Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №240/11884/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/11884/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

15 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голового управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1 Позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 50 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 01.07.1992 року) у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, з часу припинення виплати такого розміру додаткової пенсії (з 01.01.2012);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію, передбачену Законом України № 2050-ІІІ від 19.10.2000 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

1.2 В обґрунтування позовних вимог зазначає, що розмір основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, було призначено для нього з 03.06.2004 року й розмір додаткової пенсії складав 50 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII від "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон № 796-XII). Однак, відповідач протиправно зменшив розмір додаткової пенсії до 284,70 грн.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

2.1 Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

2.2 Ухвалою суду від 29.07.2024 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.01.2012 по 23.12.2023 було повернуто позивачу через пропуск строку звернення до суду (постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2025 року вказану ухвалу залишено без змін).

2.3 В іншій частині вимог ухвалою суду від 29.07.2024 відкрите спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/11884/24.

2.4 В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №240/5497/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в межах розгляду якої позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 19.12.2023 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити з 19.12.2023 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

2.5 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 у справі № 240/5497/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року зазначене рішення скасоване в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 211,00 грн. В решті судове рішення залишене без змін.

2.6 Суд першої інстанції встановив, що предметом розгляду у справі № 240/5497/24 була, зокрема, вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру додаткової пенсії позивача до суми 284,70 грн. на підставі підпункту 1 пункту 13 "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210) в редакції Постанови КМ України № 112 від 25.03.2014.

Так само в межах цієї справи, що розглядається, вимоги позивача, які є тотожними вимогам у справі № 240/5497/24, ґрунтуються на застосуванні відповідачем одного і того ж правового регулювання.

2.7 Відтак, предмет спору у справі № 240/5497/24 є тотожним предмету спору у даній справі № 240/11884/24.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

3.1 Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року провадження у справі № 240/11884/24 закрито.

3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є рішення суду, яке набрало законної сили.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

4.1 Не погоджуючись з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу в цій частині та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4.2 Підставою для апеляційного оскарження рішення суду є не врахування судом першої інстанції усіх обставин, що мають значення для справи та не надання їм належної правової оцінки, що призвело до помилкового висновку суду про закриття провадження. Вказує, що у справі що розглядається спірним питання є зменшення додаткової пенсії та її виплата, а у справі №240/5497/24 предметом позову було призначення та ненарахування додаткової пенсії.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду

Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги та дійшов таких висновків.

1.1 Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або рішення суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Для застосування зазначеної норми необхідна одночасна наявність трьох умов: тотожність сторін, тотожність предмета та тотожність підстав позову.

1.2 Тотожність сторін є очевидною і не оспорюється апелянтом.

1.3 Предметом позову у справі №240/5497/24, відповідно до позовних вимог було: визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі — Закон № 796-XII) у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку пенсію з 19.12.2023.

У справі що розглядається (№240/11884/24 в частині, щодо якої закрито провадження) позивач просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити таку пенсію з 24.12.2023.

1.4 Порівняльний аналіз позовних вимог свідчить про їх змістовну тотожність. В обох справах позивач оскаржує одну й ту саму бездіяльність відповідача - виплату додаткової пенсії у зменшеному розмірі (284,70 грн.) замість 50% мінімальної пенсії за віком. Просить визнати таку виплату протиправною та зобов`язати відповідача виплачувати пенсію у розмірі, передбаченому статтею 50 Закону № 796-XII.

Різниця між датами, з яких позивач просить поновити виплату (19.12.2023 та 24.12.2023), не утворює нового, відмінного предмета позову, оскільки мета позивача в обох справах є ідентичною: отримання додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

1.5 Підставою позову у обох справах є ті самі обставини: незастосування відповідачем статті 50 Закону № 796-XII у редакції від 01.07.1992, виплата пенсії у зменшеному розмірі (284,70 грн.) на підставі постанови КМУ від 25.03.2014 № 112, та переконання позивача в пріоритеті Закону над підзаконним актом. Тобто правова підстава обох позовів є ідентичною.

1.6 Посилання апелянта на рішення у справі № 2-а-851/11 є лише фактичною обставиною, яка підтверджує факт первісного призначення позивачу пенсії у відповідному розмірі. Воно не утворює самостійної правової підстави позову, відмінної від тієї, яка була заявлена у справі №240/5497/24. В обох справах правова підстава є однаковою: норма статті 50 Закону № 796-XII та переконання позивача в неправомірності застосування відповідачем підзаконних актів, що встановлюють менший розмір пенсії. Наявність у позивача попереднього судового рішення у іншій справі, яке встановлювало розмір пенсії в минулому, не змінює правову підставу вимоги у цій справі — нарахування та виплата пенсії у певному розмірі на підставі Закону № 796-XII. Відтак, рішення у справі № 2-а-851/11 є одним з аргументів, що наводяться позивачем на підтвердження правомірності своїх вимог, аналогічних вимогам у справі № 240/5497/24, а не новою підставою для позову.

1.7 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх трьох умов, необхідних для закриття провадження за пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України: тотожність сторін, тотожність предмета та тотожність підстав позову у справах № 240/5497/24 та № 240/11884/24, що є підставою для закриття провадження у справі.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

2.1 Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

2.2 Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Кузьмишин В.М.

Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.