Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №638/9320/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/9320/26

Провадження № 3/638/2212/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Хайкін В. М. розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із Управління патрульної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

01.05.2026 року у провадження Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650907, 27.04.2026 року о 05 год. 25 хв. в м. Харків, вул. Дерев`янка, 46, водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 21099 днз НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки тз з застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARHK-0115 із залученням відеофіксації на нагрудні бодікамери 470755/471605. Результат огляду – 0,69% (проба позитивна). З результатом згоден, що підтверджується підписом водія в акті огляду, чим порушив п. 2.9 «А» ПДР України.

15.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Рвачова О.О. до суду надійшло клопотання про закриття адміністративного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП. Клопотання обґрунтовано тим, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 висловив незгоду з результатами проведеного огляду, однак працівниками поліції незгоду було проігноровано та повідомлено, що відносно останнього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП та працівниками поліції не було направлено ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп`яніння в заклад охорони здоров`я. Такж захисник вказує, що в матеріалах справи відсутня частина відеозаписів з портативних відеореєстраторів, на яких було б зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем. Направлення, яке міститься в матеріалах справи не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення із його змістом, а тому на думку сторони захисту сказаний доказ не можна вважати допустимим. Також водія не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступних висновків.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог статті 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно статті 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення частини 1, 2 статті 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог статті 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 3 розділу І Інструкції, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Судом досліджено долучений працівниками поліції відеозапис, з якого вбачається, що громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 днз НОМЕР_1 . Після зупинки вказаного транспортного засобу останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Працівниками поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 , виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу.

З відеозапису встановлено, що спочатку ОСОБА_1 зазначив, що останній не вживає алкогольних напоїв, потім сказав, що вживав напередодні вдень.

ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат якого становить 0,69% проміле.

Після проведення вказаного огляду останній зазначив, що «стільки не випив» та «не дуже згоден із вказаним результатом».

Із відеозапису вбачається та матеріалами справи підтверджено, що в подальшому ОСОБА_1 був згоден із вказаним результатом та не скористався своїм правом пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ.

Так, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп`яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Таким чином, доводи сторони захисту спростовуються матеріалами справи, які були досліджені судом в повному обсязі.

Результат змісту алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_1 становить 0,69% проміле, що перевищує відповідну норму у вигляді 0,2% проміле та із вказаним результатом останній був згоден, про що міститься відповідний підпис останнього.

А тому суд приходить до висновку, що діями ОСОБА_1 порушено вимоги пункту 2.9 А Правил дорожнього руху України: «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому суд кваліфікує його дії за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а саме - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Винність правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення повністю доведена та підтверджується сукупністю достатніх та незаперечних доказів, досліджених під час судового розгляду, а саме: змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650907 від 27.04.2026 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результати огляду на стан сп`яніння: позитивний 0,69% проміле, з результатом згоден (мітиться підпис ОСОБА_1 ); тестом №2887 від 27.04.2026 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.04.2026 року; рапортом інспектора поліції; відеозаписом з місця події, що міститься на технічному носії – диску.

Захисником ОСОБА_1 – адвокатом Харчук О.П. подано до Управління патрульної поліції у Харківській області скаргу з проханням визнати протиправними дії поліцейських УПП у Харківській області ДПП зі складання протоколу серії ЕПР1 №650907 від 27.04.2026 року.

Проте, інформації щодо розгляду вказаної скарги стороною захисту не надано.

Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв`язку з чим, суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до статті 10 КУпАП.

Що стосується доводів захисника про те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не є безперервний та змонтований з частин відеозапису уривками, то суд, дослідивши наявні відеодокази, з`ясував, що всі відеозаписи були зняті з нагрудних камер поліцейських та дійсно переривається. Однак дослідивши відеоматеріали у їх сукупності, суд доходить висновку, що факт керування особою, зафіксованою на відеозаписах, є доведеним.

Надані суду відеозаписи містять докази на підтвердження наведених в протоколі обставин. Надані суду відеозаписи є вичерпно інформативним, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, та є достатніми для повного і всебічного встановлення обставин вчиненого адміністративного правопорушення, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер.

З огляду на те, що факт керування правопорушником транспортним засобом є доведеним, то доводи сторони захисту в цій частині, є необґрунтованими.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 у запереченнях не зазначено й під час розгляду справи не встановлено.

Враховуючи викладене, доводи сторони захисту не знаходять свого підтвердження і спростовуються доказами, які наявні в матеріалах справи.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. 1,2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

Відповідно до частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП, судом не виявлено.

Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, судом не встановлено.

У відповідності до статті 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повністю доведена та враховуючи дані про особу правопорушника, наявні в матеріалах справи, тяжкість вчиненого правопорушення та обставини його вчинення, виходячи з умисної форми вини вчинення правопорушення, яке становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, ставлення особи до даного діяння, який незважаючи на сукупність беззаперечних доказів, заперечує свою винність, суд вважає за можливим застосувати адміністративне стягнення у межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу, тобто грошове стягнення, з позбавленням спеціального права, тобто позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Відповідно до положень ст.ст.307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя: