Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №500/1381/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/1381/25 пров. № А/857/34313/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року (суддя - Баб`юк П.М., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного рішення - 09.07.2025),

в адміністративній справі №500/1381/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України,

про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач-1), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 17.12.2024 про опис майна платника податків ОСОБА_1 у податкову заставу, та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 07.03.2025.

Ухвалою суду першої інстанції від 13.03.2025 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державну податкову службу України (далі - відповідач-2).

Відповідач-1 позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву (пояснення). Просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що передумовою прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податків у встановлені законом строки. Однак, оскаржуване рішення не містить жодних підстав його прийняття, не містить відомостей про наявність чи відсутність податкового боргу у позивача, не містить відомостей про розмір такого бору, не містить відомостей про підстави нарахування такого боргу, несплату його у встановлений строк, посилання на податкове повідомлення-рішення, яким встановлено грошове зобов`язання, податкову вимогу про сплату грошового зобов`язання тощо. Тому вважає апелянт необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 17.12.2024 про опис майна. Також вказує апелянт на те, що разом із оскаржуваним рішенням позивач отримав лист Головного управління ДПС у Тернопільській області від 17.12.2024 №25666/6/19-00-13-03 із вимогою подати управлінню перелік ліквідного майна та прибути до управління для опису такого майна. У даному листі також вказано, що станом на 17.12.2024 податковий борг позивача складає 264171,87 гривень, а не суму реально існуючого станом на 17.12.2024 боргу - 10829,87 грн. Таким чином, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що є підставою для його скасування.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 09.07.2025 у справі №500/1381/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області як платник податків.

У зв`язку із наявністю у позивача податкового боргу, ГУ ДПС у Тернопільській області в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу від 16.04.2024 року №0002545-1303-1900, яку надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 23.04.2024.

Також, у зв`язку із наявністю податкового боргу у позивача контролюючим органом прийнято рішення від 17.12.2024 №25666/6/19-00-13-03 про опис майна у податкову заставу, яке направлено на адресу платника та вручено йому 26.12.2024 (а.с. 4).

Позивач не погоджуючись з вищезгаданим рішенням про опис майна у податкову заставу, оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, якою за результатом розгляду скарги позивача прийнято рішення №6615/6/99-00-06-03-03-06 від 07.03.2025 про залишення без змін рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 17.12.2024 року, а скаргу - без задоволення (а.с. 15).

Не погоджуючись із рішеннями відповідачів та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 ПК України, кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

У розглядуваній справі судом встановлено, що у зв`язку з несплатою податкового боргу, який виник на підставі винесеної відповідачем податкової вимоги від 16.04.2024 року №0002545-1303-1900 було прийнято рішення про опис майна позивача в податкову заставу від 17.12.2024 №25666/6/19-00-13-03.

Між тим положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України регламентовано, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами передбаченими пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 ст. 87 ПК України).

Між тим положеннями статті 88 ПК України врегульовано зміст податкової заставки.

Так, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Як визначено пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

При цьому згідно з абзацом 1 пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно з пунктом 89.4 статті 89 ПК України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право залучати до опису майна платника податків не менш як двох понятих.

Відповідно до пункту 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п. 92.3 ст. 92 ПК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з даними ІКС ДІІС, станом а 16.04.2024 у позивача обліковувався податковий борг у загальній сумі 153956,87 грн, в тому числі: - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, (ККДБ 18010200) на загальну суму 4901,87 грн; - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, (ККДБ 18010300) на загальну суму 149055,00 грн, який виник на підставі таких ППР від 25.11.2023: №0793549-2407-1915-UA61040050000096355; №0777290-2407-1915-UA61040050000096355; №0777291-2407-1915-UA61040050000096355; №0793545-2407-1915-UA61040250000021345; №0793550-2407-1915-UA61040250000021345; №0793548-2407-1915-UA61040250000021345.

Як уже зазначалося вище, керуючись положенням п. 59.1 ст. 59 Кодексу, ГУ ДПС у Тернопільській області в автоматичному режимі було сформовано податкову вимогу від 16.04.2024 №0002545-1303-1900, яку надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та вручено 23.04.2024.

Також, 17.06.2024 відбуло збільшення податкового боргу відповідно до ППР від 26.03.2024: №0058326-2407-1915-UA61040050000096355; №0058324-2407-1915-UA61040050000096355; №0058325-2407-1915-UA61040250000021345.

Щодо доводів апелянта про те, що у провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває справа №500/6378/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих Головним управлінням ДПС у Тернопільській області від 25.11.2023 №0777290-2407-1915-UA61040050000096355; від 25.11.2023 №0777291-2407-1915-UA61040050000096355; від 26.03.2024 №0058326-2407-1915-UA61040050000096355, тому грошові зобов`язання за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженими, то колегія суддів враховує наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що на момент прийняття ГУ ДПС у Тернопільській області рішення про опис майна у податкову заставу від 17.12.2024 №25666/6/19-00-13-03, у позивача був наявний податковий борг по платежах: - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (Козлівська ТГ) нарахований відповідно до ППР від 25.11.2023 №0793545-2407-1915-UA61040250000021345 на суму 395,71 грн, №0793550-2407-1915-UA61040250000021345 на суму 544,59 грн, №0793548-2407-1915-UA61040250000021345 на суму 402,16 грн та від 26.03.2024 року №0058325-2407-1915-UA61040250000021345 на суму 561,35 грн; - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (Білецька ТГ) нарахований відповідно до ППР від 25.11.2023 №0793549-2407-1915-UA61040050000096355 на суму 4395,41 грн та від 26.03.2024 №0058324-2407-1915-UA61040250000021345 на суму 4530,65 грн..

При цьому, вказаний податковий борг протягом 2025 року сплачується позивачем добровільно з порушенням граничних термінів сплати узгоджених зобов`язань (востаннє 24.03.2025 року згідно платіжного доручення №@2PL117732).

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини, тому рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 17.12.2024 №25666/6/19-00-13-03 про опис майна платника податків ОСОБА_1 у податкову заставу є законним, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнати протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 07.03.2025, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, пунктом 1 розділу ІХ Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 (далі - Порядок №916), передбачено, що контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Згідно п. 2 розділу ІХ Порядку №916, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що до предмета доказування у справах щодо визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу належать обставини існування на час прийняття оскаржуваного рішення передумов для його прийняття, а саме: наявність узгодженого грошового зобов`язання; момент виникнення податкового боргу, що має бути належним чином відображено в інформаційно-телекомунікаційній системі податкового органу; чи перевищує сума податкового боргу суму, встановлену пунктом 11 розділу І Порядку №586. За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 47 КАС України, ці обставини підлягають перевірці у тому випадку, якщо позов обґрунтований посиланням на такі підстави.

З матеріалів справи видно та не спростовано доводами апеляційної скарги те, що на момент прийняття ГУ ДПС у Тернопільській області рішення про опис майна у податкову заставу від 17.12.2024 №25666/6/19-00-13-03, у позивача був наявний податковий борг по платежах: - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (Козлівська ТГ); - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості (Білецька ТГ).

Крім цього, судом не встановлено, що ДПС України приймаючи рішення про результати розгляду скарги від 07.03.2025 №6615/6/99-00-06-03-03-06 не дотримано норм Податкового кодексу України, а також вимог Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та іншими особами та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 року №916 (зі змінами).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Такий висновок суду не спростований доводами апеляційної скарги позивача і така є необґрунтованою по суті спірних правовідносин.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року в адміністративній справі №500/1381/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

В. О. Кушнір