Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №120/8982/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8982/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

16 червня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення від 19.06.2025 про порушення відносно нього дисциплінарної справи, посилаючись на протиправність такого рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем на апеляційну скаргу подано відзив, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до пунктів 1 та 3 частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , має право на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 603 від 18.08.2008, видане Вінницькою КДКА). За даними Єдиного реєстру адвокатів України робоче місце адвоката: АДРЕСА_1 .

23.04.2025 до КДКА Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_2 на дії адвоката Герасимчука Олега Олександровича (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 603 від 18.08.2008 року видане Вінницькою Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) щодо порушення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за порушення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», присяги адвоката України, порушення правил адвокатської етики, невиконання та неналежне виконання ним своїх професійних обов`язків.

30.04.2025 голова дисциплінарної палати у відповідності зі ст.38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надала письмове доручення члену дисциплінарної палати ОСОБА_3 на проведення перевірки відомостей, викладених у скарзі. Також дисциплінарна палата направила адвокату ОСОБА_1 повідомлення про надходження скарги, з копією матеріалів.

05.05.2025 були отримані письмові пояснення від адвоката ОСОБА_1 .

Довідка про проведену перевірку з відповідним висновком надійшла до дисциплінарної палати 29 травня 2025 року.

За наслідками перевірки скарги зроблено висновок, що в діях адвоката ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку.

19.06.2025 рішенням дисциплінарної палати КДКА Вінницької області вирішено порушити дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 603 від 18.08.2008 року, видане Вінницькою КДКА).

Вважаючи свої права порушеними, а рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні вимог позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Вінницької області, приймаючи оскаржуване рішенн, діяла виключно в межах своїх повноважень та відповідно до процедури розгляду, визначеної нормами чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 19.06.2025 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 603 від 18.08.2008, видане Вінницькою КДКА), у зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що немає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України від 05.07.2012 за № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI).

Частинами першою, третьою статті 2 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до приписів частини першої статті 4 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Згідно із положеннями статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Статтею 34 Закону № 5076-VI передбачено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.

Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до адвоката визначені статтею 35 Закону №5076-VI, відповідно до частини першої якої, за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.

За приписами частини другої статті 35 Закону №5076-VI, а також пункту 13 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014 (далі - Положення №120), адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно зі статтею 36 Закону № 5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Статтею 37 Закону № 5076-VI встановлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Порядок розгляду скарг на дії адвоката передбачений статтями 38, 39 Закону № 5076-VI.

Згідно з частинами першою, другою статті 38 Закону № 5076-VI заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

Згідно з частиною третьою статті 38 Закону №5076-VI заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Частиною першою статті 39 Закону №5076-VI передбачено, що за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Частиною другою статті 39 Закону №5076-VI встановлено, що рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

Як передбачено приписами п. 9 Положення №120, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Відповідно до п.12 Положення №120 дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Вимоги до заяви (скарги) визначені п. 14 Положення №120.

Згідно з п. 31 Положення №120 за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках.

Відповідно до п.39 Положення №120 дисциплінарна справа стосовно адвоката має бути розглянута дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня її порушення. До строку розгляду дисциплінарної справи не включається і перебіг строків зупиняється на термін хвороби чи відпустки адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарне провадження, а також термін, на який розгляд справи було зупинено.

Як передбачено у п. 43 Положення №120 розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката є лише першою стадією дисциплінарного провадження, за результатом якої (розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки) дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Отже, завданням першої стадії дисциплінарного провадження є проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та встановлення наявності або ж відсутності ознак вчинення адвокатом дисциплінарного проступку. При цьому висновок щодо наявності ознак вчинення адвокатом дисциплінарного проступку не є свідченням факту його вчинення, а є лише констатацією обставин, які свідчать про можливий факт цього, що, у свою чергу, потребує більш детального дослідження відповідних обставин, з метою підтвердження або спростування наявності відповідних дій, що може бути здійснено лише під час розгляду дисциплінарної справи. Разом з цим оцінка дій адвоката на даній стадії дисциплінарного провадження не надається, а аналіз та оцінка доказів, дотримання належних процедур при фіксуванні та формуванні доказової бази щодо оскаржуваної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, відноситься до такої стадії дисциплінарного провадження як розгляд дисциплінарної справи.

На етапі вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи КДКА не дає правової оцінки діям адвоката, з приводу яких надійшла скарга. На цій стадії КДКА з`ясовує наявність ознак дисциплінарного проступку як підстави для відкриття дисциплінарної справи, тоді як під час розгляду дисциплінарної справи КДКА вже надаватиме правову кваліфікацію того, що адвокату поставлено за провину. Тож сам факт відкриття дисциплінарної справи не вказує, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок; для такого висновку (чи для спростування того, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок) КДКА повинна з`ясувати всі обставини, що на етапі відкриття дисциплінарної справи КДКА зробити не може.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 822/570/17.

Верховний Суд неодноразово висновував висновок щодо меж оцінки рішень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, прийнятих за наслідками розгляду скарг щодо адвокатів. Так, у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №810/1972/17 та від 10 червня 2021 року у справі №826/15590/15 сформовано правову позицію, відповідно до якої адвокатура в Україні - це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні, законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Водночас правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин і фактів прийняти рішення за правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.

Суд перевіряє рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям.

Отже, правову оцінку рішенню органів адвокатського самоврядування в питанні притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності суди мають надавати виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану КДКА/ВКДКА юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їхньої достатності/недостатності.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №826/14291/17.

Водночас вчинення дискреції суб`єктом владних повноважень обмежується принципом законності (частина друга статті 19 Конституції України) та принципом верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), а також запровадженими процедурами. Дискреція, яка реалізується суб`єктами владних повноважень у публічних інтересах відповідно до статті 3 Конституції України, є найкращим способом її здійснення стосовно особи.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п.111 рішення від 31 липня 2007 року у справі «Druzstevni zalozna Pria and Others v. the Czech Republic», п.153-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Sigma Radio Television Ltd v. Cyprus»).

Як указано у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватися дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними.

Дискреційне повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку, підстав для прийняття відповідного рішення КДКА у дисциплінарній справі відносно позивача, не означає, що орган, який ухвалює рішення в межах дискреції, не покладає на нього обов`язок дотримуватися власних процедур, встановлених ним самим.

Так, у постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Установлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Водночас указана доктрина стосується всіх суб`єктів владних повноважень, зокрема і КДКА, яка є стороною у правовідносинах з особою - адвокатом, має публічно-правовий характер, діяльність якого у сфері дисциплінарного провадження чітко регламентується Законом та іншими нормативними актами.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 у справі №1740/2484/18.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 23.04.2025 до КДКА Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_2 на дії адвоката Герасимчука Олега Олександровича (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 603 від 18.08.2008, видане Вінницькою Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) щодо порушення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за порушення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», присяги адвоката України, порушення правил адвокатської етики, невиконання та неналежне виконання ним своїх професійних обов`язків.

30.04.2025 голова дисциплінарної палати у відповідності зі ст.38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надала письмове доручення члену дисциплінарної палати ОСОБА_3 на проведення перевірки відомостей, викладених у скарзі. Також дисциплінарна палата направила адвокату ОСОБА_1 повідомлення про надходження скарги, з копією матеріалів.

05.05.2025 були отримані письмові пояснення від адвоката ОСОБА_1 .

Довідка про проведену перевірку з відповідним висновком надійшла до дисциплінарної палати 29.05.2025.

За наслідками перевірки скарги зроблено висновок, що в діях адвоката ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного проступку.

19.06.2025 рішенням дисциплінарної палати КДКА Вінницької області вирішено порушити дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 603 від 18.08.2008, видане Вінницькою КДКА).

Зазначені дії вчинено дисциплінарною палатою з урахуванням частини другої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та пункту 32 Положення №120, згідно з вимогами яких дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною другою статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Отже, станом на 19.08.2025 відбулося дві стадії дисциплінарного провадження, а саме: проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та прийняття рішення про порушення дисциплінарної справи.

Колегія суддів зазначає, що за своєю юридичною природою прийняття рішення про порушення дисциплінарної справи свідчить про початок певної процедури, яка має на меті розгляд дисциплінарної справи на засадах змагальності, з початком якої, відповідно до пункту 1 частини другої статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокату надається право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, надавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.

За результатом розгляду дисциплінарної справи може бути прийнято рішення як про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, в разі встановлення в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого частиною другою статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так і про закриття дисциплінарної справи у разі відсутності в діях адвоката складу дисциплінарного проступку.

Саме на завершальній стадії дисциплінарного провадження приймається рішення про наявність або відсутність саме складу дисциплінарного проступку в діях адвоката.

Підставою до порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 послугувала наявність в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки у своїй професійній діяльності адвокат має дотримуватися присяги адвоката України, вимог статей 7, 12-1, 64, 65 Правил адвокатської етики.

Відтак, предметом оскарження у даній справі є рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області від 19.06.2025 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 , а оскільки це є рішення в питанні притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, суд надає оцінку лише дотримання відповідної процедури прийняття вказаного рішення (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10.11.2022, справа №826/14291/17).

З приводу доводів апеляційної скарги позивача про порушення процедури проведення перевірки скарги, визначеної статтею 30 Положення №120, з огляду на порушення строків подачі матеріалів перевірки на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 23.04.2025 до КДКА Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_2 на дії адвоката Герасимчука Олега Олександровича, 30.04.2025 надано письмове доручення члену дисциплінарної палати на проведення перевірки відомостей, викладених у скарзі, та направлено адвокату Герасимчуку О.О. повідомлення про надходження скарги з копією матеріалів.

05.05.2025 були отримані письмові пояснення від адвоката Герасимчука О.О.

Довідка про проведену перевірку з відповідним висновком надійшла до дисциплінарної палати 29.05.2025.

Як вбачається з приписів пункту 30 Положення №120, заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки не пізніше тридцяти днів з дня початку перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках.

Отже, з приведеного вбачається, що строк, визначений пунктом 30 Порядку, не є присічним і його може бути перевищено у виняткових випадках.

У зв`язку з викладеним, доводи позивача про порушення процедури проведення перевірки скарги, визначеної пунктом 30 Положення №120 є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги позивача про безпідставність поданої до відповідача скарги та відсутність у діях адвоката складу дисциплінарного проступку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в силу приписів статті 9 Положення №120 право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

При цьому апеляційний суд зауважує, що в межах даної справи судом також не надається оцінка наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, так як оскаржуване рішення КДКА за своєю правовою природою та юридичною суттю не є рішенням про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Вінницької області належними і допустимими доказами у справі довела законність і обґрунтованосте оспорюваного рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення не є рішенням про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, таким рішенням КДКА не надавалася юридична оцінка діям позивача на предмет наявності чи відсутності в них складу дисциплінарного проступку, а є проміжним та не створює для позивача юридичних наслідків.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи заявника апеляційної скарги, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Кузьмишин В.М. Томчук А.В.