Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №644/4518/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/4518/26

Провадження № 3/644/1197/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 червня 2026 р. м.Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі судді Маркосян М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121, ст. 164 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

До Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП (справа № 644/4518/26; провадження № 3/644/1197/26), та за ч.1 ст. 164 КУпАП (справа № 644/4539/26, провадження № 3/644/1203/26).

З протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 641552 вбачається, що 15.04.2026 о 13 годині 20 хвилин на автодорозі М-03 (Київ – Харків - Довжанський) 516км, водій ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів за заздалегідь визначеним маршрутом м. Харків – сел. Великий Бурлук автобусом «MERSEDES-BENZ 312D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підлягає обов`язковому механічному контролю, але своєчасно його не пройшов, а також, який не відповідає вимогам правил та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме без працездатного вогнегасника з незакінченим терміном придатності, медичної аптечки з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена та придатними для використання препаратами.

З протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ № 208383 вбачається, що 15.04.2026 о 13 годині 20 хвилин на автодорозі М-03 (Київ – Харків - Довжанський) 516км, водій ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів за заздалегідь визначеним маршрутом м. Харків – сел. Великий Бурлук автобусом «MERSEDES-BENZ 312D» реєстраційний номер НОМЕР_1 , без державної реєстрації, як суб`єкт господарювання та відсутньою ліцензією на право такого виду діяльності.

Постановою суду від 27.04.2026 вказані матеріали про адміністративне правопорушення об`єднано в одне провадження.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП визнав частково, зазначив, що дійсно перевозив пасажирів на транспортному засобі, що йому не належить, про відсутність аптечки та вогнегасника не був обізнаний, того ж дня придбав вказані засоби. Зазначав, що вчинене ним правопорушення не спричинило істотної шкоди громадським або державним інтересам, вказував, що позбавлення його права керування транспортними засобами позбавить його джерела заробітку, тому просив не позбавляти його права керування транспортними засобами.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Матюшко Л.І. просила закрити провадження в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП, а при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 121 КУпАП, застосувати стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки таке вирішення справи поставить його у складне матеріальне становище. Посилалася на те, що ОСОБА_1 визнає свою провину, переосмислив протиправність допущеного правопорушення, критично оцінює її. Вказувала, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, однак вимушений працювати щоб забезпечити сім`ю.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його представника – адвоката Матюшко Л.І., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання таких доказів покладено на осіб, уповноважених на складення протоколу про адміністративне правопорушення.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Орган (посадова особа), у відповідності з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, полягає у провадженні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом цього правопорушення законодавець визначає суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч.2 ст.3, ст.42 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво є видом господарської діяльності та під підприємництвом розуміється самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність, яка здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів і одержання прибутку.

П. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

У розумінні ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Проте, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №208383 від 15.04.2026 зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.164 КУпАП, однак не вказано точних обставин вчинення адміністративного правопорушення, не викладені дані, яким чином він здійснював господарську діяльність. Крім того, відсутня інформація про самостійність, регулярність та тривалість діяльності ОСОБА_1 , отримання від такої діяльності прибутку.

Такі формулювання не містять суть правопорушення і не передбачені диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП в частині визначення вказаних дій є бланкетною та відсилає до встановленого законом порядку Державної реєстрації та перереєстрації суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб`єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, а також до порядку скасування державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, які регулюються Положенням про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №740.

При визначенні складу цього адміністративного правопорушення є необхідним визначення чи провадить особа господарську діяльність і чи має вона державну реєстрацію як суб`єкт господарювання.

В протоколі про адміністративне правопорушення часом вчинення правопорушення вказано 15.04.2026, тобто, якщо правопорушення і мало місце, то було вчинене одноразово. Отже, за обставин, викладених у протоколі, діяльність ОСОБА_1 не можна назвати регулярною та постійною, що є обов`язковими ознаками господарської діяльності.

До протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодного доказу на підтвердження факту провадження господарської (підприємницької) діяльності з перевезення пасажирів та одержання прибутку.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, суд зазначає про таке.

Розділом 31 ПДР України регламентується технічний стан транспортних засобів та їх обладнання.

Відповідно до п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно ч.2 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 КУпАП повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п`яти до десяти діб.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення: серії ЕПР1 № 641552 від 15.04.2026, відеозаписом, долученим до протоколу, поясненнями ОСОБА_1 , наданими під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, та в судовому засіданні, постановою інспектора УПП в Хмельницькій області ЕНА №6210311 від 23.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП - тобто повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, а саме керування водієм транспортним засобом що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

За приписами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17.07.1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточій проти України» від 15.05.2008). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23.09.1998).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний надмірний тягар» (рішення у справі від 02.11.2004 «Трегубенко проти України»).

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте, діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суд, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 121 КУпАП.

При накладенні стягнення суд враховує, що ОСОБА_1 здійснює діяльність з перевезення вантажів та пасажирів як найманий працівник – водій, є особою з інвалідністю і позбавлення його права керування транспортними засобами поставить його родину у скрутне матеріальне становище та може мати негативний вплив на стан його здоров`я.

Враховуючи викладені вище обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, особливі умови воєнного стану, посаду займану особою, що притягається до відповідальності, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суд дійшов висновку про призначення адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 4 ст. 121 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, що притягається до адміністративної відповідальності слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44-3, 247, 252, 280, 283 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 62 Конституції України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Визнати винним ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. без позбавленням права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: М.В. Маркосян