Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №500/7001/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/7001/24 пров. № А/857/15864/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (суддя Подлісна І.М., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 500/7001/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він, ОСОБА_1 30.08.2024 прибув до пункту контролю «Львів» з метою перетину державного кордону України як особа, що здійснює супровід своєї дружини ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 ), яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, на підставі абзацу 3 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Позивачем надано для перевірки такі документи: паспорт для виїзду за кордон ОСОБА_1 ; паспорт для виїзду закордон ОСОБА_3 ; витяги з Державного реєстру територіальної громади № 2024/009992342 ОСОБА_3 та № 2024/009992567 ОСОБА_1 , згідно яких вказані особи проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; посвідчення серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 09.07.2024 р. зареєстрували шлюб; довідку № 2534, видану 12.09.2022 Західноукраїнським національним університетом аспіранту Сидорчуку Р.В., що він зарахований в аспірантуру на денну форму навчання з 01.09.2022; довідку № 703, видану 20.09.2022 Західноукраїнським національним університетом військовозобов`язаному ОСОБА_1 , згідно якої строк закінчення ним аспірантури закладу освіти 31.08.2026; довідку про здобувача освіти від 12.06.2024 № 64497; Витяг № 255072-05062024 з єдиного державного реєстру військовозобов`язаних від 05.06.2024, згідно якого ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 31.08.2026 року.

Рішенням про відмову у перетинанні державного кордону України (через пункт контролю «Львів») від 30.08.2024, яке прийняте начальником 3 групи інспекторів 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 , відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 через відсутні підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану.

Разом із тим, у цьому рішенні чітко не зазначено підстави відмови в перетинанні державного кордону України та не вказано конкретно, якого саме документу не було надано для наявності підстав законного перетинання кордону.

ОСОБА_1 не погодився з рішенням про відмову у перетинанні державного кордону України (через пункт контролю «Львів») від 30.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 через його протиправність.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , прийняте 30.08.2024 начальником 3 групи інспекторів 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 .

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 сплачений судовий збір в розмірі 968 грн (дев`ятсот шістдесят вісім) 96 копійок.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив представнила Військова частина НОМЕР_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про відмову в задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, дійсно 30.08.2024 ОСОБА_1 прибув до пункту контролю «Львів» з метою перетину державного кордону України як особа, що здійснює супровід своєї дружини ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, на підставі абзацу 3 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Позивачем надано для перевірки такі документи: паспорт для виїзду за кордон ОСОБА_1 ; паспорт для виїзду закордон ОСОБА_3 ; витяги з Державного реєстру територіальної громади № 2024/009992342 ОСОБА_3 та № 2024/009992567 ОСОБА_1 , згідно яких вказані особи проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; посвідчення серії НОМЕР_2 , згідно якого ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 09.07.2024 р. зареєстрували шлюб; довідку №2534, видану 12.09.2022 Західноукраїнським національним університетом аспіранту Сидорчуку Р.В., що він зарахований в аспірантуру на денну форму навчання з 01.09.2022; довідку №703, видану 20.09.2022 Західноукраїнським національним університетом військовозобов`язаному ОСОБА_1 , згідно якої строк закінчення ним аспірантури закладу освіти 31.08.2026; довідку про здобувача освіти від 12.06.2024 р. № 64497; Витяг № 255072-05062024 з єдиного державного реєстру військовозобов`язаних від 05.06.2024 р., згідно якого ОСОБА_1 має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 31.08.2026 року.

Рішенням про відмову у перетинанні державного кордону України (через пункт контролю «Львів») від 30.08.2024, яке прийняте начальником 3 групи інспекторів 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) НОМЕР_4 Прикордонного карпатського загону Державної прикордонної служби України капітаном ОСОБА_2 , відмовлено у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 через відсутні підстави для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану.

В оскаржуваному рішенні не зазначено конкретної підстави для відмови в перетинанні державного кордону України та не вказано, якого саме документу не було надано для законного перетину кордону.

Незгода позивача з таким рішенням, стала підставою для звернення до суду.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, за правилами ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причини відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Згідно з вимогами Закону України "Про прикордонний контроль" повноваженнями щодо надання особам, у тому числі й громадянам України призовного віку, дозволу на перетинання державного кордону України надані уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України (статті 3, 6).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №469/2024 від 23.07.2024 строк дії воєнного часу продовжувався.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38,39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону №389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що статтею 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року № 3857-XII, визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

При цьому п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року № 57, передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року № 57, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність.

Системний аналіз вищенаведених правових норм, дає підставу вважати, що право виїзду за межі України в умовах воєнного стану мають особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність.

У спірному випадку, на підтвердження свого права перетину державного кордону України в умовах введення воєнного стану на підставі абзацу 3 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року № 57, позивачем було надано усі необхідні документи, що підтверджували родинні зв`язки між позивачем та ОСОБА_3 , а також її інвалідність.

Позивач, який супроводжував свою дружину – особу з інвалідністю 3 групи, надавши усі необхідні документи, мав правомірні очікування на перетин державного кордону України.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, Держприкордонслужба та її службові особи здійснюють свою діяльність як суб`єкти владних повноважень, а отже їх діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.

Зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України", заява № 29979/04, від 20.10.2011.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, від 25 листопада 2008 року, "Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

У свою чергу, невиконання встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості актів індивідуальної дії призводить до їх протиправності.

Давши належну юридичну оцінку рішенню 7 Прикордонного карпатського загону Державної прикордонної служби України про відмову в перетинанні державного кордону України на виїзд з України громадянину України ОСОБА_1 , яке прийняте 30.08.2024 начальником 3 групи інспекторів 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що таке рішення прийняте не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; тобто, необґрунтовано, а тому є незаконним.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 308,311,315,316,321,328 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року в справі № 500/7001/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар