Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №240/4816/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4816/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

16 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

05 червня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року у справі №240/4094/25/40412/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 18.08.2024 року індексацію пенсії позивачу, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме:

- в розмірі 1,17 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019році";

- в розмірі 1,11 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році";

- в розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №127 "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році";

- в розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році";

- в розмірі 1,197 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році";

- в розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 18.08.2024 року.

Вказане судове рішення набрало законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України за закінченням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України.

На виконання рішення суду за заявою позивача від 10.09.2025 року судом 16.09.2025 року видано виконавчий лист.

Вказаний виконавчий лист позивачем, як стягувачем 10.10.2025 року було пред`явлено до виконання, що підтверджується копією заяви позивача від 10.10.2025 року, яка долучена відповідачем до пояснень та досліджена судом.

На підставі звернення позивача 16.10.2025 року старшим державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №79324679.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №79324679 долучена до пояснень відповідача та досліджена судом.

Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, боржником за виконавчим провадженням ВП №79324679, 10.11.2025 року відповідачу була направлена інформація про виконання судового рішення щодо індексації з 18.08.2024 року пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Копія такої інформації долучена до пояснень відповідача та досліджена судом.

02.01.2026 року відповідачем Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області була направлена вимога №132 про виконання судового рішення в 5-ти денний термін з дня отримання такої вимоги та про надання на підтвердження виконання підтверджуючий документ.

Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідачу була направлена інформація про виконання судового рішення щодо індексації з 18.08.2024 року пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

До вказаної інформації долучено копію проведеного перерахунку пенсії Позивача та алгоритм проведеного розрахунку

26.03.2026 року постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України закінчено виконавче провадження ВП №79324679 на підставі п.9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні відносини між сторонами щодо примусового виконання судового рішення врегульовані правовими нормами Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), що були чинні на день їх виникнення.

Положеннями статті 3 Закону №1404-VIII закріплено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII Виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як вже зазначалося судом, виконавче провадження ВП №79324679 було розпочате 16.10.2025 року за заявою позивача від 10.10.2025 року.

Суд враховує, що відповідно до частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

В ході дослідження постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №79324679 встановлено, що пункт 2 цієї постанови містить вимогу про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Як вже зазначалося судом, Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 10.11.2025 року відповідачу була направлена інформація про виконання судового рішення щодо індексації з 18.08.2024 року пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконавець відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Разом з тим, позивач ні в позовній заяві ні в уточненій заяві, яка подавалася на виконання ухвали суду першої інстанції, не зазначила жодних обґрунтувань щодо невиконання відповідачем вимог частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII.

Більш того, як вже зазначалося судом, 02.01.2026 року відповідачем Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області була направлена вимога №132 про виконання судового рішення в 5-ти денний термін з дня отримання такої вимоги та про надання на підтвердження виконання підтверджуючий документ.

Колегія суддів не заперечує доводи апелянта, що відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Разом з тим, позивач ні в позовній заяві ні в уточненій заяві, яка подавалася на виконання ухвали суду першої інстанції, не зазначила жодних обґрунтувань, які б свідчили про невиконання боржником судового рішення за відсутності поважних причин.

Також, суд погоджується із доводами позивача, що відповідно до вимог статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Тобто, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Згідно з усталеної судової практики поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Разом з тим, позивач не надала належних обґрунтувань, які б свідчили про невиконання боржником судового рішення за відсутності поважних причин.

Більш того, як свідчить постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, відповідачем зроблено висновок про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При вирішенні даного спору суд враховує, що в розумінні вимог статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог та доводів сторін.

Суд не наділений повноваженнями від імені позивача зазначати доводи щодо протиправності рішень дій чи бездіяльності відповідача.

Всупереч вимогам статей 9 та 160 КАС України позивач не навела обґрунтувань щодо протиправності дій чи бездіяльності відповідача, зумовлених виконавчим провадженням ВП №79324679.

Доводи апелянта зведені до загального цитування правових норм Закону № 1404-VIII без обґрунтування того яким чином відповідачем не дотримано чи порушено конкретні вимоги цього Закону, і допущено бездіяльність.

Позивач не врахувала, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року у справі №240/4094/25/40412/25 не містить зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при проведенні індексації її пенсії врахувати конкретний показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в тому числі в зазначеному позивачем розмірі 12236,71грн.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, позивач помилково вважає, що до повноважень відповідача належить надання оцінки діям боржника щодо необхідності врахувати конкретний показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, при виконанні цього судового рішення.

Суд звертає увагу, що незгода позивача із проведеними перерахунками (індексаціями) її пенсії боржником по причині неврахування конкретних показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для об, може лише свідчить про наявність нових спірних відносин з боржником, які можуть бути предметом судового розгляду на загальних підставах.

Такі дії боржника можуть бути підставою для звернення позивача із відповідним позовом в загальному порядку.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.