Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №760/13544/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13544/26

2-а/760/1454/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., розглянувши за відсутністю сторін в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Сватко Ольга Василівна, до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий виклад обставин справи, позиції сторін.

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана через представника - адвоката Сватко Ольгу Василівну, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №7086745 від 25.04.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 квітня 2026 року командиром 1 роти 2 батальйону полку №1 Управління патрульної поліції у місті Києві капітаном поліції Дринем С.М. винесено постанову серії ЕНА №7086745, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 25.04.2026 о 15 год. 27 хв. 49 сек. у місті Києві, шосе Столичне, 101 км, водій, керуючи транспортним засобом BMW 330E, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлене обмеження швидкості більш як на 50 км/год, а саме рухався зі швидкістю 109 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год, чим порушив вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху України. Позивач з указаною постановою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. На обґрунтування позову зазначає, що відповідачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ані подію адміністративного правопорушення, ані вину позивача у його вчиненні. На думку позивача, сама по собі постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки є рішенням суб`єкта владних повноважень за наслідками розгляду справи, якому має передувати належна фіксація події правопорушення. Позивач зазначає, що у постанові формально вказано швидкість руху транспортного засобу, місце події, автомобіль та номери технічних засобів, однак не розкрито, яким чином ці дані були отримані, який конкретно технічний засіб здійснив вимірювання, чи досліджував інспектор матеріали фото- або відеофіксації, чи перевіряв чинність повірки, чи встановлював чинне обмеження швидкості на відповідній ділянці дороги. Також позивач посилається на те, що прилад TruCAM при проведенні фіксації швидкості конкретного транспортного засобу не був стаціонарно встановлений, а перебував у руках працівника поліції, у зв`язку з чим, на його думку, такий технічний засіб не може вважатися технічним засобом, результати якого можуть використовуватися судом як належний та допустимий доказ у справі. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на окрему судову практику апеляційних адміністративних судів, зокрема на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №758/8181/23 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025 у справі №441/724/25, у яких, за твердженням позивача, висловлено підхід щодо необхідності стаціонарного розміщення приладу TruCAM. Крім того, позивач зазначає, що у графі 7 «До постанови додаються» постанови серії ЕНА №7086745 зазначено лише «камера 470652», при цьому відсутні відомості про долучення до постанови доказів фіксації правопорушення саме за допомогою пристрою TruCAM, а тому, на думку позивача, відеозапис із вказаного пристрою не може вважатися належним та допустимим доказом. Позивач також посилається на порушення права на захист, передбаченого статтею 268 КУпАП, вказуючи, що права особи мають не декларативний, а реальний характер, а роз`яснення прав не може зводитися до формальної фрази інспектора або механічної позначки у постанові. На думку позивача, йому не було фактично забезпечено можливість зрозуміти суть обвинувачення, ознайомитися з доказами, надати пояснення, заявити клопотання та скористатися правничою допомогою. Окремо позивач вказує, що відповідачем не доведено наявності дорожнього знаку про здійснення фото- чи відеофіксації, а також не надано достатніх доказів належного інформування учасників дорожнього руху про здійснення контролю швидкості за допомогою технічних засобів. Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що належним відповідачем у справі є саме Департамент патрульної поліції, оскільки постанова винесена посадовою особою Управління патрульної поліції у місті Києві, яке є відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції. На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7086745 від 25.04.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому Департамент патрульної поліції заперечив проти задоволення позову. У відзиві відповідач вказує, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві детально викладено принцип роботи лазерного вимірювача швидкості TruCAM II 20/20. Відповідач зазначає, що прилад здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для різних категорій транспортних засобів, а також дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Відповідач вказує, що при фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, а виробник приладу TruCAM II застосував алгоритм шифрування AES, що забезпечує контроль цілісності інформації не лише у самому приладі, а й у зашифрованих файлах, скопійованих на інші електронні носії, що унеможливлює підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом. Також відповідач зазначає, що прилад TruCAM II LTI 20/20 відповідає типу засобів вимірювальної техніки, сертифікат перевірки типу є чинним до 26.12.2028. Можливість використання виробу TruCAM II LTI 20/20 підтверджується експертними висновками Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо правильності реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES та забезпечення конфіденційності, цілісності й автентичності зареєстрованих даних. Відповідач посилається на положення статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 251 КУпАП, зазначаючи, що показання приладу TruCAM II LTI 20/20 є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Щодо використання приладу TruCAM у ручному режимі відповідач зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, тому сам факт його утримання працівником поліції не впливає на точність проведеної фіксації та не може свідчити про недопустимість отриманих результатів. Відповідач також зазначив, що файл відеозапису приладу TruCAM у момент фіксації швидкості додається до відзиву разом із документами на його використання. Крім того, відповідач заперечив доводи позивача щодо дорожніх знаків, вказавши, що дорожній знак 5.76 ПДР України «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів і належить до інформаційно-вказівних знаків. На думку відповідача, закон не зобов`язує встановлювати такі знаки перед кожною ділянкою, на якій використовуються засоби фото- чи відеофіксації порушень дорожнього руху. Узагальнюючи викладене, відповідач зазначив, що сумнівів щодо доведеності вини позивача, які б тлумачилися на його користь, немає, а зазначена у відзиві інформація та додані документи є вичерпними матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які були витребувані ухвалою суду про відкриття провадження. До відзиву відповідачем долучено, зокрема, довіреність представника, виписку з ЄДР, документи щодо TruCAM, лист ДУ «Центр інфраструктури та технологій МВС України», листи Держспецзв`язку та ДП «Укрметртестстандарт», посібник користувача TruCAM, відеозапис з нагрудного реєстратора, відеозапис із приладу TruCAM, фотоматеріал фіксації правопорушення та докази направлення відзиву стороні позивача.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій останній просив задовольнити позовні вимоги та зазначив, що відзив відповідача подано з пропуском строку, встановленого ухвалою суду від 12.05.2026. Позивач вказує, що ухвалу суду про відкриття провадження направлено сторонам через підсистему «Електронний суд» 12.05.2026, а тому граничний строк подання відзиву сплив 27.05.2026 включно. Водночас відзив відповідача направлено лише 29.05.2026, тобто після спливу встановленого судом строку, без клопотання про поновлення процесуального строку та без наведення поважних причин його пропуску. У зв`язку з цим представник позивача просила суд не враховувати відзив відповідача та вирішити справу за наявними матеріалами. Разом з тим у відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що доводи відповідача не спростовують обставин позовної заяви та не впливають на її обґрунтованість. Позивач повторно наголосив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого порушення, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення. На думку позивача, лише доказ фіксації, який долучений до постанови, а не сама постанова, може підтверджувати обставини та подію правопорушення. Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначив, що у графі 7 «До постанови додаються» постанови серії ЕНА №7086745 зазначено лише «камера 470652», при цьому відсутні відомості про долучення до постанови доказів фіксації правопорушення за допомогою пристрою TruCAM, а тому відеозапис із вказаного пристрою, на думку позивача, не може вважатися належним та допустимим доказом. Щодо вимірювання швидкості приладом, який не був стаціонарно розміщений, позивач зазначив, що відповідач не спростував доводи позову про відсутність нормативного врегулювання використання технічних засобів фіксації правопорушень шляхом використання приладу TruCAM у ручному режимі. Позивач вказує, що посилання відповідача на посібник користувача TruCAM II LTI 20/20 не є належним, оскільки такий посібник не є нормативно-правовим актом та не може встановлювати, змінювати або розширювати порядок фіксації адміністративних правопорушень, визначений законом. Також позивач повторно послався на окремі рішення апеляційних адміністративних судів щодо недопустимості використання приладу TruCAM у ручному режимі та зазначив, що відповідач не надав доказів стаціонарного розміщення лазерного вимірювача швидкості TruCAM і не заперечував, що прилад на момент фіксації перебував у руках працівника поліції. Щодо відсутності дорожнього знаку про здійснення відеофіксації позивач зазначив, що твердження відповідача про відсутність обов`язку встановлювати відповідні знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- чи відеофіксації порушень дорожнього руху, не відповідає чинному законодавству та судовій практиці.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 12 травня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання у справі, про що належим чином повідомлені сторони. Вказаною ухвалою у Департаменту патрульної поліції витребувано належним чином завірену копію адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, за наслідком розгляду якої було винесено спірну постанову серії ЕНА № 7086745 від 25.04.2026 року.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву та витребувані судом докази. Позивачем подано відповідь на відзив.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

З огляду на подані заяви, належне повідомлення учасників справи та достатність наявних у справі матеріалів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

25 квітня 2026 року командиром І роти 2 батальйону Полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві капітаном поліції Дринь Сергієм Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7086745, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови суть правопорушення полягає у тому, що 25 квітня 2026 року о 15 год 27 хв., в м. Києві по Шосе Столичне 101В км ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMV 330Е, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , перевищив встановлені обмеження швидкості більше як на 50 км/год, а саме рухався зі швидкістю109 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год, чим порушил пункт 12.4. Правил дорожнього руху України (порушення швидкісного режиму в населених пунктах), відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У постанові зазначено, що швидкість вимірювалася приладом TruCAM ТС008389, а також зазначені камери 478648, 470652.

З копії постанови вбачається, що позивачу роз`яснено права за статтею 268 КУпАП та строки оскарження за статтями 287-289 КУпАП, копію постанови ним отримано, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові.

З наданого відповідачем фотоматеріалу та відеозапису з приладу TruCAM вбачається фіксація транспортного засобу BMW 330E, державний номерний знак НОМЕР_1 , із зазначенням швидкості руху 109 км/год, дати, часу та інших технічних параметрів фіксації.

Відповідачем також надано відеозапис із нагрудного реєстратора працівника поліції 470652.

Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив позивачу причину зупинки транспортного засобу, повідомив про зафіксоване перевищення швидкості руху, продемонстрував результат вимірювання та розглянув справу про адміністративне правопорушення на місці.

Під час спілкування з працівником поліції позивач не висловлював заперечень щодо факту перевищення швидкості, не ставив під сумнів достовірність результатів вимірювання, не заявляв про несправність технічного засобу TruCAM, не просив здійснити повторне вимірювання, не заявляв клопотань про надання часу для залучення захисника, не просив відкласти розгляд справи та не висловлював заперечень щодо процедури розгляду справи.

На підтвердження правомірності використання технічного засобу TruCAM відповідачем надано документи щодо приладу TruCAM, зокрема посібник користувача TruCAM II LTI 20/20, лист ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019, експертний висновок Держспецзв`язку щодо лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20-20 TruCAM II, листи щодо чинності експертних висновків на період дії воєнного стану, а також інші документи, що стосуються технічної можливості використання вказаного засобу вимірювання.

З наданого посібника користувача TruCAM II LTI 20/20 вбачається, що вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів у ручному або автоматичному режимах, відноситься до мобільних або ручних дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху та використовується під час контролю швидкості транспортних засобів підрозділами Національної поліції.

У ручному режимі оператор сам обирає транспортний засіб, швидкість руху якого буде виміряна, при цьому можливий режим фото- та відеофіксації.

Із листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. У листі також зазначено, що алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки як у ручному, так і в автоматичному режимах.

Із експертного висновку Держспецзв`язку вбачається, що об`єктом експертизи є лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20-20 TruCAM II, розроблений компанією Laser Technology Inc. (США), а в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES.

З листів щодо чинності експертних висновків вбачається, що з урахуванням воєнного стану в Україні Адміністрацією Держспецзв`язку прийнято рішення продовжити термін дії експертних висновків на засоби технічного захисту інформації, строк дії яких закінчується з 24.02.2022, до кінця дії воєнного стану в Україні.

ІV. Застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП покладає на орган або посадову особу при розгляді справи про адміністративне правопорушення обов`язок з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа у його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Частиною першою статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі передбачені частиною четвертою статті 122 КУпАП.

Згідно з частинами другою та п`ятою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, у випадках, передбачених законом, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до частини 4 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, а також оскаржити постанову по справі.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

V. Мотиваційна оцінка та висновки суду.

Оцінюючи доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд виходить з того, що предметом перевірки у цій справі є правомірність постанови серії ЕНА №7086745 від 25.04.2026, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 122 КУпАП.

За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що Департаментом патрульної поліції доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, а доводи позивача не спростовують факту перевищення ним встановленого обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год.

Щодо доводів позивача про відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.

Суд погоджується із загальним твердженням позивача про те, що сама по собі постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може у всіх випадках вважатися єдиним та беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Разом з тим у цій справі суд досліджує не лише оскаржувану постанову, а сукупність наданих відповідачем доказів, у тому числі матеріали адміністративної справи, витребувані ухвалою суду, фотоматеріали, відеозапис із приладу TruCAM, відеозапис із нагрудного реєстратора поліцейського, а також документи щодо технічного засобу вимірювання швидкості. Таким чином, доводи позивача про те, що відповідач обґрунтовує правомірність постанови виключно самим фактом її винесення, не відповідають фактичному змісту матеріалів справи.

Судом встановлено, що надані відповідачем матеріали фіксації містять відомості про транспортний засіб, державний номерний знак, швидкість руху, час та технічний засіб фіксації. Такі відомості узгоджуються зі змістом постанови серії ЕНА №7086745 та не містять істотних суперечностей, які б ставили під сумнів сам факт зафіксованого перевищення швидкості.

Щодо доводів позивача про те, що у графі 7 постанови зазначено лише «камера 470652» та не вказано відеозапис із приладу TruCAM, суд зазначає наступне.

Оцінюючи законність постанови, суд виходить не лише з формального змісту окремої графи постанови, а з усіх матеріалів справи, які були наявні у суб`єкта владних повноважень та подані до суду на виконання ухвали про витребування доказів.

З відзиву відповідача та додатків до нього вбачається, що до суду надано файл відеозапису приладу TruCAM у момент фіксації швидкості, фотоматеріал фіксації правопорушення та відеозапис із нагрудного реєстратора. Вказані матеріали були предметом дослідження суду та підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами. Саме по собі зазначення у постанові номера нагрудної камери не виключає можливості дослідження судом інших матеріалів адміністративної справи, які були витребувані судом та надані відповідачем.

Щодо доводів позивача про недопустимість використання приладу TruCAM у ручному режимі, суд зазначає таке.

Позивач фактично пов`язує недопустимість результатів вимірювання швидкості з тим, що прилад TruCAM під час фіксації не був стаціонарно закріплений, а перебував у руках працівника поліції.

Суд не погоджується з таким висновком, оскільки із наданого відповідачем посібника користувача TruCAM II LTI 20/20 вбачається, що вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM II призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів у ручному або автоматичному режимах. У посібнику прямо зазначено, що вимірювач відноситься до мобільних або ручних дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху, а в ручному режимі оператор сам обирає транспортний засіб, швидкість руху якого буде виміряна.

Крім того, у листі ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 зазначено, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. У цьому ж листі зазначено, що алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортних засобів у межах максимально допустимої похибки як у ручному, так і в автоматичному режимах.

Отже, твердження позивача про те, що сам по собі факт перебування приладу TruCAM у руках працівника поліції автоматично виключає можливість використання результатів вимірювання як доказу, не узгоджується з технічною документацією приладу та наданими відповідачем документами.

Суд враховує, що позивач посилається на окремі постанови апеляційних адміністративних судів, у яких висловлено підхід щодо необхідності стаціонарного розміщення приладу TruCAM. Водночас суд зазначає, що наведені рішення ухвалені за наслідками оцінки конкретних фактичних обставин відповідних справ, не є рішеннями Верховного Суду та не містять обов`язкового для суду першої інстанції правового висновку про загальну заборону використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM у ручному режимі.

Крім того, наявність окремої апеляційної практики з протилежними висновками сама по собі не звільняє суд від обов`язку оцінити конкретні докази у конкретній справі.

У цій справі відповідачем надано не лише загальні посилання на можливість використання TruCAM, а й конкретні документи щодо приладу, матеріали фіксації правопорушення та відеозаписи, які суд оцінив у сукупності.

Позивачем не надано жодного доказу технічної несправності приладу TruCAM ТС008389, втручання у результати вимірювання, порушення цілісності файлів фіксації або недостовірності зафіксованих показників швидкості.

Посилання позивача на те, що посібник користувача не є нормативно-правовим актом, суд оцінює критично. Дійсно, посібник користувача не є нормативно-правовим актом, однак він є технічним документом, який містить інформацію щодо конструктивних можливостей приладу, режимів його роботи та порядку використання. Такий документ не встановлює юридичних норм, однак може враховуватися судом при оцінці технічних характеристик засобу вимірювання та доводів сторін щодо можливості його використання у ручному режимі.

Щодо доводів позивача про відсутність належних доказів чинності та допустимості використання приладу TruCAM, суд зазначає наступне.

Відповідачем надано експертний висновок Держспецзв`язку щодо лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20-20 TruCAM II, відповідно до якого в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES.

Також відповідачем надано листи щодо продовження чинності експертних висновків на період дії воєнного стану. Із цих документів вбачається, що Адміністрацією Держспецзв`язку прийнято рішення продовжити термін дії експертних висновків на засоби технічного захисту інформації, строк дії яких закінчується з 24.02.2022, до кінця дії воєнного стану в Україні.

Таким чином, доводи позивача щодо недопустимості використання приладу TruCAM з підстав відсутності належних документів щодо його застосування суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про відсутність дорожнього знаку про здійснення фото- чи відеофіксації, суд зазначає наступне.

Позивач посилається на те, що відповідачем не доведено належного інформування учасників дорожнього руху про здійснення контролю швидкості за допомогою технічних засобів.

Разом з тим, оскаржувана постанова винесена у зв`язку з перевищенням встановленого пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України обмеження швидкості руху в населеному пункті. Обов`язок водія дотримуватися встановлених Правилами дорожнього руху обмежень швидкості не залежить від наявності чи відсутності додаткового інформаційного знаку про можливість здійснення фото- чи відеофіксації. Інформаційний знак про здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху сам по собі не встановлює швидкісний режим та не звільняє водія від обов`язку дотримуватися обмеження швидкості, визначеного пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України.

Отже, навіть у разі сумнівів щодо наявності відповідного інформаційного знаку, така обставина сама по собі не спростовує факту руху транспортного засобу зі швидкістю 109 км/год у межах населеного пункту при дозволеній швидкості 50 км/год та не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 КУпАП.

Щодо доводів позивача про порушення права на захист, суд зазначає, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист є однією з істотних гарантій провадження у справах про адміністративні правопорушення. Разом з тим, для висновку про скасування постанови з підстав порушення права на захист суд має встановити не лише формальне посилання особи на статтю 268 КУпАП, а й реальне обмеження можливості особи скористатися передбаченими законом правами.

Із копії постанови вбачається, що позивачу роз`яснено права за статтею 268 КУпАП та строки оскарження за статтями 287-289 КУпАП, а копію постанови ним отримано під підпис.

Крім того, із дослідженого судом відеозапису з нагрудного реєстратора працівника поліції вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівник поліції повідомив позивачу причину зупинки, ознайомив його із суттю виявленого порушення та результатом вимірювання швидкості. Під час спілкування з працівником поліції позивач не заперечував фактичних обставин події, не ставив під сумнів достовірність результатів вимірювання швидкості, не заявляв про несправність приладу TruCAM, не просив надати час для залучення адвоката, не заявляв клопотань про відкладення розгляду справи, не просив ознайомити його з додатковими матеріалами та не висловлював заперечень щодо процедури розгляду справи на місці.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач мав реальну можливість висловити свою позицію, заявити клопотання, заперечити проти розгляду справи на місці чи просити про залучення правничої допомоги, однак таким правом не скористався.

Суд звертає увагу, що права, передбачені статтею 268 КУпАП, не можуть розглядатися як формальна підстава для скасування постанови за відсутності об`єктивних даних про те, що суб`єкт владних повноважень перешкоджав особі реалізувати такі права.

У цій справі матеріали не містять доказів того, що працівник поліції обмежував позивача у наданні пояснень, заявленні клопотань, ознайомленні з результатами вимірювання чи отриманні правничої допомоги.

Натомість доводи про порушення права на захист були сформульовані позивачем вже після винесення постанови та не узгоджуються з його поведінкою під час безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення, зафіксованою на відеозаписі.

Щодо доводів позивача про подання відзиву з пропуском строку, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Відзив відповідача сформовано в системі «Електронний суд» 29.05.2026, у зв`язку з чим позивач просить не враховувати його як поданий із пропуском строку.

Разом з тим суд враховує, що відзив та додані до нього матеріали надійшли до суду до початку розгляду справи по суті та до ухвалення рішення, були направлені стороні позивача, а позивач скористався правом подати відповідь на відзив, у якій детально виклав свої заперечення щодо доводів відповідача.

Крім того, значна частина матеріалів, долучених відповідачем до відзиву, була витребувана судом ухвалою про відкриття провадження у справі з метою повного та всебічного з`ясування обставин.

За таких обставин врахування судом відзиву та доданих до нього доказів не порушує права позивача на змагальність, рівність сторін та подання заперечень, оскільки позивач фактично реалізував право надати відповідь на відзив.

Водночас, навіть у разі вирішення справи за наявними матеріалами, суд не позбавлений обов`язку оцінити докази, витребувані судом з власної ініціативи та подані відповідачем на виконання ухвали суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до статті 90 КАС України, суд дійшов висновку, що вони у своїй сукупності підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом BMW 330E, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 109 км/год при дозволеній швидкості 50 км/год у межах населеного пункту, тобто перевищення встановленого обмеження швидкості руху більш як на 50 км/год.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення. Натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували зафіксовану швидкість руху транспортного засобу, свідчили про технічну несправність приладу TruCAM, недостовірність результатів вимірювання, втручання у файли фіксації або істотне порушення процедури розгляду справи, яке вплинуло чи могло вплинути на правильність прийнятого рішення.

Доводи позивача зводяться переважно до незгоди зі способом використання технічного засобу TruCAM та формальних зауважень щодо змісту постанови, однак не спростовують факту перевищення встановленої швидкості руху більш як на 50 км/год.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова серії ЕНА №7086745 від 25.04.2026 винесена уповноваженою посадовою особою, у межах наданих їй повноважень, на підставі належних та допустимих доказів, з дотриманням вимог КУпАП та Правил дорожнього руху України. Підстав для визнання її протиправною та скасування судом не встановлено.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262, 286 КАС України, статтями 7, 9, 122, 222, 245, 251, 258, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Сватко Ольга Василівна, до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного судового рішення - 16 червня 2026 року.

Головуюча суддя Н.В. Сердюк