Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №645/2277/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/2277/26

Провадження № 2/645/2166/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участю секретаря судових засідань – Хілінського М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові в спрощеному провадженні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № S-00008295 від 05.01.2022 року у розмірі 8000,00 грн.; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., поштові витрати 120,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 укладено договір №S-00008295 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор зобов`язується надати відповідачу кредит у сумі 2000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою 2,5% на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання. 07.05.2024 року між первісним кредитором (ТОВ «ФК «ГВАДІАНА») та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 1, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» відступає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно Додатку 1. Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № S-00008295 від 05.01.2022. Позивач зазначив, що сума боргу відповідача перед ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за Кредитним договором № S-00008295 від 05.01.2022 року, становить – 8000,00 грн., яка складається з наступного: 2000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 6000,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період 05.01.2022 по 05.05.2022.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 31.03.2026 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за клопотанням позивача витребувано докази.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив про розгляд справи без його участі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно і належним чином. Викликалася у судове засідання в порядку ст. 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру. Причини неявки відповідач суду не повідомила, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, доходить наступного.

Судом встановлено, що між 05.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 укладено договір № S-00008295 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор зобов`язується надати Відповідачу кредит у сумі 2000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою 2,5% на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

За п. 2.2 договору № S-00008295 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 05.01.2022, первісний кредитор надає кредит, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на платіжну картку, зазначену позичальником – НОМЕР_1 .

Згідно п.2.7 договору № S-00008295 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту датою повернення кредиту так само як і датою сплати процентів вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.

Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 3 кредитного договору сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Одноразовий персональний ідентифікатор № F028935 направлено відповідачу 05.01.2022 року на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання кредиту +380978926760 та введено позичальником у відповідне поле на сайті первісного кредитора 55.01.2022 року.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

У ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом вбачається, що при укладенні електронного договору ОСОБА_1 використала електронний підпис у вигляді одноразового персонального ідентифікатора, який направлено на номер мобільного телефону, який вказаний відповідачем в заявці на отримання грошових коштів, укладення договору також підтверджується виконанням алгоритму дій ТОВ «ФК «ГВАДІАНА», довідкою, щодо його виконання, кредитним договором, що містить електронні підписи сторін.

Згідно з випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , наданою на виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» за період з 05.01.2022 року по 07.01.2022 року, ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № S-00008295 виконало у повному обсязі.

07.05.2024 року між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» відступає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників згідно Додатку 1.

Пунктом 1.2 Договору факторингу № 1 від 07.05.2024 передбачено, що внаслідок відступлення права вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» заміняє ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» у кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та набуває права грошових вимог за цими договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов`язань за кредитними договорами.

Згідно п. 2 вказаного договору Портфель Заборгованості – сукупність невиконаних грошових зобов`язань боржників по кредитним договорам, які складаються із заборгованості боржників за тілом кредиту, за неоплаченими відсотками за користування кредитом, за платою(комісією) за ведення кредитної справи, а також за неоплаченою неустойкою. Розмір портфеля заборгованості розраховується станом на день підписання сторонами цього договору.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № S-00008295 від 05.01.2022, що підтверджується договором факторингу № 1 від 07.05.2024 р., витягом з реєстру прав вимог від 07.05.2024 та платіжною інструкцією, згідно договору факторингу № 1 від 07.05.2024 р.

Усупереч умов кредитного договору № S-00008295 ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання, в тому числі після відступлення ТОВ «Цикл Фінанс» права грошової вимоги до відповідача, останній платежів для погашення заборгованості не здійснив ані на рахунки ТОВ «Цикл фінанс», ані на рахунки первісного кредитора ТОВ «ФК «ГВАРДІАНА», внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог від 07.05.2024 до договору факторингу №1 від 07.05.2024 року ТОВ «Цикл Фінанс» отримало від ТОВ «ФК «ГВАРДІАНА» право вимоги за договором № S-00008295 до ОСОБА_2 на суму 4500,00 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту – 2000,00 грн, заборгованості по відсотках – 2500,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також договір факторингу, укладений між первісним кредитором та позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідачем не надано доказів того, що ним належним чином виконувались зобов`язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору.

Проте позивачем заявлено позовні вимоги поза межами суми та складових розміру вимог, які мав первісний кредитор, а саме позивачем здійснювалося нарахування відсотків за договором, поза межами прав вимоги, які він отримав за договором факторингу від 07.05.2024.

Згідно зі статями 512, 514 ЦК України первісний кредитор має право відступити свої права вимоги новому кредитору лише в тому обсязі, які існували у первісного кредитора.

При цьому, право вимоги має бути дійсним та існуючим станом на момент такого відступлення, а тому нарахування відсотків за кредитним договором після відступлення права вимоги за зобов`язаннями, які виникли на підставі його укладення, не ґрунтується на законі.

Ураховуючи зазначені вище вимоги закону, а також передбачений договором факторингу №1 від 07.05.2024 року обсяг прав нового кредитора, який обмежений виключно правом грошової вимоги у межах боргу ОСОБА_1 на загальну суму 4500,00 грн. (заборгованість по тілу кредиту – 2000,00 грн., заборгованість по відсотках – 2500,00 грн.), що прямо передбачено у вказаному договорі факторингу, вбачається, що ТОВ "Цикл Фінанс" неправомірно здійснило нарахування процентів поза межами прав вимоги, за договором факторингу №1 від 07.05.2024 року.

Оскільки право нараховування процентів за користування кредитом ТОВ "Цикл Фінанс", як новий кредитор, за умовами договору факторингу №1 від 07.05.2024 року не набуло, а тому позовні вимоги про стягнення нарахованих відсотків у розмірі 3500,00 грн. (6000,00-2500,00), які не входили до обсягу предмету договору факторингу, є безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги за договором № S-00008295 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 05.01.2022 року підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 4500,00 грн, з яких: 2000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2500,00 грн - заборгованість за відсотками, що узгоджується з умовами кредитного договору, реєстром прав вимоги до договору факторингу від 07.05.2024.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Як вбачається з платіжної інструкції № FEES087 від 11.03.2026 року, ТОВ "Цикл Фінанс" при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Цикл Фінанс", то сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що складає 1497,60 грн..

Окрім цього, позивач просив покласти на відповідача поштові витрати в сумі 120,00 грн., які підтверджуються реєстром поштових відправлень та квитанцією.

Зазначені витрати підлягають відшкодуванню, оскільки позивачем доведено їх необхідність та доцільність для розгляду цієї справи.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої — п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (пункт 268).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги — це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у сумі 5000,00 грн та поштові витрати на відповідача. Понесені витрати підтверджуються: договором про надання правничої допомоги №12/01/26 від 12.01.2026, скан-копією Додаткової угоди № 4 до Договору про надання правничої допомоги №12/01/26 від 12.01.2026, скан-копією свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю; скан-копією довіреності адвоката.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку з наведеним вище, з урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, часткового задоволення позовних вимог, принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2812,50 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за договором № S-00008295 надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 55.01.2022 в загальному розмірі 4500 грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту – 2000,00 грн, заборгованості по відсоткам – 2500,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»(ЄДРПОУ 43453613) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2812,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613) витрати по сплаті судового збору в сумі 1497,60 грн. та витрати пов`язані з розглядом справи в розмірі 120,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи..

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», юридична адреса 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігора Сікорського, 8, ЄДРПОУ 43453613;

Представник позивача – Юхименко Юрій Юрійович, адреса листування 02094, м. Київ, вул. Якова Гніздовського, буд. 1, оф. 212/3, РНОКПП НОМЕР_2 , діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000117 від 12.03.2018;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 16.06.2026 року.

Суддя: Е.Є. Сілантьєва