Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №572/1841/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Рівне

Справа № 572/1841/26

Провадження № 33/4815/662/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2026 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2026 року в 05 год. 07 хв. на 308 км. автодороги Київ-Ковель-Ягодин, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen LT, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп?яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатор Alcоtest Drager 6820, що підтверджується тестом № 2648 від 26 березня 2026 року, результат огляду становить 0,31 ‰ проміле, чим порушив п.2.9.а. Правил дорожнього руху.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП, за відсутності події та складу правопорушення.

Вважає, що зупинка транспортного засобу була незаконною, оскільки працівники поліції не вказали законних підстав для зупинки. Стверджує, що вказував працівникам поліції на те, що результати його огляду за допомогою газоаналізатора є хибними, оскільки він нещодавно хворів та вживав медичні препарати.

Стверджує, що у справі є висновок щодо результатів медичного огляду, де зазначено, що огляд проводився за допомогою газоаналізатора Alcоtest Drager 6820, однак до нього не долучено сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, що ставить під сумнів результати огляду, оскільки не встановлено чи дозволено для використання вказаний газоаналізатор.

Апеляційна скарга призначалася до розгляду на 25 травня 2026 року та була відкладена за клопотанням ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю скористатися правовою допомогою. На судове засідання, призначене на 11 червня 2026 року він також не з`явився та не подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим суд зазначає, що у разі неможливості особистої участі у розгляді справи в суді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право надати письмові пояснення, письмово висловити свої заперечення у разі незгоди з постановою суду. Також, має право забезпечити присутність захисника для захисту його інтересів або взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Однак ні письмових пояснень, ні клопотань про проведення розгляду справи в режимі відеоконференцзв`язку від ОСОБА_1 не надходило.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, не є обов`язковою.

За наведених обставин, а також з метою розгляду справи в розумні строки, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами, особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При прийнятті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції зазначені вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні достатніх і достовірних доказах, яким надано належну юридичну оцінку.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння за встановлених судом обставин підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №624385 від 26 березня 2026 року (а.с. 2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду є позитивним та становить 0,31‰ проміле (а.с. 5); результатом тесту № 2648 від 26 березня 2026 року, проведеного за допомогою газоаналізатора Alcоtest Drager 6820, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (0,31‰ проміле) (а.с. 4); направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до медичного закладу (а.с. 5); відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (файл Clip1, час: 04:25 – 05:46), згоду з результатом огляду (Clip1, час: 06:48), та відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в медичному закладі (файл Clip1, час: 06:52).

Зазначені докази є узгодженими між собою та з іншими доказами у справі, сумнівів у їх належності та допустимості не викликають, а тому є належними і допустимими для використання у процесі доказування, оскільки містять фактичні дані, які логічно пов`язані з обставинами, що підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, тобто такими, що у процесі доказування не залежать від суб`єктивного сприйняття людей.

Так, апеляційний суд виходить з того, що проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу зафіксовано відеозаписом безперервно, у зв`язку з чим долучений до матеріалів справи відеозапис є належним та допустимим доказом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 чи порушення ними порядку оформлення адміністративних матеріалів, що могли б ставити під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції (висновків службових розслідувань, оскарження дій, судових рішень тощо) до апеляційної скарги не додано.

Твердження апелянта про незаконність його зупинки працівниками поліції спростовується матеріалами справи. Зокрема у справі наявна постанова серії ЕНА №6907240 від 26 березня 2026 року згідно з якою транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 мав технічну несправність – непрацюючий задній правий габаритний ліхтар в темну пору доби. Відтак ОСОБА_1 порушив п. 2.3а ПДР внаслідок чого відносно нього було винесено вказану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 125 КУпАП (а.с. 7). Разом з цим, ОСОБА_1 не надав суду доказів про оскарження постанови серії ЕНА №6907240 від 26 березня 2026 року до суду та її скасування.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції була законною та обгрунтованою.

Доводи ОСОБА_1 про відсутність документів у матеріалах справи щодо підтвердження проходження газоаналізатором Alcоtest Drager 6820 повірки, як на підставу можливої хибності показників приладу під час проведення огляду, є безпідставними, оскільки апелянтом не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження наведеного, а сама по собі відсутність сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки в матеріалах справи не може бути підставою для автоматичного визнання результатів огляду газоаналізатором Alcоtest Drager 6820 недійсними.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2016 року за № 1417/29547, міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» становить 1 рік.

Згідно з чеку-роздруківки з результатом огляду газоаналізатора Drager Alcotest № 6820 від 26 березня 2026 року, тест №2648, дата останнього калібрування приладу 29 липня 2025 року.

ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 26 березня 2026 року, а калібрування приладу Drager Alcotest 6820 було здійснено 29 липня 2025 року, тобто огляд водія на визначення стану алкогольного сп`яніння було здійснено в межах встановленого міжповірочного інтервалу в 1 рік, а, відтак, підстави для визнання результатів огляду даним газоаналізатором недійними відсутні.

Покликання ОСОБА_1 на те, що він з 12 по 20 березня 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні в медичному закладі, оскільки хворів на пневмонію, що могло вплинути на результати огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння є непереконливими, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст. ст. 33, 38 КУпАП в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке, на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст. 23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Отже, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 6 ЄКПЛ, ст. 294 КУпАП, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович