Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №583/1434/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м.Суми

Справа №583/1434/26

Номер провадження 22-ц/816/2096/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Сізова Д. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом ЦУРКАНОМ Віктором Івановичем, на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2026 року, яка постановлена у місті Охтирка у складі судді Семенової О.С.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом ЦУРКАНОМ Віктором Івановичем, про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України АВРАМЕНКО Кароліни Ігорівни

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції

У березні 2026 року адвокат Цуркан Віктор Іванович в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з указаною скаргою, в якій з урахуванням заяви про залишення без розгляду частини вимог за скаргою, просив:

поновити строк звернення до суду зі скаргою;

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Авраменко Кароліни Ігорівни в межах виконавчого провадження АСВП № 79531690 по примусовому виконанню рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2025 у справі № 583/2607/25 щодо невиконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 у справі № 583/2607/25 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Охтирського міськрайонного суду Сумської області № 583/2607/25 від 22.09.2025, у відповідності до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», починаючи з дня настання відповідних обставин 11.03.2026, в тому числі з дня, коли державному виконавцю стало відомо про такі обставини 18.03.2026 - дня отримання заяви з ухвалою суду поштою від сторони виконавчого провадження – боржника.

Скаргу мотивував тим, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2025 № 583/2607/25 (2/583/1007/25) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 10.06.2025.

Постановою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 10.11.2025 року за заявою стягувача ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13.01.2026 року відкрите апеляційне провадження та одночасно зупинено дію рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2025 року.

Постановою Сумського апеляційного суду від 10.02.2026 змінено рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2025, визначено новий розмір аліментів - 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 10.06.2025.

За заявою ОСОБА_2 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 року виконавчий лист № 583/2607/26 був визнаний таким, що не підлягає виконанню. До Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України була надіслана заява від 14.03.2026 року про закінчення виконавчого провадження, підготувати розрахунок заборгованості за стягнення аліментів за період виконавчого провадження, скасувати застосовані заходи примусового характеру, застосувати наслідки виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 року.

Указана заява від 14.03.2026 була отримана органом державної виконавчої служби 18 березня 2026 року.

Станом на 23 березня 2026 року державним виконавцем не прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження відповідно до частини другої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Починаючи з 11 березня 2026 року (дати набрання рішенням суду законної сили) виконавчі дії примусового характеру продовжують застосовуватись.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Постановляючи указану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом статті 447-1 ЦПК України обов`язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника. Заява про закінчення виконавчого провадження була зареєстрована в канцелярії органу державної виконавчої служби 23 березня 2026 року.

Скарга на бездіяльність державного виконавця у цій справі до суду подана 24 березня 2026 року. З інформації про виконавче провадження №79531690 в Єдиному державні реєстрі виконавчих проваджень установлено, що заява адвоката Нежевело В.В. надійшла до державного виконавця 30 березня 2026 року, в цей же день було поновлено виконавче провадження, було припинено дії постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку, знято арешт з майна, закінчено виконавче провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Державним виконавцем не вчинялися дії на порушення прав боржниці, таких доказів суду не надано, на час розгляду скарги в судовому засіданні державним виконавцем усунуто порушення.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

02 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Цуркан В.І. подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильною оцінкою заявлених вимог та наданих доказів, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції безпідставно визнав установленими, невідповідність висновків суду установленим фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2026 року та ухвалити нове рішення по суті поданої скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до упереджений висновків про те, що заява про закінчення виконавчого провадження надійшла до державного виконавця 30 березня 2026 року. Натомість указана заява надійшла до відділу ДВС 18 березня 2026 року і протиправно не реєструвалась до 30 березня 2026 року. Про наявність обставин для закінчення виконавчого провадження державний виконавець знав і повинен був керуватись ухвалою суду від 23 лютого 2026 року щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Отримавши 23 березня 2026 року заяву, державний виконавець повинен був винести постанову про закінчення виконавчого провадження, але зволікав до 30 березня 2026 року. ОСОБА_2 без належних правових підстав з 11 по 30 березня 2026 року перебувала у статусі боржника із застосованими заходами примусового характеру, підстави застосування яких відпали з 11 березня 2026 року. У цьому полягали порушення права заявниці, якими суд першої інстанції знехтував.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Босенко М.М. подав 12 травня 2026 року через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, який ухвалою апеляційного суду від 16 червня 2026 року повернутий без розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2025 року у справі № 583/2607/25 (2/583/1007/25) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 10.06.2025.

22 вересня 2025 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області на підставі указаного рішення суду стягувачу було видано виконавчий лист.

10 листопада 2025 року постановою головного державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Авраменко К.І. було відкрито виконавче провадження № 79531690 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2025 року у справі № 583/2607/25 (а.с.27, 28).

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13.01.2026 № 583/2607/25 відкрите апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_2 та одночасно зупинено дію рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.08.2025 року (а.с.17, 18).

29 січня 2026 року головним державним виконавцем Авраменко К.І. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 79531690 на підставі пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» до вирішення питання по суті (а.с.20).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 №583/2607/25 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Охтирського міськрайонного суду Сумської області № 583/2607/25 від 22.09.2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 10 червня 2025 року (а.с.12).

15 березня 2026 року представником ОСОБА_2 – ОСОБА_5 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України була надіслана заява про закінчення виконавчого провадження (а.с.13,14).

23 березня 2026 року указана заява про закінчення виконавчого провадження була зареєстрована у Другому Правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с.47, 48).

30 березня 2026 року постановою головного державного виконавця Араменко К.І. закінчено виконавче провадження № 79531690 на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.62).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень (див. постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року в справі № 640/12384/21).

У пункті 9 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців є однією з засад виконавчого провадження.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17).

У своїй послідовній практиці Верховний Суд висновував, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18).

У справі, яка переглядається, установлено, що постановою головного державного виконавця Авраменко К.І. від 10 листопада 2025 року було відкрито виконавче провадження № 79531690 з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 серпня 2025 року у справі №583/2607/25.

11 березня 2026 року набрала законної сили ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 у справі №583/2607/25, якою визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Охтирського міськрайонного суду Сумської області № 583/2607/25 від 22.09.2025 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи стягнення з 10 червня 2025 року.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина друга статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Ураховуючи широкий перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, які наведені у частині першій статті 39 Закону України, законодавець у частині другій цієї норми передбачив два альтернативних варіанти визначення дня в який має бути державний виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Оскільки не всі юридичні факти стають відомі державному виконавцю у момент їх настання, тому закон у таких випадках зобов`язує державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження у день, коли він об`єктивно міг дізнатись про неї.

У справі, яка переглядається юридичним фактом, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов`язує закінчення виконавчого провадження, є набрання законної сили ухвалою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що відбулось 11 березня 2026 року.

При цьому не можна ототожнювати момент набрання законної сили ухвалою з моментом виникнення обов`язку виконавця винести відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанову про закінчення виконавчого провадження.

Сам по собі факт набрання ухвалою суду законної сили не означає автоматичного виникнення у державного виконавця обов`язку прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження саме цього дня. Такий обов`язок може бути реалізований лише після отримання державним виконавцем інформації про судове рішення, яке є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відомості про дату набрання судовим рішенням законної сили зазначаються відповідальним працівником суду і до дня отримання державним виконавцем копії відповідного судового рішення з даними про дату набрання ним законної сили останній об`єктивно не має можливості дізнатись про існування обставин для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

15 березня 2026 року копія ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 року з даними про набрання нею законної сили 11 березня 2026 року була надіслана представником боржниці ОСОБА_5 разом із заявою про закінчення виконавчого провадження до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра.

Заявником апеляційної скарги не доведено у порядку визначеному ЦПК України про те, що днем, коли державному виконавцю стало відомо про настання обставин для закінчення виконавчого провадження № 79531690 стосовно ОСОБА_2 є 18 березня 2026 року.

До матеріалів скарги, яка була подана до суду першої інстанції, докази отримання саме 18 березня 2026 року органом ДВС чи державним виконавцем надісланої представником Константиненко В.О. заяви про закінчення виконавчого провадження заявником скарги не були надані і відповідно місцевим судом під час розгляду скарги не досліджувались.

Додану до апеляційної скарги «копію відстеження за поштовим ідентифікатором 4003000430360» апеляційний суд не приймає та не досліджує у зв`язку із не доведенням апелянтом підстав прийняття судом цього доказу на стадії апеляційного перегляду, які визначені частиною третьою статті 367 ЦПК України.

Відповідно до наданої до суду першої інстанції копії заяви про закінчення виконавчого провадження остання була зареєстрована 23 березня 2026 року у Другому відділі Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра (а.с.47). Указана обставина правильно була установлена місцевим судом на підставі наданих суду доказів.

Натомість апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що за умови реєстрації указаної заяви як вхідної кореспонденції 23 березня 2026 року, саме цей день необхідно вважати днем, коли державному виконавцю стало відомо про обставину, яка є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Порядок документування діяльності з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та організації архіву у відділах державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України визначається Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил документи, що надходять до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця каналами електрозв`язку, поштою (телеграми, телефонограми, факсограми, факсимільні повідомлення, електронні документи), надаються особисто (у тому числі під час особистого прийому) або доставляються кур`єром, приймаються відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем або відповідальною особою приватного виконавця.

Відповідальна особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець (відповідальна особа приватного виконавця) у день надходження документа перевіряє правильність його адресування, цілісність конверта (пакета) та наявність у ньому документів і додатків до них (пункт 2 розділу ІІ Правил).

Реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється шляхом внесення відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем (відповідальною особою приватного виконавця) відомостей до Системи, крім виконавчих документів, виданих у формі електронних документів, реєстрація яких здійснюється у Системі автоматично (пункт 6 розділу ІІ Правил).

Зареєстровані в установленому цими Правилами порядку документи розглядаються керівником органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після дня їх надходження. Документи, розглянуті керівником органу державної виконавчої служби, повертаються з відповідною резолюцією відповідальній особі, яка здійснює їх передачу на виконання.

Факт передачі документів та отримання їх державним, приватним виконавцем фіксується шляхом проставлення відповідальною особою органу державної виконавчої служби, приватним виконавцем (відповідальною особою приватного виконавця) відмітки в Системі у журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції, реєстрації документів про відкриття виконавчого провадження, обліку виконавчих проваджень із зазначенням інформації про виконавця та дати передачі документа (пункт 8 розділу ІІ Правил).

Отже, системне тлумачення наведених вище приписів Правил дозволяє зробити висновок, що моментом, коли державному виконавцю стало відомо про відповідні обставини, є не день надходження документа до органу ДВС і не день його реєстрації, а день передачі документа державному виконавцю для виконання, який відповідно до пункту 8 Правил підлягає окремій фіксації.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13).

Заявником скарги не надано до суду першої інстанції належних доказів, які визначені пунктом 8 розділу ІІ Правил, на доведення тверджень скарги щодо отримання головним державним виконавцем Авраменко К.І. копії ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.02.2026 року з даними про набрання нею законної сили 11 березня 2026 року саме 23 березня 2026 року або раніше 30 березня 2026 року.

Зважаючи на викладене, виходячи з наявних матеріалів справи та того, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заяву про закінчення виконавчого провадження державний виконавець отримав 30 березня 2026 року, що також підтверджується даними АСВП (а.с.111) і цього ж дня було поновлено виконавче провадження, припинено дію застосованих обмежень і закінчено виконавче провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, апеляційний резюмує, що відсутні підстави для висновку про допущення головним державним виконавцем Авраменко К.І. оскаржуваної у цій справі бездіяльності.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала місцевого суду залишається без змін, підстави для розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Відповідно до статті 141 ЦПК України понесені ОСОБА_2 судові витрати, зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, покладаються на неї.

Керуючись вимогами статей 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом ЦУРКАНОМ Віктором Івановичем – залишити без задоволення.

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді А. П. Сидоренко

Д. В. Сізов