Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №120/12970/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12970/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

11 червня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Решкатюк Л.O.,

представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІ

Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО ЗАХІД" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 18.06.2025 № 0181730701 за формою "ПС" в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 7892760,00 грн.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, та правомірно застосував до товариства штрафні (фінансові) санкції згідно з оскаржуваними ППР № 0181730701 від 18.06.2025 в загальному розмірі 7892760,00 грн.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про незаконність рішення суду першої інстанції. Вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, яке ухвалене судом з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, наданням неналежної оцінки доказам, якими позивач обґрунтовував позов та є таким, яке ухвалено з порушенням норм матеріального права.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, у період з 23.03.2025 по 09.05.2025 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ “ТАС АГРО ЗАХІД”, за результатами якої складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ “ТАС АГРО ЗАХІД” №13468/02-32-07-01/32513287 від 15.05.2025.

На підставі акта документальної планової виїзної перевірки №13468/02-32-07-01/32513287 від 15.05.2025 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0181730701 від 18.06.2025 за формою "ПС" та № 0181700701 від 18.06.2025 за формою "ВН", якими до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції. Зокрема, оскаржуваним рішенням нараховано штраф у розмірі 8502720,00 грн за неподання повідомлень форми 20-ОПП стосовно 112 об`єктів оподаткування та несвоєчасне подання таких повідомлень щодо 8224 об`єктів, серед яких, як зазначено в акті перевірки, 7738 земельних ділянок, 441 основних засобів та 45 отриманих в оренду основних засобів. Крім того, податковим повідомленням-рішенням № 0181700701 від 18.06.2025 нараховано штраф у розмірі 387403,77 грн за порушення порядку податкового обліку операцій з контрагентом ТОВ "Біоенерджі-Вінниця".

На вказані рішення ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" подало скаргу за вих. № 446 від 01.07.2025 до ДПС України, за результатами її розгляду було прийнято рішення від 28.08.2025 № 25013/6/99-00-06-03-01-06, яким податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області залишено без змін, а скаргу без задоволення. Отримавши це рішення 03.09.2025, товариство визнало та сплатило донарахування за рішенням № 0181700701 від 18.06.2025 і частину штрафних санкцій за рішенням № 0181730701.

Однак ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" не погодилось з ППР № 0181730701 від 18.06.2025 в частині несвоєчасного подання контролюючому органу повідомлення за формою 20-ОПП по земельних ділянках в кількості 7738 об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за що до нього було застосовано фінансові санкції (штраф), передбачені п. 117.1. ст. 117 ПК України, у розмірі 7892760,00 грн. та звернулося до суду за захистом своїх прав.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, додаткові пояснення сторін та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в оскаржуваній частині.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2024 контролюючим органом встановлено порушення вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, яке полягало у неподанні або несвоєчасному поданні повідомлень за формою №20-ОПП щодо об`єктів оподаткування та об`єктів, через які провадилась господарська діяльність товариства. Зокрема, встановлено несвоєчасне подання повідомлень щодо 7738 земельних ділянок, які використовувалися позивачем у господарській діяльності, що і стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій у спірній частині податкового повідомлення-рішення.

При цьому ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі позивач не заперечує факту використання зазначених земельних ділянок у своїй господарській діяльності та факту подання повідомлень за формою №20-ОПП після спливу строків, установлених податковим законодавством. Фактично спір між сторонами зводиться до правової оцінки такого порушення, наявності підстав для застосування до нього положень пункту 117.1 статті 117 ПК України, порядку визначення кількості порушень та правомірності розрахунку штрафних санкцій.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що повідомлення за формою №20-ОПП має виключно інформаційний характер, а його неподання або несвоєчасне подання не утворює складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 117.1 статті 117 ПК України, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах не лише за основним місцем обліку, а й за місцем розташування об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням чи через які провадиться діяльність. Цією ж нормою встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, відповідно до порядку обліку платників податків.

На виконання зазначених положень наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, яким визначено механізм реалізації встановленого законом обов`язку та передбачено подання відповідного повідомлення за формою №20-ОПП щодо кожного об`єкта оподаткування або об`єкта, пов`язаного з оподаткуванням чи через який провадиться діяльність.

Отже, обов`язок повідомляти контролюючий орган про об`єкти оподаткування встановлений безпосередньо Податковим кодексом України, тоді як Порядок №1588 визначає лише процедуру виконання такого обов`язку та форму відповідного повідомлення. Тому неподання або несвоєчасне подання повідомлення за формою №20-ОПП фактично означає невиконання платником податків обов`язку, прямо передбаченого пунктом 63.3 статті 63 ПК України.

Пунктом 117.1 статті 117 ПК України встановлено відповідальність за неподання у випадках, передбачених Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання їх з помилками або у неповному обсязі, а також за неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та складання податкової звітності.

Інформація про об`єкти оподаткування є складовою системи податкового обліку платника податків, а повідомлення за формою №20-ОПП є визначеним законодавством способом внесення відповідних відомостей до інформаційних ресурсів контролюючого органу. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що встановлене перевіркою несвоєчасне подання повідомлень за формою №20-ОПП охоплюється диспозицією пункту 117.1 статті 117 ПК України та утворює склад податкового правопорушення, за яке передбачена фінансова відповідальність.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що контролюючий орган був належним чином обізнаний про всі земельні ділянки товариства з податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Як установлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач дійсно подавав податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи разом із відомостями про наявність земельних ділянок. Разом з тим сама по собі наявність у контролюючого органу певної інформації з інших джерел не свідчить про належне виконання платником податків обов`язку, прямо покладеного на нього законом.

Податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи та повідомлення за формою №20-ОПП мають різне правове призначення, різний зміст та подаються на виконання різних обов`язків платника податків. Податкове законодавство не ставить виконання обов`язку щодо подання повідомлення за формою №20-ОПП у залежність від того, чи містяться аналогічні відомості в інших документах податкової звітності або чи може контролюючий орган отримати таку інформацію з інших джерел.

Навпаки, положення пункту 63.3 статті 63 ПК України передбачають самостійний обов`язок платника податків повідомити контролюючий орган про відповідні об`єкти у встановленому порядку. Тому наявність у контролюючого органу інформації про земельні ділянки з декларацій платника єдиного податку четвертої групи не усуває факту порушення, встановленого перевіркою, та не звільняє позивача від відповідальності за його допущення.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо неправомірності визначення штрафних санкцій окремо по кожній земельній ділянці.

Із системного аналізу пункту 63.3 статті 63 ПК України та положень Порядку №1588 слідує, що повідомленню підлягає кожен окремий об`єкт оподаткування або об`єкт, через який провадиться діяльність. Саме земельна ділянка є окремим об`єктом обліку, щодо якого у платника податків виникає відповідний обов`язок повідомлення контролюючого органу.

Посилання апелянта на те, що повідомлення подавалися в укрупненому вигляді та охоплювали значну кількість земельних ділянок, не змінює правової природи таких земельних ділянок як окремих об`єктів оподаткування та не усуває обов`язку повідомлення щодо кожного з них. Можливість технічного відображення декількох об`єктів у межах одного повідомлення не означає, що відповідні об`єкти перестають бути самостійними об`єктами податкового обліку.

За встановлених обставин кожне несвоєчасне повідомлення про окрему земельну ділянку є самостійним порушенням обов`язку, визначеного пунктом 63.3 статті 63 ПК України. Відтак суд першої інстанції обґрунтовано погодився з підходом контролюючого органу щодо визначення штрафних санкцій виходячи з кількості об`єктів, стосовно яких допущено порушення.

При цьому встановлене перевіркою порушення не має поодинокого характеру, а охоплює значну кількість об`єктів оподаткування, щодо яких товариством протягом тривалого часу не було виконано або належним чином виконано обов`язок, передбачений пунктом 63.3 статті 63 ПК України. Як встановлено актом перевірки, порушення стосувалося не лише 7738 земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі, а й інших об`єктів оподаткування, щодо яких повідомлення за формою №20-ОПП не були подані або були подані з порушенням установлених строків. Саме наведені обставини були враховані контролюючим органом під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та визначення розміру фінансових санкцій.

Колегія суддів також не приймає доводи апелянта про непропорційність застосованих штрафних санкцій та невідповідність їх принципу справедливого балансу.

Спірні фінансові санкції застосовані на підставі прямої норми закону та переслідують легітимну мету забезпечення належного податкового обліку і податкового контролю. Розмір санкції зумовлений не кількістю земельних ділянок як майна платника податків, а кількістю випадків невиконання встановленого законом обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про відповідні об`єкти оподаткування.

Саме поведінка платника податків, який протягом тривалого часу не виконав встановлений законом обов`язок щодо значної кількості об`єктів оподаткування, обумовила розмір застосованої фінансової відповідальності. За таких обставин сам по собі значний розмір штрафу не свідчить про його непропорційність або незаконність.

Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини не спростовують наведених висновків, оскільки втручання у майнові права позивача у даному випадку здійснене на підставі закону, є передбачуваним для платника податків та спрямоване на досягнення легітимної мети у сфері податкового адміністрування.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо спливу строків давності для застосування штрафних санкцій стосовно частини земельних ділянок, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно врахував особливості правового регулювання перебігу таких строків у спірний період.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, під час визначення граничних строків застосування контролюючим органом фінансових санкцій підлягають врахуванню положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо зупинення перебігу строків на період дії карантину, а також положення пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, якими врегульовано особливості перебігу строків у період дії воєнного стану.

Доводи, викладені позивачем у додаткових поясненнях під час апеляційного перегляду справи, зводяться до повторення позиції про інформаційний характер форми №20-ОПП, наявність у контролюючого органу відомостей про земельні ділянки з інших джерел, відсутність шкоди бюджету та надмірність розміру штрафних санкцій. Проте зазначені аргументи були предметом дослідження суду першої інстанції, отримали належну правову оцінку та не спростовують установленого факту порушення позивачем вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав належну оцінку всім доводам сторін та правильно застосував норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують установлених контролюючим органом обставин, не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм податкового законодавства та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим — рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 червня 2026 року.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.