Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №500/682/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/682/26 пров. № А/857/17424/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 500/682/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя Баб`юк П.М., м.Тернопіль, письмове провадження),-

В С Т А Н О В И В:

12.02.2026 ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась в суд першої інстанції з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила:

- поновити строк на звернення до суду;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про закінчення виконавчого провадження № 79494083 від 26.11.2025;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 79494083 та виконати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року у справі № 500/1574/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року:

- визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовлено у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку;

- позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції зазначив, що позивач не навів поважних підстав пропуску строку на звернення до суду з позовом.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Помилковість висновків суду першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовує покликанням на те, що строк звернення до суду було пропущено з причин, які не залежали від волі позивача. Зазначає, що до 30.01.2026 тривало вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 500/1574/25. Лише після відмови у встановленні судового контролю у справі № 500/1574/25 позивачу стало зрозуміло що для захисту порушеного права ОСОБА_1 необхідно звертатися до суду з позовною заявою. Тому 12.02.2026, у справі №500/682/26, представник Пилипчук І. Я. подав позовну заяву до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування спірної у цій справі постанови, зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі ч.2 ст.312 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Апеляційний суд з`ясував, що предметом спору у цій справі є скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про закінчення виконавчого провадження № 79494083 від 26.11.2025. При цьому в позовній заяві позивач просив поновити строк на звернення до суду з позовом, покликаючись на неотримання спірної постанови.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 позовну заяву залишено без руху з причини пропуску строку на звернення до суду. В контексті заяви про поновлення згаданого строку суд першої інстанції зазначив, що згідно комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» ОСОБА_1 20.01.2026 зверталась до Тернопільського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №500/1574/25.

В обґрунтування поданої заяви серед іншого зазначено: 26.11.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем Андрієм Тарасовичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №79494083 на підставі листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.11.2025 №7482. При цьому, постанову про закінчення виконавчого провадження №79494083 від 26.11.2025, яка є предметом позову у даній справі, було долучено позивачем до заяви від 20.01.2026 про встановлення судового контролю у справі №500/1574/25. Таким чином, суд першої інстанції констатував, що позивачу було відомо про спірну постанову та її зміст щонайменше з 20.01.2026.

На виконання ухвали суду першої інстанції від 18.02.2026 позивач подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, змінивши підстави для його поновлення та вказавши, що до 30.01.2026 тривало вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 500/1574/25, і лише після відмови у встановленні судового контролю у справі № 500/1574/25 стало зрозуміло, що для захисту порушеного права ОСОБА_1 необхідно звертатися до суду з позовною заявою.

Суд вказані причини пропуску строку на звернення до суду визнав неповажними, відтак повернув позовну заяву. Вважав, що подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі, як і очікування судового рішення за результатами її розгляду №500/1574/25 не є досудовим врегулюванням спору, а відтак не є обставиною, яка об`єктивно перешкоджала позивачу своєчасно звернутись до суду з цим позовом.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне.

За правилами статті 171 КАС України суддя, після одержання позовної заяви, з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк на звернення до суду може бути поновлений за поважних причин його пропуску. Такими причинами визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Під поважною причиною для поновлення строку позивач вказав вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 500/1574/25.

В контексті цього апеляційний суд зазначає, що такі заходи як судовий контроль за виконанням рішення у справі та примусове виконання рішенням суду державним виконавцем можуть застосовуватись одночасно з метою забезпечення виконання судового рішення, однак, є різними інструментами з різним правовим регулюванням та здійснюються незалежно один від одного. Подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №500/1574/25 не є досудовим врегулюванням спору, а очікування судового рішення за результатами розгляду такої заяви, не є обставиною, яка об`єктивно перешкоджала позивачу своєчасно звернутись до суду з даним позовом.

Доказів, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом встановленого строку позивачем (представником позивача) в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що доступ до правосуддя не може бути безумовним, оскільки його часові рамки обумовлені певними строками. Відтак, поновлення строку звернення до суду без об`єктивних причин його пропуску призведе до порушення принципу правової визначеності в правовідносинах, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій - є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, повторюють доводи процесуальних заяв в суді першої інстанції та по суті мають на меті спонукати апеляційний суд до переоцінки обставин справи. Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 500/682/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар