Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №560/5675/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/5675/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

16 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013-2017 роки та за 2019-2021 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2017 роки та за 2019-2021 роки та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013-2017 рр. та за 2019-2021 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки та за 2019-2021 роки.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час проходження військової служби за контрактом позивачу не надавалися вказані відпустки у повному обсязі, а при звільненні в запас остаточний розрахунок щодо компенсації за них проведено не було, що порушує його право на належне грошове забезпечення.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 10.09.2015.

2.2 За змістом наказів командира військової частини НОМЕР_3 від 04.12.2013 №261, від 16.12.2013 №, від 07.02.2014 №27, від 24.02.2014 №39, командира військової частини НОМЕР_4 від 30.10.2015 №234, від 09.11.2015 №244, від 18.11.2015 №252, командира військової частини ПП НОМЕР_4 від 25.03.2016 №65, від 25.11.2016 №258, командира військової частини НОМЕР_3 від 17.07.2017 №14, від 09.11.2017 №108, від 04.06.2019 №125, командира військової частини НОМЕР_1 від 28.04.2020 №87 позивач у 2013 році перебував у щорічній основній відпустці в період з 09.12.2013 по 15.12.2013, з 10.02.2014 по 22.02.2014, у 2015 році - з 30.10.2015 по 08.11.2015, у 2016 році - з 27.03.2016 по 05.04.2016, з 29.11.2016 по 18.12.2016, у 2017 році - з 24.07.2017 по 12.08.2017, з 13.11.2017 по 22.11.2017, у 2019 році - з 10.06.2019 по 11.07.2019, від 11.05.2020 по 10.06.2020.

2.3 Наказом командира НОМЕР_5 окремого полку спеціального призначення від 30.11.2017 №149-РС позивач звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

2.4 Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.01.2021 позивач звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

2.5 Наказом від 04.01.2021 №1 позивачу виплачена грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", наказу Міністра оборони України від 07.06.20188 №260 за період з 2019 року по 2020 рік - 28 діб в сумі 14343,17 грн.

2.6 У лютому 2025 року представник позивача звернулась до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом № 124 щодо надання відомостей про виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки (за весь період контрактної служби) за 2013-2017 роки та за 2019-2021 роки, під час звільнення.

2.7 Листом від 19.03.2025 відповідач повідомив, що компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки не виплачувалась, оскільки ОСОБА_1 не звільнявся з військової служби, а був переведений до військової частини НОМЕР_6 , а тому права на отримання зазначеної грошової компенсації не набув, підстави для її виплати відсутні.

2.8 Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013-2017 роки за 2019-2021 роки і додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2017 роки та за 2019-2021 роки, позивач звернувся з позовом до суд.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.09.2025 адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_7 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2013 рік, за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2014 рік, за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік та невикористаної щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки.

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 10 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2013 рік, за 30 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2014 рік, за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2015 рік та невикористаної щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки.

- В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду відповідач не довів правомірність відмови ОСОБА_1 щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

4.1 Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове судове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

4.2 Як на підстави для апеляційного оскарження рішення суду відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

4.3 Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі — Закон № 2011-ХІІ).

1.2 Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

1.3 Статтею 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення. Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

1.4 Абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-учасникам бойових дій.

1.5 Аналогічні приписи закріплені у пункті 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі — Порядок № 260), згідно з яким у рік звільнення зі служби виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

1.6 Як вбачається з матеріалів справи, що предметом розгляду у дані справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013-2017 роки та за 2019-2021 роки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2017 роки та за 2019-2021 роки.

1.7 Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2013-2015 роки колегія суддів зазначає наступне.

1.8 Так, на підставі наказів командира військової частини по стройовій частині (від 04.12.2013 №261, від 16.12.2013, від 07.02.2014 №27, від 24.02.2014 №39, від 30.10.2015 №234), а також архівного витягу Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства Оборони України (долученого клопотанням від 09.06.2025) встановлено, що:

- у 2013 році ОСОБА_1 перебував у відпустці лише 20 днів (періодами з 09.12.2013 по 15.12.2013 та з 10.02.2014 по 22.02.2014 в рахунок попереднього року). Залишок невикористаної основної відпустки становить 10 діб;

- за 2014 рік щорічна основна відпустка позивачу не надавалася взагалі, що підтверджується відсутністю відповідних наказів про вибуття. Заборгованість становить 30 діб;

- у 2015 році позивач перебував у відпустці з 30.10.2015 по 08.11.2015 (10 діб). Залишок невикористаної відпустки становить 20 діб.

1.9 Таким чином, доводи апелянта про те, що позивачем не доведено факт невикористання днів щорічної основної відпустки за 2013-2015 роки, повністю спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

1.10 Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

1.11 Апелянт не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про використання ОСОБА_1 вищевказаних 60 календарних днів відпустки або про виплату грошової компенсації за них при його звільненні 30.11.2017 року (наказ № 149-РС/№ 127), відтак, висновок суду першої інстанції в цій частині є цілком обґрунтованим.

1.12 Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність правових підстав для виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015– 2017 роки через дію особливого періоду, колегія суддів зазначає таке.

1.13 Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається пільга у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) строком 14 календарних днів на рік.

1.14 Згідно з пунктами 17, 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються лише визначені цією нормою відпустки. Пунктом 19 цієї ж статті передбачено, що надання інших видів відпусток, зокрема додаткової відпустки учасникам бойових дій, припиняється.

1.15 Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що оскільки чинним законодавством під час дії особливого періоду припинено надання додаткової відпустки в натурі, відповідно не передбачено і виплати грошової компенсації за її невикористання.

1.16 Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта та зазначає, що з цього приводу Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо питання виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в особливий період при звільненні військовослужбовця.

1.17 Так, у зразковій справі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 620/4218/18 зазначила, що норми Закону № 2011-ХІІ обмежують саме надання додаткової відпустки в натурі (відпочинок) під час дії особливого періоду. Натомість, ці норми жодним чином не спрямовані на позбавлення військовослужбовця самого права на таку відпустку чи обмеження права на отримання грошової компенсації за неї в рік звільнення. Своєчасне невикористання цієї відпустки є наслідком виконання військовослужбовцем завдань оборони держави, що не може звужувати його соціальні гарантії при розірванні (закінченні) контракту.

1.18 Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

1.19 Отже, під час обчислення та здійснення остаточного розрахунку з позивачем у зв`язку зі звільненням з військової служби, відповідач був зобов`язаний нарахувати та урахувати суму грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015– 2017 років.

1.20 Таким чином, враховуючи те, що припинення надання додаткових відпусток в особливий період не означає припинення права на отримання грошової компенсації за такі відпустки при звільненні, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач діяв протиправно, не виплативши ОСОБА_1 зазначені суми.

1.21 З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та вважає рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року в оскаржуваній частині законним, обґрунтованим і таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.