Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №260/1812/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року ЛьвівСправа № 260/1812/25 пров. № А/857/26566/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - суддів: Хобор Р. Б., Бруновської Н. В., Запотічного І. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, що ухвалила суддя Скраль Т.В., у місті Ужгороді, у справі № 260/1812/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за наслідками розгляду якого Закарпатський окружний адміністративний суд 12 травня 2025 року ухвалив рішення відповідно до якого вирішив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови в проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році” від 24 березня 2023 року № 168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році” від 23 лютого 2024 року № 185 та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 17 вересня 2024 року.

У зв`язку із невиконанням, на думку позивачки, вищевказаного рішення суду позивачка подала до суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року.

Обґрунтовуючи вимоги заяви, позивачка покликається на те, що Головнt управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішення суду від 12 травня 2025 рокуфактично не виконує або виконується у спосіб, що суперечить його суті.

Не зважаючи на повідомлення відповідача про добровільне проведення перерахунку, позивачка вказує на те, що при обчисленні її пенсії було застосовано занижений показник середньої заробітної плати в розмірі 3764,40 грн замість належних 10 846,37 грн, які враховувалися для обчислення її виплат у 2022 році, що призвело до того, що індексація із застосуванням коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 була проведена формально та не забезпечила відновлення порушених прав позивачки у повному обсязі

20 квітня 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою узадоволенні заяви позивачки від 13 квітня 2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Хомич Івана Олександровича до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовив.

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням рішення шляхом зобов`язання подати звіт є диспозитивним правом суду, яке має застосовуватися виключно як крайній захід за умови, що стягувач уже вичерпав усі інші можливі засоби для виконання рішення.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржила позивачка, подавши апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким заяву задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допустив істотні порушення норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясував фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 вказує на те, що суд помилково ототожнив інститут судового контролю, із процедурою примусового виконання рішень, хоча встановлення обов`язку подати звіт про виконання рішення має самостійний характер і не залежить від стадії виконавчого провадження. Вимога суду щодо обов`язкового попереднього отримання виконавчого листа як передумови для встановлення такого контролю є незаконною та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам неналежного виконання рішення, оскільки Пенсійний фонд, формально звітуючи про добровільне виконання, фактично використав занижений показник середньої заробітної. Таке грубе порушення способу виконання рішення свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та створює об`єктивні підстави для застосування заходів судового контролю з метою реального відновлення порушених прав.

Позиція відповідача зводиться до того, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 260/1812/25 відповідач виконав у добровільному порядку в повному обсязі.

Зокрема, відповідач надав позивачці інформацію про нові розміри пенсійних виплат, встановлені станом на березень 2023, 2024 та 2025 років, стверджуючи тим самим про фактичну реалізацію покладених на відповідача обов`язків.

Таким чином, на переконання відповідача, оскільки судове рішення було реалізоване самостійно та без застосування заходів примусового виконання, правові підстави для встановлення додаткового судового контролю або зобов`язання подати звіт про виконання відсутні, оскільки матеріали справи не містять доказів ухилення від виконання судового акта

Використання при перерахунку показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн та нарахування відповідних доплат відповідач вважає належним та достатнім способом виконання рішення суду у межах чинного законодавства.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що позивачка не зверталася до суду із заявою про видачу виконавчих листів на підставі статті 373 КАС України, а процедура примусового виконання у порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”, ініційована не була.

Водночас судом було встановлено, що відповідач надав інформацію про добровільне проведення перерахунку пенсії позивачки на виконання судового рішення, що відображено у листуванні між сторонами

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах регулюється ст.ст. 381-1 - 382-3 КАС України, а саме:

“Стаття 381-1. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

1. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

2. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Стаття 382. Заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

1. Суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

2. У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

3. Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

4. Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

5. За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

6. Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Стаття 382-1. Розгляд заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

1. Суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

2. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

3. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

4. Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

5. Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

6. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми КАС України, апеляційний суд вважає, що інститут судового контролю у формі звітування суб`єкта владних повноважень є самостійним процесуальним механізмом, застосування якого не залежить від ініціювання процедури примусового виконання рішення, оскільки норма ч. 4 ст.382 КАС України встановлює, що відсутність виконавчого провадження не перешкоджає розгляду заяви про встановлення судового контролю.

Враховуючи те, що для відкриття виконавчого провадження необхідний виконавчий лист, а також те, що закон прямо дозволяє розгляд заяви без наявності виконавчого провадження, наявність чи відсутність виконавчого листа, на переконання апеляційного суду не має юридичного значення для реалізації судом своїх повноважень щодо контролю за виконанням рішення.

Крім того, вимога зазначати дані про виконавче провадження у заяві передбачена законом тільки “за наявності”, що додатково підтверджує диспозитивність цього питання та відсутність обов`язку стягувача звертатися за виконавчим документом перед поданням заяви про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Апеляційний суд встановив, що доводи позивачки про використання відповідачем занижених розрахункових величин свідчать про наявність об`єктивних сумнівів у повноті та належності виконання рішення суду, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції був зобов`язаний ґрунтовного дослідити фактичні обставини справи та надати оцінку доказам позивачки щодо недобросовісної, на думку позивачки, поведінки боржника, яка полягає в неповному виконанні рішення суду.

Апеляційний суд наголошує на тому, що встановлення судового контролю у формі зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду за своєю правовою природою є особливою процесуальною формою судового контролю, а не санкцією або мірою юридичної відповідальності за невиконання судового рішення. Метою цього інституту є не покарання боржника, а забезпечення реального та ефективного захисту прав позивача, шляхом перевірки судом факту належного виконання судового рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах розгляду даної апеляційної скарги апеляційний суд не може перебирати на себе функції суду першої інстанції та безпосередньо здійснювати детальну перевірку фактичних даних щодо правильності нарахування пенсійних виплат (зокрема, щодо відповідності застосованого показника середньої заробітної плати сумі 10 846,37 грн). Таку перевірку та правову оцінку дій відповідача має здійснювати саме суд першої інстанції під час розгляду поданого звіту про виконання рішення.

Водночас, враховуючи наведені апелянткою доводи про використання відповідачем заниженого показника заробітної плати, що ставить під сумнів саму суть виконання рішення, апеляційний суд вважає, що існують об`єктивні підстави для ініціювання процедури судового контролю за виконанням рішення суду.

З огляду на необхідність дотримання принципу обов`язковості судового рішення, закріпленого статтею 129-1 Конституції України, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу та зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення, оскільки саме цей механізм дозволить суду першої інстанції належним чином перевірити повноту відновлення порушених прав позивачки.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки висновки суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам, що є підставою для скасування оскарженої ухвали та ухвалення нової постанови.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі № 260/1812/25 скасувати та прийняти нову постанову.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 260/1812/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати до Закарпатського окружного адміністративного суду у тридцяти денний строк, з дня набрання законної сили цією постановою звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі № 260/1812/25.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

І. І. Запотічний