в ній, просила її задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, до суду надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги визнає, проти їх задоволення не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення представника заявниці, врахувавши заяву представника заінтересованої особи, показання свідків, дослідивши письмові докази в справі в їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступне.

Відповідно до ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

За правилами ст. 1216, 1217, 1218, 1223 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а тому прийняття спадщини частинами неможливе.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Веренчанка, Чернівецького району, Чернівецької області, померла « ОСОБА_6 », вказане стверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 12.12.2018 року.

Після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина на належне їй майно.

ОСОБА_2 за життя на праві приватної власності належало нерухоме майно, а саме будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 11.01.2006 року

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася - ОСОБА_7 , в графі «батьки» матір`ю зазначена « ОСОБА_8 », що вбачається свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

З свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 вбачається, що 16 березня 2002 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 одружилися, про що було зроблено запис в книзі реєстрації актів про одруження за № 08, після одруження ОСОБА_7 присвоєно прізвище - « ОСОБА_10 ».

Аналіз досліджених судом документів, а саме свідоцтва про народження заявниці та документів ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідчить про те, що в них наявні розбіжності в написанні прізвища « ОСОБА_18», а саме різниця в написанні букв «І» та «И».

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , суду показала, що заявниця є її далекою родичкою (племінниця її чоловіка). В написанні прізвищ ОСОБА_13 (доньки) та ОСОБА_14 (матері) були розбіжності, а саме: у ОСОБА_14 прізвище ОСОБА_15 , а у ОСОБА_13 дівоче прізвище - ОСОБА_16 . Засвідчила ту обставину, що заявниця є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що він є батьком заявниці. Помилка в написанні прізвищ виникла внаслідок того, що відповідальними працівниками при видачі йому паспорту булла допущена помилка, замість « ОСОБА_16 », йому вписали « ОСОБА_15 ». Він не звертався з цього приводу до компетентних органів, паспорт не поміняв, оскільки вважав, що це не входить до його обов`язків. Після смерті дружини - ОСОБА_17 в 2018 році, через розбіжність в написанні прізвища донька немає змоги успадкувати будинок. Засвідчив те, що заявниця є його та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , донькою.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема родинних відносин між фізичними особами.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно роз`яснень п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №5 № про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»,- визначено можливість встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Верховний Суд України в листі від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб.

Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).

Рішення суду про встановлення родинних відносин не може бути підставою для внесення виправлень, змін чи доповнень в актовий запис, видачі заявнику нового паспорта.

Отже, суди встановлюють юридичні факти тільки у разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів.

І тільки у разі наявності об`єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту, такий факт може встановити суд у порядку окремого провадження, і такі факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи відсутність даних про наявність спору про право, суд дійшов висновку, що встановлення факту родинних відносин між заявницею ОСОБА_1 та померлою матір`ю ОСОБА_2 , має юридичне значення, оскільки від даного факту залежить право заявниці на оформлення спадщини після смерті матері.

Зазначений факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, тому його необхідно встановити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 77-81, 258-259, 263-265, 293, 315-319 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як матері та доньки.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Шевчук Р.М.