Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №640/3726/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/3726/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дору Ю.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправними та скасування припису, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, у якому просило:

- скасувати припис 13 від 23.01.2020 Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, який винесено відносно АТ "Укргазвидобування".

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім зазначених доводів скаржник звернув увагу на те, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні частини сьомої статті 8 та частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу».

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 Акціонерне Товариство "Укргазвидобування" з 25 березня 2019 року є власником знаку для товарів ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з приписом №1/83 від 23 вересня 2019 року про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харків, виявлено відсутність дозволу на розміщення реклами у AT "Укргазвидобування".

Від Харківської міської ради до відповідача надійшло рішення №770 від 09 жовтня 2019 "Про демонтаж спеціальних конструкцій", де зазначено про розміщення AT "Укргазвидобування" зовнішньої реклами щит стаціонарний інформаційним полем " UGO...." без наявності дозволу Харківської міської ради на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до припису №13 від 23 січня 2020 року Акціонерним Товариством "Укргазвидобування", відповідач просив усунути порушення: розміщеної зовнішньої реклами щит стаціонарний з інформаційним полем: "UGO" за адресою: м. Харків, вул. Ключківська, 136, а саме: привести у відповідність до вимог ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу".

Листом від 25.11.2019 № 008.1.3-008.1.1-3-3591 та відповіддю на вимогу від 02.01.2020р. № 008.1.3-008.1.1-3-2 відповідач заперечував щодо безпідставності вимог про оформлення дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами на щит стаціонарний з інформаційним полем "UGO..." за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 136.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стаціонарний щит підпадає під спеціальні конструкції - щит, які використовуються для розміщення реклами згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2003 року № 2067.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України "Про рекламу" визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про рекламу" , зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Розповсюджувач реклами - це особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про рекламу" передбачено, що реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Положеннями ч. 6 ст. 9 Закону України "Про рекламу" встановлено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України "Про рекламу" розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів.

Відповідно до пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (надалі за текстом - Постанова № 2067). передбачено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою).

Спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові. наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Відповідно пункту 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2003 року № 2067:

спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами;

вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Пунктом 1.3 дія Правил поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами у місті Харкові.

Контролюючим органом були складено припис № 13 від 23.01.2020 року про усунення порушень у відповідності до ст. 26 Закону України "Про рекламу" з якого вбачається, що контролюючий орган вимагає усунути порушення: розміщеної зовнішньої реклами щит стаціонарний з інформаційним полем: UGC, за адресою: м. Харків, вул. Ключківська, 136.

Колегія суддів погоджується з тим, що стаціонарний щит підпадає під спеціальні конструкції - щит, які використовуються для розміщення реклами згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2003 року № 2067.

Відповідно до стаття 9 Закону України «Про рекламу» реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу, тому суд зазначає, що розміщення стаціонарного щита позивачем є рекламою, а тому розміщення зовнішньої реклами підлягає приведення у відповідність до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу».

Відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 Акціонерне Товариство "Укргазвидобування" з 25 березня 2019 року є власником знаку для товарів ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд першої інстанції доречно врахував, що назва підприємства відрізняється від знаку для товару, і є інформацією призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів та їх інтерес до товару/послуги «UGO », тобто є рекламою у розумінні статті 1 Закону України «Про рекламу», тому суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача у даному випадку.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 1340/4421/18 від 04.09.2019 року, реклама - це інформація, а вивіска (табличка) спосіб розміщення інформації. Табличка може мати як рекламний характер, так і інформаційний. Різниця полягає у змісті інформації, а не способі її представлення.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була цілком правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, який дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області є необґрунтованими.

Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга не містить.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправними та скасування припису - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко