Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №610/3461/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 610/3461/25 Головуючий суддя І інстанції Стригуненко В. М.

Провадження № 33/818/966/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – Стрельченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Стрельченка О.В. на постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення - штраф у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 665 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 07.06.2025 о 23.30 год за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Пришиб, вул. Панченка, буд. 98, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мопедом "Альфа" без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння, у порушення вимоги п. 2.9. "а" Правил дорожнього руху: «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння…».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Стрельченко О.В. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.

Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, суд першої інстанції помилково встановив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Крім того, захисник вважає, що суд першої інстанції безпідставно зіставив наявність травм в особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з фактом керування ним транспортним засобом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу. На підтримку своїх доводів надавали, аналогічні, зазначеним в апеляційній скарзі, пояснення.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 443263 від 04.09.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 07.06.2025 о 23.30 год за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Пришиб, вул. Панченка, буд. 98, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - мопедом "Альфа" без номерного знаку, в стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №443263 від 04.09.2025 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «з обставинами викладеними в протоколі не згоден, подію адміністративного правопорушення заперечую», що свідчить про те, що особу, яка притягається до адміністративної відповідальності було ознайомлено із змістом вказаного протоколу про адміністративне правопорушення.

З відомостей копії висновку щодо результатів медичного огляду встановлено було взято кров для проведення лабораторного дослідження.

З відомостей результату токсикологічного дослідження №1073 встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, кількість алкоголю в крові становила 3,08 проміле.

Відомостями копії посвідчення водія встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_1 категорії В, а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .

З відомостей копії постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Копія постанови направлена до СРПП ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З мотивувальної частини постанови слідчого вбачається, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з тим, що «тілесних ушкоджень, окрім водія (тобто ОСОБА_1 ) ніхто не отримав. Факт керування особо, яка притягається до адміністративної відповідальності у цій справі слідчим було встановлено на підставі пояснень свідків правопорушення.

З відомостей постанови (а.с7-9) слідчого вбачається, що допитана в якості свідка ОСОБА_2 , під час досудового розслідування надала наступні пояснення. 07.06.2025 о 23:30 знаходилась у себе у дворі, займалася своїми справами, почула за двором звук проїжджаючого мопеду поряд із двором, в цей момент почула звук удару та відразу хрипіння людини, вийшовши за двір, при цьому автомобілів ніяких не проїжджало, був тільки звук мопеда, пройшла два двори та побачила, що навпроти будинку 98 по вул. Панченка поряд із насипом щебню та стовпом електропередачі на землі лежав чоловік поряд із яким на землі лежав мопед синього кольору. Після чого викликала швидку допомогу та побігла за допомогою до військових, які почали надавати чоловіку першу медичну допомогу. Наступного ранку дізналась, що чоловік який потрапив у ДТП був ОСОБА_1 . Також зазначала, що саме вона викликала швидку допомогу водію мопеда синього кольору марки ALFA (а.с. 29-32).

Крім того, слідчим було також допитано свідка ОСОБА_3 , яка працює парамедиком в КНП ХОРЦМД та яка у своїх поясненнях зазначила, що 07.06.2025 о 23.35 знаходилась на добовому чергуванні, прибула на виклик пов`язаний з ДТП у с. Пришиб за участю важко травмованої особи. На місце події вона побачила, що на землі лежав чоловік поряд із ним був мопед синього кольору. У чоловіка знайшла військовий квиток на ім`я ОСОБА_1 . Запитавши у присутньої жінки, що трапилось, на що та повідомила про ДТП. Стан потерпілого був дуже важкий, тому відразу повезли його до лікарні (копія протоколу допиту ОСОБА_3 а.с 23-24).

Суд апеляційної інстанції враховує, що письмові пояснення свідків, наданих слідчому, не суперечать поясненням наданим суду першої інстанції під час судового розгляду та є між собою подібними за змістом.

Відомостями протоколу огляду місця події встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди, а відомостей, доданої до нього фото таблиці, вбачається, що як свідок ОСОБА_2 показує на місце мопед синього кольору (а.с.39-46).

З відомостей відеозапису, доданого до протоколу про адміністративного правопорушення вбачається процедура складання протоколу стосовно ОСОБА_1 в присутності його захисника.

При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що сторона захисту зверталась до суду адміністративної юрисдикції з адміністративним позовом в порядку КАС України стосовно оскарження пов`язаної події за ст. 126 КУпАП. І хоча постановою другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 року справу за ст. 126 КУпАП було закрито у зв`язку з відсутністю відомостей щодо керування транспортним засобом ОСОБА_1 07.06.2025 о 23 год 30 хв за адресою: Харківська область, с. Панченка 98, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване у цій справі рішення, не позбавлені процесуальної можливості самостійно надавати оцінку цьому факту під час розгляду справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначене право, передбачено ч. 1 ст. 129 Конституції України, згідно вимог якої суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Крім того вимогами ст. 252 КУпАП передбачено що, орган (посадова особа), у тому числі і суди, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Тобто, саме вимоги цих норм права у їх невід`ємному взаємозв`язку, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, надають суду повноважень самостійно надавати оцінку усім відомостям, які є наявними у матеріалах справи, не спираючись на думку суду іншої процесуальної юрисдикції.

У зв`язку з чим стосовно доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей керування ОСОБА_1 транспортним засобом належить зазначити наступне.

Приписами ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Крім того, належить врахувати особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Національний припис закону, а саме ст. 251 КУпАП, встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Враховуючи викладене, а також правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 року у справі № 335/6977/22 протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкту владних повноважень. На патрульного поліцейського під час складення протоколу про адміністративне правопорушення покладено відмінну функцію ніж та, яку має виконати суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. До повноважень патрульного поліцейського не належить встановлення та остаточна оцінка всіх обставини, які зафіксовані у протоколі, не надано повноважень проводити експертизу чи залучати спеціалістів, які володіють достатніми професійними знаннями для встановлення специфічних обставин. Фактично на уповноважену особу підрозділу поліції покладена обмежена функція, а саме збирання та фіксація доказів стосовно обставин події, що відбулася.

Оцінку доказів патрульний поліцейський повинен здійснити такою мірою, як це потрібно для визначення ймовірної особи, дії якої містять ознаки складу адміністративного правопорушення, а також в межах тих обставин, яких вимагає обстановка, що склалася. Висновки поліцейського є вірогідними та не мають для суду заздалегідь визначеного значення. Дії особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ймовірно місять ознаки адміністративного правопорушення, але остаточні висновки, зокрема й про дійсно винну у правопорушенні особу, має зробити виключно суд.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

З відомостей постанови (а.с7-9) слідчого вбачається, що допитана в якості свідка ОСОБА_2 , під час досудового розслідування надала наступні пояснення. 07.06.2025 о 23:30 знаходилась у себе у дворі, займалася своїми справами, почула за двором звук проїжджаючого мопеду поряд із двором, в цей момент почула звук удару та відразу хрипіння людини, вийшовши за двір, при цьому автомобілів ніяких не проїжджало, був тільки звук мопеда, пройшла два двори та побачила, що навпроти будинку 98 по вул. Панченка поряд із насипом щебню та стовпом електропередачі на землі лежав чоловік поряд із яким на землі лежав мопед синього кольору. Після чого викликала швидку допомогу та побігла за допомогою до військових, які почали надавати чоловіку першу медичну допомогу. Наступного ранку дізналась, що чоловік який потрапив у ДТП був ОСОБА_1 . Також зазначала, що саме вона викликала швидку допомогу водію мопеда синього кольору марки ALFA (а.с. 29-32).

Крім того, слідчим було також допитано свідка ОСОБА_3 , яка працює парамедиком в КНП ХОРЦМД та яка у своїх поясненнях зазначила, що 07.06.2025 о 23.35 знаходилась на добовому чергуванні, прибула на виклик пов`язаний з ДТП у с. Пришиб за участю важко травмованої особи. На місце події вона побачила, що на землі лежав чоловік поряд із ним був мопед синього кольору. У чоловіка знайшла військовий квиток на ім`я ОСОБА_1 . Запитавши у присутньої жінки, що трапилось, на що та повідомила про ДТП. Стан потерпілого був дуже важкий, тому відразу повезли його до лікарні (копія протоколу допиту ОСОБА_3 а.с 23-24).

Суд апеляційної інстанції враховує, що письмові пояснення свідків, наданих слідчому, не суперечать поясненням наданим суду першої інстанції під час судового розгляду та є між собою аналогічні за змістом.

Відомостями протоколу огляду місця події встановлено, що місце дорожньо-транспортної пригоди, а відомостей, доданої до нього фото таблиці, вбачається, що свідок ОСОБА_2 показує на місце перебування мопеду синього кольору під час події дорожньо-транспортної пригоди (а.с.39-46).

Суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали цієї справи не містять відомостей про те, що свідки події правопорушення перебувають у неприязних стосунках з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відомостей які б свідчили про надання свідками пояснень під тиском зі сторони органів Національної поліції, а тому їх свідчення надані органу досудового розслідування, а також суду першої інстанції належить вважати правдивими та такими, що відповідають дійсності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом мопед, за вказаних в оскаржуваному протоколі обставинах, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Враховуючи фактичні обставини справи, пов`язаними із розглядом справи про адміністративне правопорушення, яке було фактично розпочате після закриття кримінального провадження, суд апеляційної інстанції вважає правильним застосування строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ч. 6 ст. 38 КУпАП, який становить один рік з моменту вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 286-1 КК України, а тому встановлені ч. 7 ст. 247 КУпАП строки притягнення до відповідальності, які стосуються виключно обставин, пов`язаних з порушенням правил дорожнього руху, підлягають застосуванню в порядку, встановленому ст. 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за правопорушення, відповідальність за яке передбачає стаття 130 КУпАП. Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 № 1231-IX, який набув чинності 17.03.2021, внесено зміни до КУпАП та статтю 130 викладено у новій редакції. Цим Законом було посилено відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП та встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Тобто, для притягнення до відповідальності за 130 КУпАП законодавцем встановлено спеціальний строк.

Таким чином, оскільки адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було вчинено 07.06.2025, а притягнуто його до адміністративної відповідальності судом першої інстанції 06.02.2026, що вочевидь свідчить про дотримання строку притягнення до адміністративної відповідальності в цій справі.

Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Стрельченка О.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков