Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №240/4488/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4488/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

15 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними рішення та картки відмови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до суду із позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000003/2 від 16.01.2025 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2025/000055 від 16.01.2025.

1.2 В обґрунтування вимог позову позивач вказує, що на підтвердження заявленої митної вартості товару, разом з митними деклараціями, декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують заявлену вартість товарів та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Між ТОВ «НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ» (покупець) та Gateway Auction Ltd (Великобританія) (постачальник) укладений контракт № 05042017 від 05.04.2017 на поставку товару (а.с. 17-18).

2.2 З метою митного оформлення, позивач подав митну декларацію 24UA101020001218U6 (а.с.34), в якій митну вартість визначив за ціною договору.

До митної декларації та внаслідок консультацій позивач додав: контракт №05042017 від 05.04.2017, специфікація до контракту від 12.12.2024; рахунок-фактура (iнвойс) №TR/2751 від 12.12.2024 року, платіжне доручення № P241223982 від 23.12.2024 року, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 S0870708 від 10.01.2025 року, МТТН № 493307 від 07.01.2025, Довідка про транспортні витрати № 1401/2 від 14.01.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 140125-15 від 14.01.2025 року, транзитна митна декларація № 25GB0000600DCWUKJ4, Договір- доручення б/н від 20 травня 2022 року, та ін. (а.с. 17-28).

2.3 Житомирською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2025/000003/2 від 16.01.2025 (а.с. 37), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено: За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару №1 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.

Документи, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Відповідно до п 3.1 контракту від 05.04.2017 №05042017 оплата за товар проводиться у формі 100% передплати.

Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу).

Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VII «Про валюти і валютні операції» (зі змінами), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами) (далі-Постанова №216).

Платіжний документ від 23.12.2024 № P241223982 не може бути взятий до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжного документу, визначених Постановою №216.

Також, встановлено, що GATEWAY AUCTIONS LIMITED реалізовує транспортні засоби через власний аукціонний майданчик на офіційному сайті www.gatewayauctions.com. На вказаному сайті зазначено умови взаємодій (співпраці) з клієнтами. Однією з умов продажу є премія від покупця, яка встановлюється на рівні 10% від ціни продажу. Також, усі пропозиції щодо лотів складаються без урахування ПДВ, який буде додано до рахунку-фактури, який сплачує покупець. Оплата по рахунку здійснюється повністю до 17:00 год. дня, наступного за продажем.

Рахунок фактура TR/2751 від 12.12.2024 не містить належного засвідчення продавця, що може свідчити про відсутність схвалення даного документа за вказаними умовами продажу, у тому числі, щодо ціни товару. Також, даний документ не містить відомостей про премію від продавця; містить відомості про нульову ставку ПДВ, що суперечить умовам продажу; документ на оплату (рахунок фактура TR/2751) виставлений 12.12.2024, специфікація від 12.12.2024, а оплата здійснена 23.12.2024, тобто з порушеннями термінів.

Виявлені невідповідності створюють обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих до митного оформлення рахунку фактури.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати («Інкотермс») за умовами поставки EXW продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому зазначеному місці та не несе витрати на навантаження, розвантаження товару на транспортний засіб. Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України витрати на навантаження/розвантаження товару є складовими митної вартості товару, вартість якого визначена за основним методом.

Для підтвердження транспортних витрат надано рахунок-фактуру від 14.01.2025 №140125-15, який містить лише інформацію про вартість перевезення товару за маршрутом. Тобто до митної вартості не включені витрати на навантаження.

Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного товару та його навантаження не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.

Надана додатково копія митної декларації № 25GB0D0ZGE3P7YWAA5 прийнята до уваги митним органом, але даний документ не усуває зауважень з приводу транспортних витрат, зазначених раніше.

Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г – в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: 24UA205140056413U0 від 05.09.2024 - «Автонавантажувачі, в комплекті з вилковим захватом, оснащені телескопічним підіймальним обладнанням, самохідні, що може працювати на нерівній місцевості, бувші у використанні:-Б/в телескопічний навантажувач JCB 540V140, 2017р., с.н. -JCB5A87GCH2569467, вага- 11370 кг - 1шт. Вантажопід`ємність - 4000кг, висота підйому - 14,0м, тип двигуна- дизель, потужність - 55кВт, 4 циліндра, ємність баку – 125л, максимальна швидкість - 25км/год. Загальна кількість місць включаючи водія – 1 місце. Призначений для транспортування, навантаження/розвантаження та штабелювання вантажів. Виробник: JCB. Торговельна марка: JCB – 26579,53 фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

2.4 За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2025/000055 (а.с. 56), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: Митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару № UA101020/2025/000003/2 від 16.01.2025 дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст.266, 289, 293 МКУ і ст. 57 Податкового кодексу України

2.5 Не погодившись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 позов задоволено.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, а всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів були надані декларантом у повному обсязі.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

4.1 Відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

4.2 Відповідач посилається на те, що у митниці були законні підстави для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, а митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

4.3 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 гривень.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1.2 Статтею 52 МК України, визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу.

1.3 Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Тобто, перелік документів, визначених статтею 53 МК України є вичерпним для митного органу та не є вичерпним для декларанта.

1.4 Норми статей 53, 54, 57, 58 МК України породжують обов`язок декларанта щодо доведення заявленої митної вартості товару. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

1.5 Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

1.6 Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

1.7 Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

1.8 У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

1.9 У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

1.10 Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

1.11 За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

1.12 За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

1.13 Зміст наведених правових норм в сукупності з положеннями статті 53 МК України свідчать про наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку.

1.14 Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 826/11710/17.

1.15 Суд вважає, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару.

1.16 Колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо транспортних витрат та довідки про транспортні виплати. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив розбіжність між датою довідки, зазначеної у матеріалах справи (14.01.2024), та датою довідки, доданої до митної декларації 24UA101020001218U6 (14.01.2025 № 1401/2). Крім того, з огляду на умови постачання EXW (Інкотермс 2010), за яких продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання у момент надання товару в розпорядження покупця, а відповідальність за подальше транспортування та митне очищення переходить до покупця, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що декларантом було надано довідку на підтвердження включення навантаження товару до вартості перевезення, і митний орган не спростував цих відомостей належними доказами.

1.17 Щодо платіжного документа від 23.12.2024 № P241223982 та рахунку-фактури TR/2751 від 12.12.2024, суд першої інстанції правильно застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.10.2020 у справі № 320/2455/19, відповідно до якої платіжні документи підтверджують лише сам факт переказу певної суми коштів, однак не підтверджують суми, що підлягають сплаті за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями платіжного доручення та митною вартістю товару не існує. З огляду на це апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджена платіжна інструкція містить відмітку банку про проведення валютної операції, яка здійснена шляхом обміну електронною інформацією, а отже відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, в цій частині декларантом виконано вимоги частини другої статті 53 МК України щодо надання наявних банківських платіжних документів, які в сукупності з іншими документами первинного бухгалтерського обліку, підтверджують заявлену митну вартість товару.

1.18 Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови та строки оплати товару не є складовою митної вартості та не впливають на її числові значення. Предметом доказування у процедурах контролю митної вартості є ціна товару та інші її складові, тоді як строки, розміри та спосіб оплати — передоплата, відстрочення чи часткова оплата — є вільним вибором сторін договору і на ціну товару безпосередньо не впливають. Відповідна правова позиція є усталеною у практиці Верховного Суду та знайшла відображення у постановах від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17, від 29.07.2021 у справі № 380/6459/20, від 02.02.2022 у справі № 460/2674/20, від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21. Суперечності у відомостях щодо умов та строків оплати не можуть бути підставою для висновку про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару чи для витребування у декларанта додаткових документів.

1.19 Колегія суддів апеляційного суду вважає, що митний орган не спростував належними доказами твердження позивача про правильність визначення митної вартості на підставі наданих документів, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товару.

1.20 Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

1.21 Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

1.22 Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) є те, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Отже, посилання відповідача на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів є більшим, колегія суддів вважає необґрунтованим.

1.23 Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

1.24 Колегія суддів зазначає, що оскільки рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, то і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята на його підставі, також є протиправною та підлягає скасуванню.

1.25 Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на послуги адвоката, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

1.26 Представником ТОВ «НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ» надано копію договору від 15.01.2025 б/н між адвокатом Білоус Р.А. та ТОВ «НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ» про надання правової допомоги; копію акту виконаних робіт №0000938 від 23.09.2025 про надання адвокатом послуг з вивчення рішень суду першої інстанції, апеляційної скарги відповідача, підготовки апеляційної скарги на додаткове рішення та відзиву на апеляційну скаргу відповідача на рішення суду по суті справи; копію детального опису робіт, складеного адвокатом Білоусом Р.А. Відповідно до цих документів, вартість робіт адвоката склала 8000 гривень.

1.27 Оцінюючи співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, складністю справи, ціною позову, значенням даної справи для сторін, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо), кількості сторін та відсутності інших учасників у справі, виходячи з фактично витраченого представником позивача часу та наданих послуг, а також кількості підготовлених документів та їх зміст, колегія суддів вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви позивача і стягнення з відповідача на користь позивача частини судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу в сумі 8000 гривень, що відповідає засадам співмірності та справедливості.

2 Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

2.1 Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ 44005610, місто Житомир, вул. Перемоги, буд.25, 10003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА-ТЕХНОЛОГІЯ» (ЄДРПОУ 40209437, місто Житомир, вул. Покровська, буд. 203-А, 10031) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.