Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №240/7066/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7066/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

15 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в якому просила:

-визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 невиплати позивачу всіх належних сум за час проходження служби її брату ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати сум, які належали ОСОБА_2 : грошового забезпечення за липень та серпень 2023 року, додаткової винагороди на період дії воєнного стану за липень та серпень 2023 року в розмірі 100 000 гривень на місяць, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально -побутових питань за 2023 рік в розмірі грошового забезпечення, компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 провести нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за липень та серпень 2023 року в розмірі 100 000 гривень на місяць, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 та 2023 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2023 рік в розмірі грошового забезпечення, компенсації за неотримане речове майно.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 невиплати ОСОБА_1 всіх належних сум за час проходження служби її брату ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 неотримане грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно поданої заяви від 20 грудня 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є рідною сестрою загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 та копії свідоцтва про народження померлого серії НОМЕР_4 .

Згідно довідки, виданої приватним нотаріусом Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Можарівською Н.В. за №238/02-14 від 02.12.2024 позивач є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 , що прийняла спадщину.

Також, 02.12.2024 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, який зареєстрований в реєстрі за №4636. Зазначеним свідоцтвом про право на спадщину встановлено, що сестра, ОСОБА_1 , є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у тому числі з урахуванням 1/2 частки у спадщині, від якої відмовилася на її користь сестра померлого ОСОБА_3 .

Так, 20.12.2024 позивач звернулася до в/ч НОМЕР_1 із заявою про виплату коштів, які належали її померлому брату: грошового забезпечення за липень та серпень 2023 року, додаткової винагороди за липень та серпень 2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі грошового забезпечення за 2023 рік у зв`язку зі смертю військовослужбовця; грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022-2023 роки, грошову компенсацію за неотримане речове майно.

До заяви були додані: заява на виплату коштів, довідка про обставини травми, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 , свідоцтво про народження ОСОБА_5 , свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 , копія паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , витяг з реєстру територіальної громади, довідка про прийняття спадщини, довідка-реквізити для проведення операції поповнення карткового рахунку.

Однак відповіді позивач не отримала.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (Закон №2011-ХІІ).

Згідно ст. 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1-2 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ст. 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно ч. 6-1 ст. 18 Закону №2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 згаданого Закону.

Відповідно до ч. 22 ст. 10 Закону №2011-XII у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, зазначеним в абзаці четвертому пункту 6 статті 9 цього Закону, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.

Так, ст. 1227 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначається Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (Порядок №260).

Так, виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими регулюється розділом XXX вказаного Порядку.

Згідно п.п. 1, 2 розділу ХХХ Порядку №260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідотва про смерть серія НОМЕР_5 ).

Відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі №75360099 від 09.01.2024 приватним нотаріусом Можарівською Н.В. зареєстровано спадкову справу №71823047, де спадкодавцем визначений померлий - ОСОБА_2 .

Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.12.2024, який зареєстрований в реєстрі за №4636, ОСОБА_1 є спадкоємцем грошових вкладів з відповідними відсотками та компенсацією, укладених на ім`я ОСОБА_2 .

Відомостей про наявність інших спадкоємців грошового забезпечення загиблого військовослужбовця матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи, що оскільки відповідно до вимог п.1 Розділу ХХХ Порядку №260 та ЦК України, не встановлено, що ОСОБА_2 на момент смерті (загибелі) був одружений, мав повнолітніх дітей, які проживали разом з ним, мав законних представників (опікунів, піклувальників) чи усиновлювачів неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також, враховуючи відсутність осіб, які перебували на його утриманні та з врахуванням відсутності інших спадкоємців, право на отримання належного, але не отриманого ОСОБА_2 до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення, є у його рідної сестри ОСОБА_1 як спадкоємця за законом, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.12.2024, який зареєстрований в реєстрі за №4636 та яке не визнано в судовому порядку недійсним.

Крім того, із матеріалів справи встановлено, що військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачці грошову допомогу на поховання брата в сумі 12945,00 грн.

Враховуючи вікладене вище, а також те, що оскільки позивач в розумінні Закону України № 2011-XII та Порядку № 260 є спадкоємцем за законом, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вона має право на належне, але не отримане її рідним братом грошове забезпечення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.