Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №127/7082/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/7082/26

Провадження № 33/801/588/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.

Доповідач: Ковальчук О. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Довгалюк Лесі Іванівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Також стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. на користь держави.

Не погодившись із постановленим рішенням, адвокат Довгалюк Л.І. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом проігноровано, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи не відповідають фактичним обставинам справи, складені з грубим порушенням вимог законодавства і є неналежними та недопустимими доказами на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння. Зазначає, що суд першої інстанції не спростував твердження сторони захисту про те, що працівниками поліції не дотримано вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», у якій передбачені виключні підстави, які надають право поліцейському зупинити транспортний засіб. Вважає, що працівник поліції просто перерахував визначені пунктом 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкції), ознаки алкогольного сп?яніння, які на його суб?єктивну думку, мала ОСОБА_1 , навіть не повідомивши про це самій ОСОБА_1 . Крім цього, вказує, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» є неналежним доказом, оскільки температура, зазначена на приладі, не відповідає фактичній температурі навколишнього середовища на момент здійснення огляду.

Апеляційний суд згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з огляду на таке.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 25.02.2026 о 01 год 34 хв у м. Вінниця по вул. Замостянська, 34, керувала транспортним засобом “Toyota C-HR”, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», результат огляду 0,89 %.

Це підтверджується наступними доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення № 600182 від 25.02.2026, у якому зафіксовано вказані вище обставини (а.с.2).

Квитанцією тестування приладом «Drager 7510», відповідно до якого результат тесту – алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 – 0,89 % (а.с.4).

Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Драгер», який проводився у зв`язку з виявленням у водія ознак алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя (а.с.5).

Диском із відеозаписом, на якому зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , вимоги працівників поліції пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, саме проходження ОСОБА_1 такого огляду та його результат (а.с.8).

Оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд не бачить підстав не довіряти вищезазначеним доказам, оскільки вони не спростовані матеріалами справи, у тому числі і доводами апеляційної скарги.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи не відповідають фактичним обставинам справи, складені з грубим порушенням вимог законодавства і є неналежними та недопустимими доказами на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння.

Так, із відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що обставини, зазначені у протоколі та долучених до нього додатках, відповідають фактичним обставинам, зафіксованим на відеозаписі.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою, він містить всі необхідні реквізити та його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП України. Долучені до протоколу квитанції тестування приладом «Drager 7510» та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Драгер» відповідають вимогам Інструкції.

Апеляційний суд також відхиляє доводи про те, що працівниками поліції не дотримано вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», у якій передбачені виключні підстави, які надають право поліцейському зупинити транспортний засіб.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

За приписами п.5 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.

Згідно з абзацом 3 п.8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року №573 (далі - Порядок), на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п. 5 Порядку комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення).

Загальновідомим та не потребує доведення є факт того, що на території України введено воєнний стан та комендантську годину. Так, у Вінницькій територіальні громаді комендантська година триває з 00:00 до 05:00. У цей час громадянам заборонено перебувати на вулиці та в інших громадських місцях, а також пересуватись пішки або будь-яким транспортом без спеціальної перепустки.

Як убачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_1 була зупинена працівниками поліції 25 лютого 2026 року о 01 год 34 хв, тобто під час комендантської години. Перепустки на право пересування в комендантську годину вона не надала.

Таким чином, рух особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на автомобілі в період обмежень, запроваджених комендантською годиною, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції. У зв`язку з цим зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції є правомірною.

Крім того, із вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 була зупинена працівниками поліції не тільки за керування транспортним засобом під час комендантської години, але й за порушення п. 10.5 Правил дорожнього руху, а саме за те, що, здіснивши поворот ліворуч, вона виїхала на зустрічну смугу.

Також надуманими є доводи скарги про те, що працівник поліції просто перерахував визначені пунктом 3 Інструкції ознаки алкогольного сп?яніння, які на його суб?єктивну думку, мала ОСОБА_1 , навіть не повідомивши про це останню.

Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з п. 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку)(п. 6 розділу І Інструкції).

Саме цими положеннями керуються працівники поліції при встановленні у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність таких ознак не є встановленням факту перебування особи в стані сп`яніння, а лише є підставою для проходження нею огляду у визначеному законом порядку. Саме проходженням такого огляду встановлюється факт наявності чи відсутності в організмі водія залишків алкогольних, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

З долученого до матеріалів справи відеозапису слідує, що під час спілкування з працівниками поліції у ОСОБА_1 виявили ознаки алкогольного сп`яніння. Поліцейські озвучили їх та запропонували водійці пройти огляд на місці зупинки, на що вона погодилася. Далі на відео відображено факт проходження ОСОБА_1 огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння, який виявився позитивним. Крім того, на відео ОСОБА_1 підтверджує факт вживання алкоголю, а саме - двох келихів вина та факт керування після вживання транспортним засобом, зазначивши, що вона їхала з ТЦК.

Також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду доводи апеляційної скарги про те, що результат огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» є неналежним доказом, оскільки температура, зазначена на приладі, не відповідає фактичній температурі навколишнього середовища на момент здійснення огляду.

Відповідно до роздруківки з приладу «Драгер» в графі «прилад температура» зазначено 12°C.

Відповідно до наданої суду довідки №992 01-379/992-03.01 від 31.03.2026 про погодні умови 25.02.2026, за даними спостереження авіаметеостанції Вінниця, показник температури станом на другу годину становить 2.0-2.1°C.

Водночас різниця між температурними показниками, вказаними в роздруківці газоаналізатора «Drager Alcotest 7510» під час проведення огляду, та фактичною температурою повітря 25 лютого 2026 року, на переконання апеляційного суду, не свідчить про несправність приладу, оскільки до початку огляду він перебував у транспортному засобі працівників поліції, температура повітря всередині якого могла відрізнятися від температури ззовні. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що прилад «Drager» не є пристроєм для вимірювання температури повітря.Відповідно, його поточна робоча температура може відрізнятися від зовнішніх погодних умов. Тобто температура навколишнього середовища не збігатиметься з показником температури приладу, що жодним чином не впливає на результати тестування і не свідчить про його несправність.

Крім того, як убачається з досліджених судом матеріалів, будь-яких заперечень щодо проведеного огляду, а також зауважень щодо дій поліцейських від ОСОБА_1 не надходило. Окремого бажання пройти повторний огляд, у тому числі в медичному закладі, ОСОБА_1 не заявляла. З огляду на це, посилання сторони захисту на те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти повторний огляд у медичному закладі, направлення на такий огляд не видали та не доставили її для проходження огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я, є неспроможними й такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, і розцінюються апеляційним судом як спосіб захисту з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.

Зрештою, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об`єктивно дослідив матеріали справи та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Обставини, які б виключали провадження в справі відповідно до ст. 247 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.

Стягнення призначено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП та у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Довгалюк Лесі Іванівни в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ковальчук