Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №600/3123/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/3123/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

16 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в якому просив:

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття на військовий облік військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу";

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов на військову службу під час мобілізації в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 по особовому складу про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неодноразово змінював свої прізвище, ім`я і по-батькові.

Так, 12.10.2009 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінив своє ім`я та прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_2 від 12.10.2009.

06.07.2010 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінив своє ім`я та прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_3 від 06.07.2010.

10.08.2011 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінив своє ім`я та прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_4 від 10.08.2011.

03.03.2012 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінив своє ім`я та прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_5 від 03.03.2012.

27.03.2021 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінив своє ім`я та прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_6 від 27.03.2021.

12.03.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінив своє ім`я та прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_7 від 12.03.2025.

Так, позивач був засуджений та відбував покарання у вигляді позбавлення волі, зокрема: вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09.01.1997 у справі № 1-7 позивача засуджено до двох років позбавлення волі.

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_8 від 17.07.2023, позивача взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 07.07.2023, а 07.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

Разом з тим, 19.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача взято на військовий облік, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.05.2025 № 214, позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, у складі команди НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2025 №145 позивача з 20.05.2025 зараховано до списків особового складу частини та всі види забезпечення.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись нормами чинного законодавства дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон №3543-XII).

У статті 1 Закону №3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:

- мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону №3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно ст. 2 Закону №3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до п. 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних та мобілізації покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України №2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов`язок і військову службу» (із змінами) (Закон №2232-XII).

Згідно ч. 5 ст. 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Так, ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII визначено такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані, зокрема: з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки); проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України.

Разом з тим, ст. 23 Закону №3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII (в редакції до 18.05.2024, яка діяла станом на момент виключення позивача з військового обліку), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Отже, виключення позивача з військового обліку відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а правовідносини, пов`язані з перебуванням позивача на військовому обліку, завершились (припинились).

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, (Закон №3633-ІХ), редакція ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, п. 6 ч. 6 було виключено.

За змістом ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Тобто, з 18.05.2024 редакція ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

При цьому законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується у тому числі і на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов`язаного відповідає.

Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Згідно матеріалів справи 19.05.2025 ОСОБА_1 взято на військовий облік третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_6

При цьому, доказів вчинення самостійних дій щодо постановки на військовий облік з 18.05.2024 позивачем не надано суду. Із заявами про надання йому у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач не звертався. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оскільки за чинними нормами Закону №2232-XII позивач є старшим 25 років, не перебував на військовому обліку та є військовозобов`язаним, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 09.07.2025 у справі №400/10631/24.

Доводи апелянта про те, що виключення його з військового обліку 07.07.2023 у зв`язку із засудженням за вчинення особливо тяжкого злочину унеможливлює будь-які подальші дії держави щодо військового обліку та виключає можливість призову під час мобілізації, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Виключення позивача з військового обліку у липні 2023 року було здійснено відповідно до п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на той час, та породжувало правові наслідки саме в межах дії відповідної редакції закону. Водночас із 18.05.2024 законодавець виключив із зазначеної норми підставу щодо виключення з військового обліку осіб, засуджених за тяжкі або особливо тяжкі злочини, чим змінив обсяг прав та обов`язків відповідної категорії осіб у сфері військового обов`язку.

Зміна правового регулювання не є наданням зворотної дії закону в часі, оскільки не ставить під сумнів правомірність самого факту виключення позивача з військового обліку у 2023 році, а визначає правовий режим на майбутнє – з моменту набрання чинності новою редакцією закону. Із цієї дати правові наслідки статусу осіб, раніше виключених з військового обліку на відповідній підставі, підлягають оцінці з урахуванням чинного законодавства.

Твердження апелянта про відсутність правового механізму повторної постановки на військовий облік є безпідставним, оскільки порядок організації та ведення військового обліку, зокрема внесення змін до облікових даних, визначається Законом № 2232-ХІІ та підзаконними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, які регламентують повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо уточнення, поновлення та ведення облікових даних військовозобов`язаних. Сам по собі факт виключення з обліку не створює для особи «довічного» і незмінного правового статусу за умови зміни законодавчого регулювання.

Отже, твердження апелянта про неможливість його подальшого перебування на військовому обліку та призову під час мобілізації з огляду на попереднє виключення з обліку не відповідає змісту чинного законодавства, а тому не спростовує правомірності дій відповідача та не є підставою для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії ІНФОРМАЦІЯ_6 по взяттю позивача на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації на особливий період є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а, відтак, в задоволенні позовних вимог а цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 по особовому складу про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 , то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.8 розділу II «Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України», затвердженої наказом Міністра Оборони України від 26.05.2014 № 333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 за №611/25388 зарахування до списків військової частини прибулого особового складу (прийом на роботу працівників) проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця; для працівників - особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням щодо прийняття їх на роботу. До списків особового складу військової частини наказами не зараховуються особи, прикомандировані з інших військових частин.

Згідно абзацу 10 п. 10 "Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, формування команд поповнення та їх відправлення із збірних пунктів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки областей до військових частин покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на момент прийняття оскаржуваного наказу від 20.05.2025 № 145 позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Як встановлено вище, позивач не на дав до суду доказів звернення до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявами та клопотаннями про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

При цьому, командування військової частини НОМЕР_1 не могло відмовити в зарахуванні позивача до особового складу даної військової частини, адже були беззаперечні правові підстави для видання відповідного наказу

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваний від 20.05.2025 № 145 в частині, що стосується призначення та зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.