Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №465/4610/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/4610/26

3/465/2307/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

16.06.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №134141 від 06.05.2026 у період з березня 2026р. по квітень 2026р. близько 8:30 за місцем проживання АДРЕСА_1 громадянка ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилась від передбачених законодавством обов`язків щодо виховання своєї дитини. ОСОБА_1 не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не забезпечила формування у сина поваги до оточуючих, стриманості та дисципліни, не реагувала на неодноразові скарги педагогічного колективу та не сприяла формування у дитини моральних цінностей, відповідального ставлення до навчання і правил співжиття у колективі. Внаслідок цього її син протягом березня 2026 року по квітень 2026 року у ліцей міжнародних відносин імені Василя Стуса Львівської міської ради систематично зривав уроки: вигукує назовні слова, копає м`яч по класу, відволікає інших учнів розмовами, вмикає відео на телефоні, забирає особисті речі у однокласників, кидає пляшками в дітей, насміхається з учнів, плює в однокласників, однак це немає систематичності. Не дає можливості вчителю викладати навчальний матеріал, чим перешкоджав навчальному порядку та позбавляв однокласників можливості повноцінно здобувати загальну середню освіту. Зазначені дії мають ознаки дрібного хуліганства, передбаченого статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також порушують громадський порядок та спокій громадян. Оскільки ОСОБА_2 не досяг віку з якого настає адміністративна відповідальність відповідальності, притягуються його мати ОСОБА_1 , яка не забезпечила належного виховання сина, чим порушила вимоги статті 150, 151, 152 Сімейного кодексу України, статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» та статтю 55 Закону України «Про освіту», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини не визнала. Зазначила, що її син є гіперактивним. Вона вживає заходів щодо його виховання, проводить із сином виховні бесіди, відвідує психолога, невропатолога та вживає всіх заходів щодо належного виховання сина, навчання, а також здоров`я, а тому просить закрити провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, судом вжито усіх необхідних заходів для повного та всебічного з`ясування обставин справи, підстав для скерування справи для додаткового оформлення суддя не вбачає та вважає, що судом були застосовані всі можливі заходи, передбачені законодавством, для забезпечення доказів у справі і їх витребуванні, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи тривалий розгляд справи та закінчення строків притягнення до адміністративної відповідальності, вважає, що слід вирішити справу в межах тих доказів, які були надані до протоколу про адміністративне правопорушення.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, склад адміністративного правопорушення включає в себе об`єкт, суб`єкт, об`єктивну та суб`єктивну сторони.

Диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП передбачає ухилення батьків або осіб, що їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки, що пропагують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону; складаються умови, які загрожують життю та здоров`ю неповнолітнього; мають місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу і без нього.

Так, у ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 134141 від 06 травня 2026 року, відеозапис з нагрудних камер поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, рапорт інспектора відділу «Служба освітньої безпеки» УПП у Львівській області ДПП від 06.05.2062 ОСОБА_3 , характеристику ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_2 , психолого - педагогічну характеристику на учня ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_4 від 01.05.2026, пояснення ОСОБА_5 від 04.05.2026, пояснення ОСОБА_6 від 01.05.2026, пояснення ОСОБА_7 від 04.05.2026, пояснення ОСОБА_8 від 05.05.2026, пояснення ОСОБА_9 від 05.05.2026, пояснення ОСОБА_10 від 28.04.2026, пояснення ОСОБА_11 від 28.04.2026, пояснення ОСОБА_12 від 28.04.2026, пояснення ОСОБА_13 від 29.04.2026, пояснення ОСОБА_14 від 29.04.2026.

У судовому засіданні ОСОБА_1 долучено моніторинг стану розвитку та навчальних досягнень ОСОБА_2 , електроенцефалограми від 24.11.2024, 26.11.2024, консультаційний висновок дитячого психіатра від 25.05.2026, консультаційний висновок дитячого лікаря невролога, висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 04.07.2025.

Разом з тим, у матеріалах справи будь-які відсутні належні, допустимі та достатні докази ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого малолітнього сина, тобто доказів вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є дитиною з особливими освітніми потребами, перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом: розлад уваги та гіперактивність за змішаним типом; та користується усіма правами дитини з інвалідністю, а саме здобуває освіту за інклюзивною формою навчання (у інклюзивному клас), та за ним, як учнем, закріплений асистент вчителя.

Цілком закономірно припустити, що маючи такі розлади поведінкової психіки у стані загострення неповнолітній не може в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому за ОСОБА_2 під час навчального процесу за інклюзивною формою навчання і закріплений асистент вчителя.

З матеріалів справи встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_2 вживаються постійні заходи для корекції його поведінкових розладів (робота з психіатрами, психологами, надання дитині виписаних психіатром медикаментів для покращення його психолого-поведінкового стану та інше), про що свідчать висновки лікаря-психіатра, висновки психолога, висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, а тому підстав вважати те, що ОСОБА_1 ухилилась чи ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню сина ОСОБА_2 , у суду відсутні.

У матеріалах справи відсутні докази про будь-яку негативну поведінку ОСОБА_1 , як то факти зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами, перебування на обліку у лікаря наколога, відсутні факти притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, неробство, - що могло би свідчити про антисоціальну поведінку матері, і як наслідок ухилення від догляду за дитиною та її виховання.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що причиною того, що неповнолітній ОСОБА_2 порушує освітній процес є психічно-психологічний розлад, а не відсутність належного догляду і виховання з боку його матері ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата та місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Поряд з цим, складений 06.05.2026 стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому: не розкрита суть адміністративного правопорушення (які саме дії, пов`язані із вихованням та життям своїх неповнолітніх дітей, вчинила або не вчинила ОСОБА_1 , що призвело до невиконання нею своїх батьківських обов`язків, в свою чергу, протокол містить загальні фрази); не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов`язки передбачені та які вимоги порушено (стаття 150 Сімейного кодексу України містить 7 (сім) частин, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» містись 2 (дві) частини, стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» містись 7 (сім) частин), що прямо суперечить принципу правової визначеності.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 не виконувала своїх обов`язків щодо виховання сина, чи що її поведінка сприяла вчиненню ним правопорушення.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь згідно з ст.62 Конституції України.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Оскільки судом не встановлено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та враховуючи, що тільки за наявності такого особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності, провадження по справі потрібно закрити.

Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП України,

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Коліщук З. М.