Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №500/679/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Львів Справа № 500/679/26 пров. № А/857/19129/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Боршовського Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі № 500/679/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Баб`юк П.М.,

провадження – письмове,

час постановлення ухвали – 10 березня 2026 року,

місце ухвалення рішення – м. Тернопіль,

дата складення повної ухвали – 10 березня 2026 року.

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 297 від 27.06.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу; зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 винести наказ щодо звільнення ОСОБА_1 із списків особового складу військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулася до суду із цим позовом лише 11.02.2026, тобто з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд дійшов висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, а тому позовну заяву і додані до неї документи повернув позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню. В обґрунтування покликається на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволені клопотання про поновлення строку на звернення до суду, чим порушив право позивача на доступ до правосуддя. На думку позивача, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із врахуванням заперечень відповідача, фактично вирішив спір по суті та надав оцінку доказам по справі, які долучалися до позовної заяви. З врахуванням наведеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що ухвала Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі № 500/679/26 прийнята з дотриманням норм законодавства та на підставі повно встановлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги, на його переконання, є безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

1. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

12 лютого 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №297 від 27.06.2025, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 винести наказ щодо звільнення ОСОБА_1 із списків особового складу військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав, що позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 297 від 27.06.2025 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу. Також позивачем заявлено похідну вимогу: зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 винести наказ щодо звільнення ОСОБА_1 із списків особового складу військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 . Поряд з цим, до суду із даним позовом позивач звернулася лише 11.02.2026 (позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд»), тобто з пропуском місячного строку встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

На виконання вимог ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року, 02.03.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення строку на звернення до суду. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 про наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025 № 297 дізналася лише після отримання відповіді на адвокатський запит, а при прийнятті на роботу даний наказ не був їй пред`явлений та вручений відповідно до чинного законодавства. Також в клопотанні представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 дізналася про те, що вона є військовослужбовцем лише після того, як їй 22 листопада 2025 року було повідомлено про те, що її переводять для продовження військової служби із міста Тернополя, на що вона не погоджувалася, оскільки в неї є сім`я та малолітня дитина, а також такі умови праці не обговорювалися попередньо. Відтак позивачем прийнято рішення щодо збирання доказів по даній справі для подальшого оскарження в судовому порядку.

Оскарженою ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку, а позовна заява і додані до неї документи повернені позивачу.

2. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ. ВИСНОВКИ.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки позивач звернулася з даним позовом з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, а причини пропуску строку звернення до суду, вказані позивачем у відповідному клопотанні, є неповажними.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Враховуючи, що військова служба є різновидом публічної служби, а спірні правовідносини виникли щодо прийняття позивача на публічну службу, а тому з огляду на частину п`яту статті 122 КАС України застосуванню у цій справі підлягає місячний строк для звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною другою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За обставинами цієї справи, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення відповідача, яке стосується призову її на військову службу під час мобілізації. Водночас позивач заперечує те, що знала про прийняття відповідачем спірного наказу, оскільки такий наказ не був їй наданий, про що свідчить відсутність будь-яких відомостей щодо вручення під розписку. Також позивач заперечує про те, що до 22.11.2025 знали, що вона є військовослужбовцем, коли їй було оголошено про переведення для продовження військової служби з міста Тернополя.

Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Беручи до уваги наведене та зважаючи на суть спірних правовідносин, днем, коли позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку з прийняттям спірного наказу є 27 червня 2025 року - дата призову ОСОБА_1 на військову службу із направленням для її проходження до Військової частини НОМЕР_1 . Факт особистого прибуття ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 у пункт постійної дислокації – АДРЕСА_1 підтверджується наказом командира від 28.06.2025 № 201, яким з 28 червня 2025 року солдата запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення з посадовим окладом 2 470,00 гривень на місяць відповідно до першого тарифного розряду, шпк «солдат».

До адміністративного суду з цим позовом ОСОБА_1 звернулася лише 11 лютого 2026, тобто більше ніж через сім місяців з дня, коли повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Такий значний пропуск строку позивач пояснює тим, що дізналася про те, що вона є військовослужбовцем лише після того, як 22 листопада 2025 року повідомлено про її переведення для продовження військової служби із міста Тернополя, тому нею було прийнято рішення щодо збирання доказів по даній справі для подальшого оскарження в судовому порядку. Крім того, стверджує, що про наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025 № 297 дізналася лише після отримання відповіді на адвокатський запит, а при прийнятті на роботу даний наказ не був їй пред`явлений та вручений відповідно до чинного законодавства.

У контексті доводів позивача колегія суддів наголошує, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

Визнаючи вказані вище причини пропуску строку звернення до суду неповажними, суд першої інстанції взяв до уваги, що позивач добровільно 27.06.2025 звернулася із заявою про призов на військову службу, пройшла військово-лікарську комісію з метою встановлення ступеня придатності до військової служби, що підтверджується її підписом у графі 10 «Інформація щодо стану мого здоров`я надана мною достовірно та в повному обсязі», постановлена на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі абзацу 14 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та знята з обліку, як така, що призвана на військову службу; була призвана на військову службу та зарахована до особового складу ВЧ НОМЕР_1 , отримувала грошове забезпечення військовослужбовця.

З наведених вище міркувань суд відхилив як необґрунтовані твердження представника позивача, що ОСОБА_1 дізналася про те, що перебуває на військовій службі лише 22.11.2025.

Як встановлено під час проведення службового розслідування, позивач прибула до Військової частини НОМЕР_1 28.06.2025 та перебувала на службі до моменту виявлення самовільного залишення нею військової частини - 22.11.2025.

З матеріалів справи видно, що позивач зарахована до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, посаду прийняла та приступила до виконання посадових обов`язків, отримала військову форму та дотримувалася правил її носіння, мала закріплену вогнепальну зброю, отримувала грошове забезпечення військовослужбовця.

Отже, апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вказані доводи представника позивача про те, що позивач до 22.11.2025 не знала, що проходить військову службу, є очевидно недостовірними.

З огляду на подані суду докази щодо проходження ОСОБА_1 військової служби (накази від 28.06.2025 № 201 із зарахування до списків особового складу та відповідні види забезпечення (грошове, котлове), від 01.08.2025 № 240, від 28.09.2025 № 302 щодо переміщення на посади за рапортами позивача), прибувши до місця дислокації військової частини, виконуючи посадові обов`язки за різними посадами у військовій частині, що вимагало від ОСОБА_1 дотримання специфічних правил поведінки згідно вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, отримуючи відповідне грошове та котлове забезпечення впродовж п`яти місяців, позивач повинна була однозначно знати про те, що вона проходить військову службу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.

Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що обставина ознайомлення позивача з наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.06.2025 № 297 лише після отримання відповіді на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх, а свідчать лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права щодо оскарження зазначеного наказу і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Вказане в спірному випадку також узгоджується з обставинами, з якими позивач обгрунтовує підстави позову, зокрема про те, що ОСОБА_1 особисто не підписувала заяву від 28.06.2025 щодо призову на військову службу. Проте позивач, прибувши 28.06.2025 для проходження військової служби за місцем дислокації Військової частини НОМЕР_1 , та в подальшому проходивши військову службу, повинна була усвідомлювати прийняття щодо неї відповідного розпорядчого акту - щодо призову на військову службу, незаконність такого наказу вже в день призову, оскільки (як стверджує позивач в позовній заяві) не було її волевиявлення у формі особисто підписаної заяви про надання згоди на призов на військову службу під час мобілізації на добровільних засадах як жінки.

Апеляційний суд наголошує, що позивач повинна довести той факт, що не могла раніше дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернулася за його захистом до суду у встановлений законом строк. У той же час, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними, відтак позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що апеляційний суд визнав доводи апеляційної скарги помилковими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції, то апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у справі № 500/679/26 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Боршовський

судді Р. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 15.06.26