Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №380/14323/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14323/25 пров. № А/857/15097/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 380/14323/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

місце ухвалення судового рішення м. Львів

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїАндрусів У. Б.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 380/14323/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.06.2025 №133950017762 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.04.2023 до 31.05.2025 та до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 30.11.2023 до 11.04.2025 на відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 04.06.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку на дату звернення. Крім того зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах визначав саме Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2 з моменту набрання законної сили Законом України №2148-VІІІ від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» - з 11.10.2017, а тому рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», яке виникло у період до 11.10.2017. Вважає безпідставним покликання позивачки на рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020, так як норми п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на час розгляду заяви позивачки є чинними (не визнані неконституційними та не скасовані). Зазначає, що до страхового стажу не врахований період роботи з 01.04.2023 по 31.05.2025, оскільки відсутня сплата страхових внесків. До пільгового стажу роботи на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 не врахований період роботи з 30.11.2023 по 11.04.2025 згідно довідки №63 від 11.04.2025, оскільки до наказу про атестацію №409 від 30.11.2018 відсутній перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням та згідно відомостей Державного реєстру застрахованих осіб відсутня сплата страхових внесків. Крім наведеного, зазначає, що суд втрутився у дискреційні повноваження відповідача.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, та порушує право позивачки на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. Тому таке рішення суд визнав протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 (прізвище до одруження ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою, виданою Вищим професійним училищем №11 м. Червонограда від 21.05.2025 №111, ОСОБА_3 навчалася у ПТУ №67 м. Червонограда Львівської області з 01.09.1987 (наказ №33 від 01.09.1987) по 28.06.1990 (наказ №26-к від 20.06.1990) за професією «Слюсар механоскладальних робіт».

Відповідно до довідки від 09.05.2025 № 112, виданої Публічним акціонерним товариством «Зміна», ОСОБА_3 працювала на заводі «Зміна» з 26.07.1990 (наказ № 452 від 26.07.1990) до 15.08.1996 (наказ № 593 від 15.08.1996).

Довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії від 09.05.2025 № 111 Публічного акціонерного товариства «Зміна» підтверджено нарахування заробітної плати за період з липня 1990 року до червня 1993 року, яка враховується при обчисленні пенсії ОСОБА_3 .

Згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 , позивачка має такий трудовий стаж:

- з 01.09.1987 до 26.07.1990 навчалася в ПТУ-67 м. Червоноград;

- 26.07.1990 прийнята на роботу слюсарем миханоскладальних робіт 3-го розряду в цех 03 на заводі «Зміна»;

- 15.08.1996 звільнена за власним бажанням;

- 24.09.1997 прийнята ученицею гірничої робітниці шахтної поверхні на Державного відкритого акціонерного товариства Шахта «Червоноградська» ВАТ Державна холдинова компанія «Львіввугілля»;

- 04.02.1998 переведена гірничою робітницею шахтної поверхні 3-го розряду на дільниці шахтного транспорту.

24.12.2002 ДВАТ "Шахта «Червоноградська» ДХК «Львіввугілля» реорганізовано на відокремлений підрозділ «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля», що підтверджується довідкою №79 від 17.03.2022.

За змістом довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.04.2025 №63, виданої відокремленим підрозділом «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля», ОСОБА_1 працює повний робочий день на ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля».

За період з 04.02.1998 до 06.02.2003 (05 р. 00 міс. 03 дні) виконувала відкриті гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою: гірник зайнятий на виробничій ділянці, що передбачена Списком 2 розділу 1 позиція 2010100а-11709, згідно постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, код КП 9311. Підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010.

За період з 07.02.2003 до 02.08.2016 (13 р. 06 міс. 24 дні) виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою: гірник зайнятий на виробничій дільниці, що передбачена Списком 2 розділу 1 підрозділ 1 позиція 1.1.а-3б, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, код КП 9311. Підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010.

За період з 03.08.2016 по даний час по 11.04.2025 (08 р. 08 міс.09 днів) виконувала відкриті гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою: гірник зайнятий на виробничій дільниці, що передбачена Списком 2 розділу 1 підрозділ 1, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016, код КП 9311. Підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010.

Підстава для видачі: накази: №18-к від 04.02.1998, особові рахунки з лютого 1998 по даний час квітень 2025 року, карточка форми П-2.

Згідно наказів № 563 від 13.12.1996, № 616 від 31.12.1999, № 525 від 31.12.2003, № 1037 від 04.12.2008, № 845 від 03.12.2013, № 409 від 30.11.2018, № 296 від 30.11.2023 по ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» проведена атестація робочих місць за умовами праці і вказана посада дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до наказу № 563 від 31.12.1996 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, зокрема згідно Списку № 2, в якому вказано професію – «гірник поверхні».

Згідно з наказом № 616 від 31.12.1999 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, зокрема згідно Списку № 2, у якому вказано професію – «гірничий робітник».

За змістом наказу № 525 від 31.12.2003, на Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, зокрема згідно Списку № 2, в якому вказано професію – «гірничий поверхневий».

Відповідно до наказу № 1037 від 04.12.2008 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, зокрема згідно Списку № 2, в якому вказано професію – «гірник».

Згідно з наказом № 845 від 03.12.2013 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, зокрема згідно Списку № 2, в якому вказано професію – «гірник».

За змістом наказу № 409 від 30.11.2018 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням. Відповідно до переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників ВП «Шахта» «Червоноградська» згідно Списку № 2, в якому вказано професію – «гірник, зайнятий на виробничій дільниці» (ДШТ, техкомплекс, ВТК).

Відповідно до наказу № 296 від 30.11.2023 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, зокрема згідно Списку № 2, в якому вказано професію – «гірник, зайнятий на поверхні шахти».

04.06.2025 позивачка через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів заяву розглянуло ГУ ПФУ в Житомирській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області від 12.06.2025 №133950017762 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

За змістом рішення: «Вік заявника 53 роки 07 місяців 27 днів.

Страховий стаж особи становить 36 років 05 місяців 28 днів.

Пільговий стаж роботи на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 становить 20 років 09 місяців 18 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу враховані всі періоди трудової діяльності.

Згідно відомостей Державного реєстру застрахованих осіб до страхового стажу не врахований період роботи з 01.04.2023 по 31.05.2025, оскільки відсутня сплата страхових внесків.

До пільгового стажу роботи на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 не врахований період роботи з 30.11.2023 по 11.04.2025 згідно довідки №63 від 11.04.2025, оскільки до наказу про атестацію №409 від 30.11.2018 відсутній перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням та згідно відомостей Державного реєстру застрахованих осіб відсутня сплата страхових внесків.

Особа матиме право на пенсійну виплату за наданими документами 08.10.2026.

Працює.

Враховуючи викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення №133950017762 від 12 червня 2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах гр. ОСОБА_1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з недосягненням пенсійного віку на дату звернення».

Позивач вважаючи вказане рішення протиправним і таким, що порушує її права, звернулася з цим позовом до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Так, 09.07.2003 року було ухвалено Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Надалі, 03.10.2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" щодо підвищення на 5 років стажу роботи, який дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

За конституційним поданням народних депутатів України Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" перевірявся на відповідність Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі 1-5/2018 (746/15) (далі Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила наступне:

Законом № 213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-XII, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.

Правовідносини у цій справі схожі справі № 360/3611/20, а тому суд не знаходить підстав для неврахування вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.

Матеріалами справи стверджується, що на момент звернення за призначенням пенсії на пільгових умовах, вік заявника становив 53 роки. Відтак ОСОБА_1 досягла необхідного віку для призначення пенсії за Списком № 2.

Предметом спору у цій справі є не зарахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи з 01.04.2023 по 31.05.2025, оскільки відсутня сплата страхових внесків, а також не зарахування до пільгового стажу роботи на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 періоду роботи з 30.11.2023 по 11.04.2025 згідно довідки №63 від 11.04.2025, оскільки до наказу про атестацію №409 від 30.11.2018 відсутній перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням та згідно відомостей Державного реєстру застрахованих осіб відсутня сплата страхових внесків.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).

Пунктом 1 Порядку №383 передбачено, що згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список № 1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-ІV за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.

Цей Порядок регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» ст. 13 та ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пунктів 3, 10 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 .

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 ( далі-Порядок № 637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , позивачка має такий трудовий стаж:

- з 01.09.1987 до 26.07.1990 навчалася в ПТУ-67 м. Червоноград;

- 26.07.1990 прийнята на роботу слюсарем миханоскладальних робіт 3-го розряду в цех 03 на заводі «Зміна»;

- 15.08.1996 звільнена за власним бажанням;

- 24.09.1997 прийнята ученицею гірничої робітниці шахтної поверхні на Державного відкритого акціонерного товариства Шахта «Червоноградська» ВАТ Державна холдинова компанія «Львіввугілля»;

- 04.02.1998 переведена гірничою робітницею шахтної поверхні 3-го розряду на дільниці шахтного транспорту.

24.12.2002 ДВАТ "Шахта «Червоноградська» ДХК «Львіввугілля» реорганізовано на відокремлений підрозділ «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля», що підтверджується довідкою №79 від 17.03.2022.

За змістом довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.04.2025 №63, виданої відокремленим підрозділом «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля», ОСОБА_1 працює повний робочий день на ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля».

За період з 04.02.1998 до 06.02.2003 (05 р. 00 міс. 03 дні) виконувала відкриті гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою: гірник зайнятий на виробничій ділянці, що передбачена Списком 2 розділу 1 позиція 2010100а-11709, згідно постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994, код КП 9311. Підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010.

За період з 07.02.2003 до 02.08.2016 (13 р. 06 міс. 24 дні) виконувала гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою: гірник зайнятий на виробничій дільниці, що передбачена Списком 2 розділу 1 підрозділ 1 позиція 1.1.а-3б, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, код КП 9311. Підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010.

За період з 03.08.2016 по даний час по 11.04.2025 (08 р. 08 міс.09 днів) виконувала відкриті гірничі роботи на поверхні шахти за професією, посадою: гірник зайнятий на виробничій дільниці, що передбачена Списком 2 розділу 1 підрозділ 1, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016, код КП 9311. Підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010.

Підстава для видачі: накази: №18-к від 04.02.1998, особові рахунки з лютого 1998 по даний час квітень 2025 року, карточка форми П-2.

Так, підставою для відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.04.2023 по 31.05.2025 слугувало те, що відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Колегія суддів зазначає, що внаслідок невиконання ВП «Шахта «Червоноградська» Державного підприємства «Львіввугілля» обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до ПФУ, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Сплата страхувальником страхових внесків до ПФУ є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску.

Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску, так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за не нарахування страхового внеску покладено також на нього.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та сплати страхових внесків, а отже не нарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Вказане узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.10.2019 по справі №683/1814/16-а, від 23.03.2020 по справі №535/1031/16-а, від 26.03.2020 по справі №299/3616/16-а, від 02.08.2022 по справі №560/4616/20, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Щодо не зарахування до пільгового стажу роботи на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 періоду роботи з 30.11.2023 по 11.04.2025 згідно довідки №63 від 11.04.2025, оскільки до наказу про атестацію №409 від 30.11.2018 відсутній перелік робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням, то колегія суддів зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, який підлягає врахуванню колегією суддів відповідно до ст.242 КАС України.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» видало довідку від 11.04.2025 № 63 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, відповідно до якої ОСОБА_1 працює повний робочий день на ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» і за період з 03.08.2016 по даний час по 11.04.2025 (08 р. 08 міс.09 днів) виконувала відкриті гірничі роботи на поверхні шахти за професією: гірник зайнятий на виробничій дільниці, що передбачено Списком 2 розділу 1 підрозділ 1, згідно Постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 р., код КП 9311. Підстава: Класифікатор професій ДК 003-2010. У довідці зазначено, що згідно наказів, зокрема, № 409 від 30.11.2018, № 296 від 30.11.2023 по ВП «Шахта «Червоноградська» ДП «Львіввугілля» проведена атестація робочих місць за умовами праці і вказана посада дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до наказу від 30.11.2018 № 409 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням. Відповідно до переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників ВП «Шахта» «Червоноградська» згідно Списку № 2, у якому вказано професію – «гірник, зайнятий на виробничій дільниці» (ДШТ, техкомплекс, ВТК).

Згідно з наказом № 296 від 30.11.2023 на Відокремленому підрозділі «Шахта «Червоноградська» затверджено перелік робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням, зокрема згідно Списку № 2, в якому вказано професію – «гірник, зайнятий на поверхні шахти».

Наведене свідчить про те, що цими наказами проведено атестацію робочих місць за умовами праці і вказані професії і посади, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Отже, спірний період роботи з 30.11.2023 до 11.04.2025 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.06.2025 №133950017762 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про втручання у його дискреційні повноваження, колегія суддів зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2019 у справі № 817/864/18 та від 11 листопада 2019 у справі № 818/960/17.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2019 у справі № 0640/4248/18 та від 08 листопада 2019 у справі №420/914/19.

Таким чином, покликання апелянта на те, що задоволення зазначеної вище позовної вимоги є втручанням у дискреційні повноваження Пенсійного фонду не заслуговує на увагу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі № 380/14323/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос