Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №346/1502/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Львів Справа № 346/1502/26 пров. № А/857/27105/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Боршовського Т.І.

суддів Гуляка В.В.

Кушнір В.О.

за участю секретаря судового засідання Арбуза Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2026 року у справі № 346/1502/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

суддя в 1-й інстанції – Сольський В.В.,

час ухвалення рішення – 01 травня 2026 року о 10:00 год,

місце ухвалення рішення – м. Коломия.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просив: скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.03.2026 № R427565 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач у строк до 05.06.2025 мав обов`язок самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, оскільки є громадянином України віком від 25 до 60 років, який визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності цим Законом, проте не зробив цього. Відтак відповідачем правильно кваліфіковані дії позивача. Щодо строку притягнення до адміністративної відповідальності, то суд першої інстанції зазначив про його дотримання відповідачем з огляду на те, що такий у спірних правовідносинах розпочався з дати, коли позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто 12 березня 2026.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що процедурі проходження військово-лікарської комісії (далі також – ВЛК) передує формування повістки про виклик з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, видача начальником (командиром) РТЦК та СП направлення про необхідність проходження відповідного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560) та реєстрація такого направлення в журналі реєстрації направлень на ВЛК за формою згідно з додатком 12 Порядку № 560. Проте позивачу не надсилалися ні повістка про виклик з метою проходження медичного огляду, ні направлення на ВЛК, зареєстроване у журналі реєстрації таких направлень. Також зазначає про наявність у нього діючої відстрочки від мобілізації терміном до завершення мобілізації, що згідно з пунктом 63 Порядку № 560 виключає необхідність проходження медичного огляду. Крім того, позивач звертає увагу апеляційного суду на допущені відповідачем процедурні порушення, а саме: розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся фактично без участі особи, яка притягалася до відповідальності - ОСОБА_1 та його адвоката, чим порушено право на захист. Не погоджується позивач також із вказаною судом першої інстанції датою виявлення відповідачем правопорушення, стверджуючи про те, що датою виявлення є 21 серпня 2025 року – дата початку звернення ТЦК та СП до Національної поліції з причини не проходження позивачем ВЛК. Таким чином, строк можливого накладення адміністративного стягнення, на думку позивача, закінчився 22 листопада 2025 року. З урахуванням наведеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, надав належну юридичну оцінку доказам сторін у справі, повно та всебічно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому дійшов правильного висновку про відмову у позові. Звертає увагу суду, що позивачем жодним чином не спростовується факт непроходження ВЛК у строк, передбачений законом. Вважає, що пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX встановлено прямий обов`язок для осіб, зазначених у такому пункті, самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет для отримання направлення на ВЛК, тому твердження апелянта про неотримання ним повістки є юридично неспроможними та не звільняють його від виконання вказаного обов`язку. Доводи апеляційної скарги, на його переконання, є безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1.ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ОСОБА_1 , 1985 року народження, є військовозобов`язаним, та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з інформацією обліково-послужної картки до військового квитка, ОСОБА_1 востаннє проходив ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби 06.04.2004 та його статус визначений як «непридатний в мирний час, придатний до нестройової служби в воєнний час».

За інформацією електронної системи обліку 21.08.2025 внесено звернення Е3300049 та оголошено в розшук ОСОБА_1 як особу, яка порушила правила військового обліку, а саме пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX (непроходження (відмова від проходження) ВЛК) (а.с 50).

Відповідно до інформації із системи «Оберіг» ОСОБА_1 надано відстрочку на підставі пункту 3 частини першої статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації (а.с. 18).

Як встановлено судом першої інстанції, 12 березня 2026 року працівниками поліції ОСОБА_1 доставлено до РТЦК та відповідальним виконавцем групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 складено щодо позивача протокол № 249/26 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Зі змісту вказаного протоколу видно, що громадянин ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження ВЛК, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомлений, проте не згідний.

Позивачу під час складення протоколу повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме: 16 березня 2026 року о 15 год 00 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 (кабінет № 3).

16 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 винесено постанову № R427565, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. За змістом постанови, ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (відповідно до пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX), чим допустив порушення правил військового обліку.

Позивач, вважаючи вказану постанову про адміністративне правопорушення протиправною, звернувся до суду першої інстанції з позовом про її скасування та закриття провадження у справі.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Диспозиція цієї статті є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

Законом України «Про внесенні змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-ІХ від 21.03.2024 виключено таку підставу для зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких за станом здоров`я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 04 лютого 2025 року) підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 4235-ІХ від 12.02.2025 (далі - Закон № 4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону № 3621-IX та пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 519 внесені зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що позивачу не надсилалися ні повістка про виклик з метою проходження медичного огляду, ні направлення на ВЛК, оскільки в даному випадку до спірних відносин підлягають застосуванню викладені вище спеціальні норми, які порівняно із загальною нормою, передбачають самостійне звернення до відповідного ТЦК та СП для отримання направлення на ВЛК, без попереднього виклику повісткою.

Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 востаннє проходив ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби 06.04.2004 та його статус визначений як «непридатний в мирний час, придатний до нестройової служби в воєнний час», що підтверджується наданою відповідачем випискою з обліково-послужної картки (а.с. 67). Вказану обставину позивач не заперечує.

Отже, з огляду на процитовані судом вище приписи Закону № 3621-IX та Порядку № 560, на позивача, як на громадянина України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який з 06.04.2004 мав статус обмежено придатного та не проходив повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за відсутності доказів визнання його в установленому порядку особою з інвалідністю), поширювався обов`язок до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження військово-лікарської комісії шляхом особистого звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Позивач таких дій не вчинив. Судам не подано доказів в підтвердження наявності в позивача об`єктивно непереборних перешкод щодо проходження ВЛК до 05.06.2025.

Таким чином, Суд апеляційної інстанції погоджується з Судом першої інстанції про те, що відповідач правильно кваліфікував дії позивача за частиною третьою статті 210 КУпАП, та встановив наявність складу відповідного проступку.

Водночас колегія суддів зауважує, що за правилами статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Так, позивач стверджує, що його притягнуто до адміністративної відповідальності поза строком, встановленими статтею 38 КУпАП.

На підтвердження своїх доводів позивач долучив до позовної заяви скріншот (знімок екрана) електронного військово-облікового документу з додатку «Резерв+», на якому зафіксовано повідомлення про виявлення порушення наступного змісту: «ТЦК та СП 21.08.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК».

Окрім цього, за інформацією електронної системи обліку, витяг з якої надано відповідачем, 21.08.2025 внесене звернення Е3300049 та оголошено в розшук ОСОБА_1 як особу, яка порушила правила військового обліку, а саме: пункт 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX (непроходження (відмова від проходження) ВЛК).

Згідно з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон 1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Персональні дані, за змістом згаданого Закону, є відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до статті 14 Закону 1951-VIII ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Статтями 14-1 та 14-3 Закону 1951-VIII передбачено функціонування:

електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста - це персонального кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу;

електронного кабінету ведення персонального обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), призначений для ведення персонального обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, передбаченого статтею 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наявність у додатку «Резерв+» позивача, який є електронним кабінетом військовозобов`язаного, такого повідомлення про фіксування порушення військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, є фактичним підтвердженням виявлення відповідачем принаймі ще 21.08.2025 факту порушення ОСОБА_1 військового обліку, а саме непроходження ВЛК на виконання припису пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX.

Виявлення відповідальними особами ІНФОРМАЦІЯ_5 спірного правопорушення, вчиненого позивачем, не пізніше 21.08.2025 підтверджується також інформацією щодо ОСОБА_1 з електронного кабінету ведення персонального обліку військовозобов`язаних, яка долучена до відзиву на позовну заяву. Із зазначеної роздруківки видно, що ІНФОРМАЦІЯ_7 електронно звертався 21.08.2025 о 11:11 год до Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області щодо оголошення в розшук ОСОБА_1 як особу, яка порушила правила військового обліку, а саме пункт 2 розділу ІІ Закону № 3621-IX.

Отже, з огляду на наявні матеріали справи, документально підтвердженою датою виявлення відповідачем вчиненого позивачем правопорушення військового обліку є щонайпізніше 21.08.2025, а не 12.03.2026 (дата доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 , як вказав відповідач, з чим помилково погодився Суд першої інстанції).

Наведеним вище обставинам справи, та доказам на їх підтвердження, Суд першої інстанції не надав правової оцінки та залишив поза увагою.

Апеляційний суд констатує, що з огляду на встановлені обставини, останнім днем притягнення позивача до адміністративної відповідальності з урахуванням строків, визначених статтею 38 КУпАП, було 22.11.2025. Натомість позивача притягнуто до адміністративної відповідальності 16.03.2026, тобто за межами встановленого строку. Вказане є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови відповідача від 16.03.2026.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи, Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалюючи рішення від 01.05.2026 у цій справі, Суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення. Відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

За правилами частин першої та шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з платіжними інструкціями, що містяться у матеріалах справи, позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1996,80 грн.

Водночас ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2026 року становить 3328 грн.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на те, що позовну заяву та апеляційну скаргу подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд», а тому при обрахунку суми судового збору застосовується коефіцієнт 0,8.

Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, становить 665,60 грн (3328*0,2), а з урахуванням коефіцієнта 0,8 – 532,48 грн.

Як наслідок, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме: 798,72 грн (665,60 *1,5*0,8).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути на користь позивача судові витрати у виді судового збору, оплаченого в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп. в суді першої інстанції та 798 (сімсот дев`яносто вісім гривень) 72 коп. - в суді апеляційної інстанції.

Питання про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 139, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 травня 2026 року в справі № 346/1502/26 скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.03.2026 № R427565, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 коп. в суді першої інстанції та 798 (сімсот дев`яносто вісім) гривень 72 коп. в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді В. В. Гуляк

В. О. Кушнір

Повне судове рішення складено 16.06.26